3
Справа № 22ц-1675/11
Головуючий у 1 інстанції Кучеренко О.А.
Категорія 45
Доповідач Висоцька В.
С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М.,
ОСИПЧУК О.В.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю (далі – СТОВ) „ Колос про розірвання договору
оренди земельної ділянки та стягнення суми заборгованості по орендної платі за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення
Великоновосілківського районного суду Донецької області від 04 листопада 2010
року
В С Т А Н О В И В
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 04 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до СТОВ „
Колос про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми
заборгованості по орендної платі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати
та постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом
неповно з’ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач вважає, що спір по суті суд не розглянув, фактично суд
визнав дійсність договору оренди землі, який ним не оспорювався. Суд не
врахував, що редакція п.9 договору про оренди землі, який регулював орендну
плату була чинною лише до 1 лютого 2008 року. Викладення сторонами пункту
договору в новій редакції означає, що від дати підписання додаткової угоди і на
майбутнє до спливу терміну дії договору діє нова редакція пункту договору,
повернення до попередньої редакції вже не може бути. В 2009 році ні договором,
ні додатковою угодою №1 розмір орендної плати не встановлений, будь - якій її
розрахунок ніяким чином не обумовлений.
Вважає, що суд повинен був керуватися нормою ст.632 ЦК України,
згідно до якої ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на
аналогічні товари, роботи або послуги на моменту укладення договору. Такою
звичайною на 2009 рік ціною є 3% від нормативної грошової оцінки земельної
ділянки, встановлений змінами до Указу Президента України від 19.08.2008 року
«Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних
ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 року.
Суд прийшов до неправильного висновку про те, що відповідач
виконував договір своєчасно та в повному обсязі. Довідкою відповідача
підтверджено, що недоплата мала місце. Відповідачем не надано прибутковий
касовий ордер. Вважає, що невиплата позивачу орендної плати за договором оренди
земельної ділянки за 2009 рік в повному обсязі є невиконанням відповідачем умов
його обов’язків за договором та підставою для розірвання договору. Посилання
суду на неукладення ним нового договору про оренду землі є безпідставним,
оскільки це не було предметом спору.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав скаргу.
Представник відповідача – керівник СТОВ «Колос» Ченцов О.А. просив
скаргу відхилити, рішення вважає законним та обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,
рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про
розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми заборгованості
по орендної платі, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для
розірвання договору оренди землі, передбачених законом, не вбачається.
Відповідач діяв відповідно до умов укладеного з позивачем договору оренди землі
та виконав свої обов’язки по сплаті орендної плати.
Зазначений висновок відповідає закону та матеріалам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено
матеріалами справи, між ОСОБА_2 та СТОВ „ Колос 18 вересня 2006 року
було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,91 га, яка знаходиться
на території Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької
області, строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5 % від
нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 8). Розмір орендної плати за
договором переглядається 1 раз на рік за певних обставин.
Згідно з п. 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій
формі за взаємною згодою сторін.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не
допускається (п. 37 договору).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є
спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо
даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути
достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків,
передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі
випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає
передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах,
визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов,
не посилався на невиконання відповідачем обов'язків орендаря, які передбачені
ст. 25 Закону України "Про оренду землі", а лише посилався на те, що розмір
орендної плати на 2009 рік не узгоджений, сума орендної плати повинна бути
збільшена до 3 % від проіндексованої вартості земельної ділянки відповідно до
Указу Президента України від 19 серпня 2008 року (а.с.3-5).
Згідно з п. 12 укладеного між сторонами договору розмір
орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання,
передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін,
тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої
земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших
випадках, передбачених законом (а.с.8).
Тобто умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни
до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише
зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору
можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою (п. 34 договору).
Однак доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано
не було й матеріалами справи не встановлено.
З обставин справи вбачається, що як договір, так і окремі
його положення не визналися недійсними у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі"
орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за
користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати
за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру
орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше
не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не
можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.
Відповідно до п.1 Указу Президента України „Про додаткові
заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та
земельних часток (паїв) від 2.02.2002 року із змінами та доповненнями від
13.09. 2002 року встановлена плата за оренду земельних ділянок
сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі 1,5
відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки,
земельної частки (паю).
Договір між сторонами укладено 18 вересня 2006 року - у
період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 "Про
додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок
та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної
плати у 1,5 %, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної
ділянки.
Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008
"Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних
часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної
відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня
набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія
розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити
розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.
Таким чином, судом не може бути застосовано до спірних
правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні
правовідносини не поширюється.
З обставин справи вбачається, що додатковою угодою №1
від 18 вересня 2006 року до договору оренди між сторонами по справі
встановлена на 2008 рік орендна плата в розмірі 2% від нормативної грошової
оцінки земельної ділянки (а.с.13).
Доводи апеляційної скарги про те, що редакція п.9
договору про оренду землі, який регулював орендну плату була чинною лише до 1
лютого 2008 року, розмір орендної плати на 2009 рік не узгоджений, не
ґрунтуються на законі. Договір від 18 вересня 2006 року укладено на 5 років,
тобто діє до 2011 року, умови договору відносно орендної плати (п.9) не
визнаний недійсним. Після закінчення дії додаткової угоди, яка укладена лише в
частині визначення орендної плати на 2008 рік, відповідач відповідно до умов
договору сплачував орендну плату в розмірі 1,5% визначеної відповідно до
законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був
керуватися нормою ст.632 ЦК України неспроможні, оскільки ч.4 ст.632 ЦК
України, на яку посилається позивач, передбачено визначення ціни в разі, якщо
ціна в договорі не встановлена. В договорі між сторонами ціна була встановлена.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої
інстанції не мав право наводити в рішенні норму ст.13 Закону України «Про
плату на землю» на висновки суду не впливають, оскільки правовідносини сторін
урегульовані, крім інших, і цією нормою.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку, що підстав для розірвання договору оренди не вбачається,
розмір орендної плати проводився відповідно до умов договору, про що свідчить
довідка та розрахунок, витребуваний судом від відповідача. ОСОБА_2 не
заперечував проти того, що він відмовлявся від отримання орендної плати від
відповідача, оскільки вважав, що розмір її не відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що
висновки суду про дотримання відповідачем умов договору оренди земельної
ділянки відповідають обставинам справи, вимогам закону і тому рішення є
законним і обґрунтованим відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки
суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм
матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 1, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний
суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення
Великоновосілківського районного суду Донецької області від 04 листопада 2010
року
відхилити.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 04
листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук