Справа №22ц -
4179
Головуючий 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія
26
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року м.
Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів
ОСИПЧУК О.В., ЛАРІНОЇ Н.О.
При секретарі Муравченко
В.
С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою
відповідальністю «Техіновація» шахта «Свято-Покровське» про відшкодування
моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю «Техіновація» шахта «Свято-Покровське» на рішення
Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2011
року
В С Т А Н
О В И В
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 10 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» шахта «Свято-
Покровське» про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто
з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» шахта «Свято-
Покровське» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 000
грн. В решті прозову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Товариства з обмеженою
відповідальністю «Техіновація» шахта «Свято-Покровське» просить змінити
постановлене рішення, зменшити суму моральної шкоди, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального закону, а також невідповідність
висновків суду обставинам справи.
Відповідач зазначив, що суд не врахував, що позивачеві не
встановлено групи інвалідності, суд не застосував норму ст.1193 ЦК України, не
врахував, що вина підприємства у нещасному випадку відсутня, потерпілий був
повідомлений про умови праці, проте не відмовився від роботи, не подбав про
свою небезпеку, наявність моральної шкоди не підтверджена доказами, відсутній
висновок МСЕК щодо заподіяння потерпілому моральної шкоди, втрати
працездатності встановлена не безстроково, а на певний строк.
В судовому засіданні представник відповідача Карагодін Є.Г.
підтримав апеляційну скаргу.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не
підлягає, рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився в
трудових відносинах з відповідачем з квітня 2008 року, працював стволовим
підземним у шкідливих та небезпечних умовах праці. Під час виконання трудових
обов’язків 10 квітня 2010 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого
він отримав травму ноги – розрив ікроножної м’язи правої гомілки, про що 12
квітня 2010 року складено акти форми Н-1 та Н-5. Висновком МСЕК від 05 серпня
2010 року позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності 25 % у зв’
язку з трудовим каліцтвом.
Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив із
того, що травма сталася під час виконання ним трудових обов’язків, позивач
втратив працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом, відповідач як
роботодавець не забезпечив безпечних умов праці, а тому зобов’язаний
відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров’я моральну шкоду.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та
наданим сторонами доказам.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що
правовідносини сторін урегульовані нормами КЗпП України, Законом України «Про
охорону праці».
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в
установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається
на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан
засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються
працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам
нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати
сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»
роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному
підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також
забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі
охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи
управління охороною праці, серед інших: впроваджує прогресивні технології,
досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва,
вимоги ергономіки; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального
захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці тощо.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.
Отже, обов’язок належної організації охорони праці на
підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог
нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві.
Доводи апеляційної скарги про відсутність умов
відповідальності за заподіяну шкоду спростовуються матеріалами справи.
З обставин справи вбачається, що позивач знаходився в
трудових відносинах з відповідачем з 01 квітня 2008 року по 14 вересня 2010
року, що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с.3-7). Під час виконання
трудових обов’язків за підземною професією 10 квітня 2010 року з позивачем
стався нещасний випадок на виробництві.
Медичними документами підтверджено, що позивач внаслідок
травми отримав травму ноги – розрив ікроножної м’язи правої гомілки, у зв’язку
з травмою знаходився на стаціонарному лікуванні з 11 квітня 2010 року по 17
червня 2010 року (а.с. 12,13).
Висновком МСЕК від 05 серпня 2010 року позивачу вперше
було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок зазначеного нещасного
випадку (а.с.16).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачеві не
встановлено групи інвалідності, встановлена втрата працездатності не
безстроково, висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для
відмови в задоволенні позову, оскільки для відшкодування моральної шкоди факт
встановлення групи інвалідності, рівно як і встановлення втрати
працездатності без строку, не є обов’язковою умовою для відшкодування шкоди.
З обставин справи вбачається, що у встановленому законом
Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ України від
25 серпня 2004 року №1112 (з подальшими змінами) нещасний випадок на
виробництві, який мав місце 10 квітня 2010 року, було розслідувано за участю
представників підприємства – відповідача, про що складено акт про нещасний
випадок, зв’язаний з виробництвом форми Н-1 (а.с.10-11) та акт розслідування
нещасного випадку (а.с.8-9), які не оспорені відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини підприємства у
нещасному випадку спростовуються наявними у справі письмовими доказами (а.с.
8-11). Відповідно до актів причинами нещасного випадку є невиконання вимог
Інструкції з охорон праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті
стволового підземного (особиста необережність), невиконання посадових обов’
язків п.2.2 посадової інструкції начальника дільниці (а.с.9,11).
Винними особами у нещасному випадку зазначені потерпілий та
посадова особи шахти, з якою позивач знаходився в трудових відносинах. В акті
зазначено, яким саме нормам охорони праці не відповідали дії посадових осіб
відповідача, а саме п.2.2 посадової інструкції начальника дільниці. Таким
чином, дії відповідача не відповідали нормам охорони праці, тобто наявна
протиправність дій останнього.
Виходячи з вимог ст.153 КЗпП, яка покладає на власника обов’
язок створювати на підприємстві безпечні умови праці, вина власника полягає у
невиконанні такого обов’язку. Факт незабезпечення власником безпечних умов
праці зафіксовані в актах.
Висновком МСЕК встановлено прямий причинний зв'язок між
каліцтвом ОСОБА_3 та умовами праці, порушенням Закону України «Про охорону
праці» з боку відповідача та порушенням безпечних норм при виконанні робіт.
Відповідно до ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться
у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для
організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається
законодавством.
Таким чином, саме на власника підприємства покладено
обов’язок відшкодовувати працівнику моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших
додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди. Обов’язковість висновків
МСЕК про завдання моральної шкоди у даному випадку законом не передбачена. Сам
факт ушкодження здоров’я свідчить про заподіяння моральної шкоди. За таких
підстав доводи апеляційної скарги про відсутність висновку МСЕК неспроможні.
Згідно до роз’яснень, які містяться в п.13 Постанови
Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ) відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП за
наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема
виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього
додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, моральна шкода відшкодовується
працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов : наявності факту
порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника
моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення
необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за
наявності причинного зв’язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження
в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач
свідомо припускав настання шкідливих наслідків від праці під землею не може
бути підставою для звільнення від відповідальності по відшкодуванню
моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на
відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що трудовим каліцтвом позивачу
завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело
до порушення її нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових
зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ст.237-1 КЗпП
України та врахувавши конкретні обставини справи, а саме ступінь вини самого
постраждалого, зниження життєвої активності, характеру та ступеню моральних
страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив таке
відшкодування в розмірі 10 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви
стягнення саме такого розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню
моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її
зменшення не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, в першу
чергу, винний у нещасному випадку не може бути підставою для відмови в
задоволенні позову.
Доводи відповідача про обізнаність щодо умов праці також
не впливає на висновки суду. Навмисне завдання собі шкоди доказами не
підтверджено.
Між сторонами було укладено трудових договір, тому доводи
відповідача про обов’язкове застосування до виниклих правовідносин норми ст.
1193 ЦК України не ґрунтується на законі.
Повно і всебічно встановивши обставини справи й
визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої
інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе
рішення.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки
наведені в ній доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне
законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни
оскаржуваного судового рішення.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без
змін, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст.ст.307ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК
України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Техіновація» шахта «Свято-Покровське» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.В.Осипчук
Н.О.Ларіна