Справа № 22-1664/2011р.                                                      

Головуючий в 1 інстанції Сенчишин Ф.М.  

Категорія

6                                                                              

                 Доповідач Новосьолова Г.Г.

              Р І Ш Е Н Н Я

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                           Головуючого судді Шевченко В.Ю.

                            суддів Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.

                                           при секретарі Яменко А.Г.

розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну

скаргу прокурора м. Донецька на рішення Будьоннівського районного суду м.

Донецька від 07 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово інвестиційна

компанія «Форсаж»  про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання

право власності, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Промислово – інвестиційна компанія «Форсаж» до ОСОБА_1

про визнання права власності,  

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним

позовом мотивуючи свої вимоги тим, що у нього з Товариством з обмеженою

відповідальністю «Промислово інвестиційна компанія «Форсаж» (в подальшому ТОВ

«ПІК «Форсаж») був укладений договір купівлі продажу об’єктів нерухомого майна,

за умовами якого відповідач ТОВ «ПІК «Форсаж» зобов’язалося передати позивачу

будівлю, що розташована по вул. Полоцька у м. Донецьку, а позивач прийняти та

оплатити за умовами договору. 01 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1

передав аванс відповідачу ТОВ «ПІК «Форсаж» грошові кошти у сумі 3 000 гривен,

зобов’язавшись за умовами договору передати останню суму до 01 листопада 2009

року. Договір купівлі  – продажу зобов’язалися зареєструвати нотаріально 01

листопада 2009 року. Відповідач відмовляється від реєстрації в нотаріальної

конторі укладеного раніше договору, посилаючись на те що не оформив право

власності на об’єкт нерухомого майна. Крім цього, відповідач повернув суму

авансу у розмірі 3 000 гривен. Позивач вважає що він зі своєї сторони виконав

всі умови договору, але відповідач ухиляється від нотаріального оформлення.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати договір купівлі - продажу дійсним та

визнати за ним право власності на вказане майно.

Відповідач ТОВ «ПІК «Форсаж» звернувся до суду із зустрічним позовом до

ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та визнання

право власності на нерухоме майно, мотивуючи наступним, 01 жовтня 2009 року між

позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ПІК «Форсаж» дійсно був укладений

договір купівлі - продажу нерухомого майна розташовано за адресою: АДРЕСА_1. Позивач передав  за умовами договору аванс у сумі 3 000

гривен, останню суму повинен був передати до нотаріального засвідчення договору

до  01 листопада 2009 року. Але, позивач не виконав умов договору про передачу  

грошових коштів, тому аванс у сумі 3 000 гривен відповідачем був повернутий

позивачу. У зв’язку з невиконанням умов договору відповідач просить визнати

договір купівлі – продажу недійсним. Крім цього, на підставі технічних

паспортів, які надані КП БТІ м. Донецька даний об’єкт нерухомого майна вказаний

як самовільне будівництво. На час звернення до суду будівництво завершено, тому

відповідач вважає можливим визнати за ним право власності на об’єкт нерухомого

майна.

 Заочним рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2010

року у задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання договору

купівлі - продажу дійсним та визнання право власності відмовлено. Позовні

вимоги ТОВ «ПІК «Форсаж» задоволені. Визнано за ТОВ «ПІК «Форсаж» право

власності на будівлю автомийки, площею 317,7 кв.м. що розташована по АДРЕСА_1 біля автозаправочної станції «Лукойл». Ухвалою

Будьоннівського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2010 року виправлена

описка в рішенні суду від 07 квітня 2010 року по цивільної справі за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Промислово інвестиційна компанія «Форсаж»  про визнання договору купівлі –

продажу дійсним та визнання право власності, за зустрічним позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Форсаж» до

ОСОБА_1 про визнання права власності в абзаці третьому

резолютивної частини рішення. А саме, визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Форсаж» (ЕДРПОУ 35420630)

право власності на будівлю авто мийки площею 308,7 квадратних метрів, що

розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі прокурор що діє в інтересах, держави в особі : Донецької

міської ради, інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у

Донецкій області вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає інтереси

держави, оспорює обґрунтованість зазначеного судового рішення та ставить

питання про його скасування та ухвалення нового рішення, якім відмовити у

задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПІК «Форсаж» про визнання

договору купівлі – продажу дійсним та за зустрічним позовом ТОВ «ПІК «Форсаж»

до ОСОБА_1  про визнання право власності на нерухоме майно автомийки, що

розташована за адресою: АДРЕСА_1.

 Відповідачем, процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’

єктів відповідно до вимог чинного законодавства не дотримана, суд першої

інстанції не дав оцінку тим обставинам, що відповідачем ТОВ «ПІК» Форсаж» не

були отримані все необхідні для будівництва документи і не з’ясована причина

неотримання позивачем дозвільної документації.  Відомості про прийняття будівлі

в експлуатацію згідно передбаченої законодавством процедури відсутні. Рішення

суду стосується інтересів інспекції Державного архітектурно – будівельного

контролю у Донецькій області, як урядового органу державного управління,

уповноваженого здійснювати державний архітектурно - будівельний контроль у

сфері будівництва, містобудування та архітектури, однак інспекція ДАБК до

розгляду справи залучена не була.

 Також, судом не було з’ясовано питання на яких правових підставах ТОВ «ПІК

«Форсаж» використовує земельну ділянку, чи відповідає цільове призначення  

земельної ділянки меті іі фактичного використання, також не з’ясовувалося

питання погодження з міською радою, як з розпорядником землі і органу

управління у сфері земельних відносин, визнання права власності на нерухоме

майно, яке розміщено на вказаній земельній ділянці. Приймаючи рішення про

задоволення зустрічного позову у справі судом не враховано той факт що, не були

залучені до участі у справі Донецька міська рада та інспекція ДАБК у Донецькій

області, інтереси яких стосується винесеним рішенням.

В апеляційній інстанції прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, позивач

ОСОБА_1 та представник відповідача Товариства з обмеженою

відповідальністю «Промислово інвестиційна компанія «Форсаж» Кузьмін П.А. проти

доводів скарги заперечували, просили суд скаргу прокурора відхилити, рішення

суду залишити без зміни.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з’явилися, про день та

час розгляду справи повідомлені належним чином.

 Відповідно до частини 2  ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які

беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду

справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, позивача, представника відповідача,  

дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,

апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а

рішення суду скасуванню  з наступних підстав:

Відповідно до ст. 361 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про

прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у

здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій,

спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених

законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень

або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів

внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що

вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однією з форм представництва є

внесення апеляційної скарги на судові рішення. Прокурор самостійно визначає

підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати

представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому

процесуальним законом.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор м. Донецька діяв у межах

повноважень, наданих йому ст. 361 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII

«Про прокуратуру».

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1. 29 березня 2010 року

звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Промислово інвестиційна компанія «Форсаж» про визнання договору купівлі –

продажу дійсним, та про визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначав, що 01 жовтня 2009 року між сторонами був укладений договір купівлі

продажу об’єктів нерухомого майна, за умовами якого відповідач ТОВ «ПІК

«Форсаж» зобов’язалося передати позивачу будівлю, що розташована по АДРЕСА_1, а позивач прийняти та оплатити за умовами договору, на

підставі чого позивач передав відповідачу аванс у розмірі  3000 гривен, останню

суму зобов’язався передати до  01 листопада 2009 року до нотаріального

посвідчення договору купівлі - продажу. Але, відповідач відмовився від

реєстрації в нотаріальної конторі укладеного раніше договору, посилаючись на те

що не оформив право власності на об’єкт нерухомого майна, повернув при цьому

отриманий раніше аванс від позивача. Тому, позивач просить ОСОБА_1

просить визнати договір купівлі - продажу дійсним та визнати за ним право

власності на вказане майно.

Відмовляючи у позовних вимогах позивачу про визнання договору купівлі - продажу

дійсним та визнання право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції

виходив з того, що частина 2 статі 220 ЦК України передбачає, якщо сторони

домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими

доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін

ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір

дійсним та у цьому разі наступне нотаріально посвідчення договору не

вимагається, не можливо застосувати в підтвердження визнання договору купівлі –

продажу нерухомості дійсним, оскільки є передбачене законодавчими актами  

обмеження  на здійснення  такого правочину, оскільки вказаний договір  підлягає

нотаріальному посвідченню та державній реєстрації та момент вчинення  таких

правочинів пов’язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і

таким, що не породжує для сторін права та обов’язки.

У свою чергу задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Форсаж» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі – продажу недійсним та

визнання права власності на нерухоме майно за ними, суд першої інстанції

виходив з того, що будівля  автомийки , що розташована за адресою:м. Донецьк ,

вул. Полоцька придатна для подальшої експлуатації збудована відповідно до

існуючих будівельних норм, згідно висновку про технічний стан конструкцій

будівля відповідає нормативно – технічної документації у області архітектурного

проектування та може експлуатуватися за своїм функціональним призначенням, а

також є дозвіл органів місцевого самоврядування на їх розташування та

оформлення земельної ділянки, при цьому права будь – яких осіб не порушуються.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції

виходячи з наступного.  

Відмовляючи у позовних вимогах позивачу про визнання договору купівлі - продажу

дійсним та визнання право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції,

правильно виходив що вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню та

державній реєстрації та момент вчинення  таких правочинів пов’язується з

державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для

сторін права та обов’язки.

Однак, вказане рішення було ухвалено у відсутності представників Донецької

міської ради, та інспекції державного архітектурно -  будівельного контролю у

Донецької області, а тому рішення. А тому суд першої інстанції при ухвалені

рішення вирішив питання про права та обов’язки вказаних установ.

Оскільки права Донецької міської ради, та інспекції державного архітектурно -  

будівельного контролю у Донецької області рішенням суду першої інстанції

порушені, таке рішення не можне залишати в силі.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені

позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Промислово інвестиційна компанія «Форсаж»  про визнання

договору купівлі – продажу дійсним та визнання право власності слід скасувати,

постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 з

підстав, зазначених судом першої інстанції.

 Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно був застосований

матеріальний закон і суд  необґрунтовано прийшов до висновку про задоволення

зустричного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово

інвестиційна компанія «Форсаж»  до ОСОБА_1 про визнання

договору купівлі – продажу недійсним та визнання право власності з наступних

підстав.

             За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне

будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК

України).

 Відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда,

інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без

належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням

будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням

суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній

ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної

ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову

здійснюється ним за умови додержання архітектурних,будівельних, санітарних,

екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної

ділянки за її цільовим призначенням.

У зв’язку з цим норми ч.3 ст.376 ЦПК України можуть бути підставою для

задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт

нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки

на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з

додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних

та інших норм і правил.

 Законом України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 року

визначено основні вимоги щодо організації планування територій на

загальнодержавному та регіональному рівнях, порядку одержання дозволу на

будівництво, порядку одержання вихідних даних на проектування об’єкта

будівництва та здійснення проектно – вишукувальних робіт, одержання проектної

документації на будівництво та дозволу на виконання будівельних робіт, порядку

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

   Цим Законом передбачено як одержання суб’єктом забудови дозволу на

будівництво, так і одержання дозволу на виконання будівельних робіт, надання

яких належить до компетенції Державної архітектурної інспекції України або її

територіальних органів.

    Як встановлено судом,  належно оформленого дозволу або проекту на виконання

зазначеного будивництва позивачу компетентним органом  не надавалося, в

експлуатацію забудова відповідно до вимог закону  не приймалася. За вказаних

обставин у суду першої інстанції не було підстав для визнання права власності

на самочинне будівництво. Крім цього, суд вирішив питання про права та обов’

язки осіб, які не брали участі у справі, а саме представників Донецької міської

ради, та інспекції державного архітектурно -  будівельного контролю у Донецької

області

      Враховуючі викладене, апеляційний суд вважає, що  правові підстави для

задоволення заявлених вимог відсутні та у задоволенні зустричного позову

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово інвестиційна компанія

«Форсаж» слід відмовити.

      Відповідно до ст.309 ЦПК України  підставами для скасування або зміни

рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є порушення або неправильне

застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

     Керуючись ст. ст. 307, 309, 315,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

     Апеляційну скаргу прокурора м. Донецька задовольнити .

      Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2010

року скасувати.

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з

обмеженою відповідальністю «Промислово інвестиційна компанія «Форсаж» про

визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання право власності

відмовити.

      У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово

інвестиційна компанія «Форсаж» до ОСОБА_1 про визнання

договору купівлі – продажу дійсним та визнання право власності відмовити.

    Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: