Справа № 22ц-
4006/2011
Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.
Категорія
42
Доповідач Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011
року
м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15
березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи Донецька обласна
організація товариства Червоного Хреста, Донецька міська рада про виселення з
житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 березня 2011
року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи Донецька обласна організація товариства
Червоного Хреста, Донецька міська рада про виселення з житлового приміщення –
задоволені.
Виселені із домоволодіння АДРЕСА_1 без
надання іншого житлового приміщення: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10., ОСОБА_4, ОСОБА_5 принесли апеляційні скарги, в яких
просять скасувати рішення суду як таке, що постановлено з порушенням норм
матеріального та процесуального права і не відповідає фактичним обставинам
справи, також вказують що: позивач у позовній заяві безпідставно посилається на
наявність у нього перешкод у здійсненні права користування та розпорядження
своїм майном та той факт, що ці перешкоди виниклі внаслідок неправомірних дій
відповідачів, позивачем у якості доказів щодо, того що він має намір знести
будинок і побудувати інші приміщення не надано жодних доказів.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував
проти доводів апеляційних скарг, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просив рішення
суду залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_4 ОСОБА_5,
у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційних скарг,
просили рішення суду скасувати, ухвалите нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог позивача.
Представник третій особи Донецька обласна організація товариства
Червоного Хреста заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив рішення
суду залишити без змін.
В судове засідання не з’явилися відповідачка ОСОБА_14, але надала
суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Також у судове засідання не з’явилися позивач та представник третьої особи
Донецька міська рада про час та місце розгляду справи повідомлялися належним
чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду
справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідачів, третю собу,
дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд вважає, що апеляційні
скарги відповідачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
03 квітня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання втратившими право на проживання у АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги наступним.
У квітні 2007 року ОСОБА_6 згідно договору купівлі - продажі від
10 грудня 2005 року став власником 76/100 частини будинку АДРЕСА_1, а згідно договору від 15 грудня 2007 року він став
власником 24/100 частини цього ж будинку. Спірний будинок був побудований до
1917 року. Рішенням Сталінської міської ради №193 від 12 вересня 1945 року
будинок передано Сталінському обкому Червоного Хреста.
ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_1 16 лютого 1976 року у порядку допомоги,
без ордера, тимчасово були прописані у будинку і проживали там до 2004 року.
15 квітня 1988 року їх донька ОСОБА_10 також була зареєстрована за вказаною
адресою.
ОСОБА_8 був прописаний у спірному будинку з 23 березня 1971 року. Ордер
на жиле приміщення йому не видавався. У будинку він проживав до 2004 року.
У грудні 2004 року в результаті пожежі, будинок приведено у нежилий стан, стіни
розвалилися, дах відсутній. Відновленню будинок не підлягає.
Позивач ОСОБА_6 зазначає, що він не може розпорядитися своєю
власністю на свій розсуд, оскільки у будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, які добровільно знятися з реєстрації відмовляються, тому він просить
визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 вказавши, що відповідач ОСОБА_4 вселився у спірний будинок без ордеру і був прописаний у
житловому приміщенні 23 червня 1993 року. ОСОБА_5 була
прописана у спірний будинок 25 жовтня 1996 року на підставі рішення суду.
На даний час ОСОБА_4, ОСОБА_5 не мають законних підстав для
проживання у будинку. Своїм проживанням вони порушують законні права позивача
та не дозволяють на свій власний розсуд реалізувати право власності, тому
позивач просив виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 грудня 2005 року ОСОБА_6 купив 76/100 частини будинків, що складаються із двох житлових будинків,
магазину та офісу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1
а.с.20).
Право власності підтверджується витягом про реєстрацію права власності на
нерухоме майно від 02 березня 2006 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить 76/100 частини із
двох житлових будинків, магазину та офісу за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.22).
18 грудня 2006 року рішенням господарського суду Донецької області визнане за
Донецькою обласною організацією Товариство Червоного Хреста України право
власності на 24/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме магазин та офіс, двох житлових будинків АДРЕСА_1, загальною площею 428,8 кв.м, житловою площею - 88,7 кв.
м. (т.1 а.с.55-57).
Право власності за організацією зареєстровано 04 січня 2007 року, про що
свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.58)
Згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2007 року ОСОБА_6
купив 24/100 частини, які складаються із двох житлових будинків з будівлею
магазину та офісу за адресою; АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).
Договір купівлі–продажу 24/100 частини будинків за вказаною адресою також
підтверджується технічним паспортом (т.1 а.с. 6-16).
Право власності підтверджується витягом про реєстрацію права власності на
нерухоме майно від 23 лютого 2007 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить 24/100 частини із
двох житлових будинків з будівлею магазину та офісу за адресою; АДРЕСА_1 (т.1 а.19).
Довідкою КП технічної інвентаризації м. Донецька від 15 березня 2007 року
встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано:
- домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі –
продажу від 01 червня 2000 року,
- домоволодіння АДРЕСА_3 на підставі
договору купівлі – продажу від 25 серпня 2005 року.
За відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8
нерухомого майна на праві приватної власності у м. Донецьку не зареєстровано.(
т.1 а.с.31).
Спірне домоволодіння, було побудовано до 1917 року. Згідно з рішенням
Сталінської міськради №193 від 12.09.1945 року, вказане домоволодіння
26.02.1945 року було передане Сталінському обкому Червоного Хреста.
Відповідно до будинкової книзі за адресою АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_4 був прописаний 23 червня 1993 року у квартиру №4
на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 вересня
1992 року, як член сім’ї ОСОБА_16 Його дружина ОСОБА_5 була прописана у цій квартирі на підставі рішення Ворошиловського районного
суду м. Донецька від 22 квітня 1996 року.
На підставі рішення виконкому Ворошиловської районної ради депутатів трудящихся
м. Донецька від 25 серпня 1976 року за ОСОБА_17, яка займала одну
кімнату у двокімнатної квартирі у будику АДРЕСА_1,
закріплено другу кімнату для сім’ї із трьох осіб, у тому числі: ОСОБА_18 та
ОСОБА_4
17 грудня 1981 року рішенням Обкому Червоного Хреста на ОСОБА_16, яка
проживає у квартирі №4 цього будинку відкрито особовий рахунок.
14 листопада 1990 року затверджені рішенням виконавчого комітету Ворошиловської
районної ради акти:
- від 01 листопада 1990 року, визнано житловий будинок по АДРЕСА_1, непридатним для продовження мешкання. Будинок потребує ремонту,
- від 01 листопада 1990 року, визнано житловий будинок по АДРЕСА_1, непридатним для продовження мешкання Будинок не підлягає
ремонту (т.1 а.с.143, 162).
Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної ради №407 від 14
листопада 1990 року домоволодіння АДРЕСА_1, визнано
ветхим, яке не підлягає капітальному ремонту та непридатне до подальшого
мешкання (т.1 а.с.176).
У січні 1994 року були відкриті особові рахунки на проживаючих у цьому будинку
громадян: особовий рахунок №2 на ОСОБА_8 і особовий рахунок №1 на ОСОБА_7
23 грудня 2004 року відповідно до акту обстеження технічного стану будинку
після пожежі, складеного комісією Донецької обласної організації товариства
Червоного Хреста, комісія вважає: визнати жилої будинок по АДРЕСА_1) не придатними для проживання (у зв’язку із погрозою
обвалу, будинок ветхий побудований до 1917 року) та перепрофілювати його під
нежитлове приміщення (т.1 а.с.177).
За повідомленням виконавчого комітету Донецької міської ради від 28 квітня 2005
року відоме, проте що сім’я ОСОБА_10 перебуває на квартирному обліку з 13
лютого 1991 року, мешканці квартири №4 ОСОБА_4 та квартири №3 ОСОБА_8 на квартирному обліку у райвиконкомі не перебувають (а.с.53).
31 травня 2007 року позивач звернувся до суду із додатковими позовними вимогами
та просив визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8 з підстав
ст.71 ЖК України, та виселити відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 з
підстав ст.109 ЖК України ( т.1 а.с.51-52).
Відповідно до повідомлення Донецької обласної організації товариства Червоного
Хреста від 19 жовтня 2007 року ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7,
ОСОБА_1, ОСОБА_10 вселені за адресою: АДРЕСА_1 без надання відповідних ордерів. ОСОБА_5
прописана на підставі рішення Ворошиловського районного суду від 22 квітня 1996
року без відома обласної організації товариства Червоного Хреста (т.1 а.с.175).
08 листопада 2007 року довідкою від обласної ради відоме про те, що сім’я
ОСОБА_10 перебуває на квартирному обліку з 13 лютого 1991 року, сім’я
ОСОБА_5 з 12 грудня 1990 року на пільгової черзі у зв’язку з ветхістю
будинку, ОСОБА_8 на обліку не перебуває.(т.1 а.с.190).
04 липня 2007 року рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька позовні
вимоги ОСОБА_6 задоволені.
Визнано ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8 такими, що
втратили право користування жилим приміщенням квартир №2, 3 у АДРЕСА_1
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_23 із квартири №4 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
04 грудня 2007 року рішенням Апеляційного суду Донецької області рішення
Ворошиловського районного суду від 04 липня 2007 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10,
ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили право
користування жилим приміщенням відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення відмовлено.
03 червня 2009 року ухвалою Верховного Суду України рішення апеляційного суду
Донецької області від 04 грудня 2007 року та рішення Ворошиловського районного
суду м. Донецька від 04 липня 2007 року скасовано, справа направлена до суду
першої інстанції для розгляду іншим суддею, оскільки судами не досліджено
правове становище будинку на час вселення відповідачів , а також не з’ясовано
підстави їх вселення у спірний будинок та проведення постійної прописки. Також
судами не повно досліджено обставини справи і не надано оцінки зібраним
доказам, а також не встановлено всіх учасників правовідносин.
12 березня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив усунути
перешкоди у здійснені позивачем права користування та розпорядження ним своїм
майном, а саме домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення з неправомірно зайнятих житлових
приміщень цього домоволодіння відповідачів: ОСОБА_7,
ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, мотивуючи свої вимоги тим, що без прийняття спільного рішення
організації Червоного Хреста та профспілкового комітету, без надання
відповідного ордеру та підписання договору найма житлового приміщення були
прописані відповідачі за вказаною адресою. Крім цього, позивач користуючись
передбаченими чинним законодавством правами, має намір знести пошкоджені
пожежею уламки будівлі з подальшим будівництвом інших приміщень, тому позивач
зареєстрував місце проживання за адресою: : АДРЕСА_1, але відповідачі перешкоджають у здійсненні його права власності на
цю будівлю (т.2 а.с.29-32).
Судом першої інстанції встановлено, що на балансі обкому Червоного Хреста
лічились будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без їх
поділення на житловий та виробничий фонд. Окрім цього, Донецькій обласній
організації Товариства Червоного Хреста у 1971 році, тобто до вселення
відповідачів у вказане домоволодіння, було надане нове приміщення за адресою:
АДРЕСА_4, що свідчить про те, що на час вселення відповідачів Донецька
обласна організація Товариства Червоного Хреста України вже знаходилась за
іншою адресою.
10 січня 1971 року на час вселення відповідачів у АДРЕСА_1, Донецька обласна організація Товариства Червоного Хреста України
вже знаходилася за іншою адресою. Тому, ніяких спільних засідань між Донецькою
обласною організацією Товариства Червоного Хреста України та профспілкового
комітету з приводу надання житлових приміщень зазначеним відповідачам та іншим
громадянам не проводилось, відповідного рішення не приймалось, тому міському
виконкому про надання житлових приміщень громадянам не повідомлялось. Міським
виконкомом ордера на вселення у житлові приміщення не видавалися. Договори
житлового найму між Донецькою обласною організацією Товариства Червоного
Хреста України та відповідачами не укладалися.
Згідно технічному висновку з обстеження конструкцій жилої будівлі літер «В-1»
по АДРЕСА_1, виконаного АТЗТ ППП «Донбассреконструкція»
на підставі замовлення №1084-У/2009, стан конструкцій цієї будівлі є аварійним
та підлягає зносу (т.2 а.с.35-44).
12.11.2009 року згідно листа Донецької обласної організації Товариства
Червоного Хреста України зазначено, що у період із 10 травня 1962 року по 01
квітня 1965 року у трудових відносинах з Донецьким обкомом Червоного Хреста
перебував ОСОБА_24.
Відповідно до розпорядження №36 від 03 квітня 1965 року по Донецькому Обкому
Червоного Хреста, ОСОБА_24, звільнений з посади згідно поданої заяви із 01
квітня 1965 року. Також згідно цьогож розпорядження відоме, що ОСОБА_24 була
надана квартира у приміщенні Обкому Червоного Хреста по АДРЕСА_1 з
пропискою у будинкової книзі і більш року квартира не зайнята ніким, тому
вважати що квартира ОСОБА_24 не потрібна та доручити ОСОБА_25 виписати
ОСОБА_24 із будинкової книзі та лишити його права користування жилого
приміщення (т.2 а.с.113).
Відповідно записів Домової книги (а.с.34 - 38, 72 - 73), ОСОБА_24 прописаний
та мешкав у спірній квартирі із 02.12.1962 року.
Продовжуючи проживати в спірній квартирі, ОСОБА_24 в 1967 році вступив у шлюб
з ОСОБА_17, яка мала сина ОСОБА_4, одного з відповідачів по цій справі.
ОСОБА_17, що була дружиною ОСОБА_24, стала мешкати та була прописана
у спірній квартирі з 1967 року, а ОСОБА_4, що був малолітнім сином
ОСОБА_17 та утриманцем ОСОБА_24, став проживати у спірній квартирі
також з 1967 року та був в ній прописаний після отримання паспорту із 1977 року.
До того ж, ОСОБА_17, проживаючи в спірній квартирі із 1967 року у свій
час офіційно зверталась до Ворошиловської районної ради депутатів трудящих з
проханням закріпити за нею ще одну кімнату у зв'язку з її звільненням з боку
іншої особи.
Згідно із рішенням виконкому Ворошиловської райради депутатів трудящих м.
Донецька №23 від 25.08.1976 року «Про закріплення звільненої жилої площі за
громадянами» вирішено: «Закріпити за гр.ОСОБА_16, яка
займала одну кімнату, площею 9,94 кв.м. у двохкімнатної квартирі без номеру по
АДРЕСА_1, другу кімнату, площею 10,5 кв.м. для сім’ї із трьох членів
ОСОБА_18 - сина, ОСОБА_4 - сина» (а.с.159, 174).
Крім цього, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_24 розірвав
шлюб з ОСОБА_17, актова запис №385 від 16 серпня 1978
року(т.2 а.с.128).
Також встановлено, що за період з 15 листопада 1990 року до 01 липня 1993 року
Бюро обміну жилих приміщень при виконкомі Донецької міської ради народних
депутатів була надане охоронне свідоцтво за №1190-1895 від 15 листопада 1990
року ОСОБА_4 на жиле приміщення розміром 24,9 кв.
м., яке складається із двох кімнат за адресою: АДРЕСА_1,
квартира 4, у зв’язку з виїздом в с. Срібний Бір ЯАСРСР на працю за трудовим
договором в отряді воєнізованої пожежної охорони (т.2 а.с.129).
25 лютого 1994 року відповідно до акту складеного ст. податковим інспектором,
за участю головою обкому Червоного Хреста, головного бухгалтера встановлено, що
протягом декількох літ комунальні послуги мешканцями будинку АДРЕСА_1 та плата за земельний податок не сплачувалась, тому
необхідно будо провести:
- сумісно із геодезичним центром обмір відводу земельної ділянці,
- встановити через архів документи, які підтверджують належність товариству
земельної ділянці та домоволодіння,
- необхідно провести перерахунок платні земельного податку при відсутністю
пільг,
- привести у відповідність бухгалтерські документи по обліку сплати комунальних
послуг и житлового фонду, тобто відкрити особові рахунки мешканців та провести
перерахунок за житло (т.2 а.с. 214-215).
08 лютого 1994 року був складений технічний паспорт домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до якого Донецькому обласному комітету
товариства Червоного Хреста належить 58/100 частини цієї будівлі (т.2 а.с.
217-227).
23 березня 1994 року відповідно до виписки із протоколу №2 засідання Президіума
Донецького обкому Червоного Хреста було постановлено про поновлення документів
на право власності будинків по АДРЕСА_1, Донецького обкому Червоного
Хреста та дозволити продаж квартири, яка за висновком та рішенням
Ворошиловського районного виконкому від 01 листопада 1990 року визнана, що не
підлягає капітальному ремонту (т.2 а.с.268-269).
30 березня 1994 року на підставі висновку про реєстрацію домобудівні,
підлягає реєстрації на праві власності будівля АДРЕСА_1, за Донецьким обласним комітетом товариства Червоного Хреста (т.2 а.с.
266)
30 березня 1994 року Донецький обласний комітет товариства Червоного Хреста на
підставі договору купівлі продажу продав Виробничої комерційній фірмі «ДОН»
42/100 частини домоволодіння, яка складається із двох житлових будинків,
загальною площею 192,40 кв.м. (т.2 а.с.265).
23 червня 1995 року приватна Виробнича комерційна фірма «ДОН» на підставі
договору дарування засвідченого державним нотаріусом ОСОБА_40,
подарувала 42/100 частини будівлі АДРЕСА_1 ОСОБА_31, (т.2 а.с.270).
Після придбання, житловий будинок А-1 було реконструйовано, у результаті
добудови другого поверху, та за обліковими даними комунального підприємства
«БТІ м. Донецька» воно стало іменуватися як літ. А-2.
Рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради було
затверджено акт приймання до експлуатації зазначеного двоповерхового житлового
будинку (т.2, а.с.281).
Рішенням Ворошиловського районної у м. Донецьку ради народних депутатів від
17.12.1997 року за номером 401 затверджено ідеальні частки по домоволодінню АДРЕСА_1, а саме: за ОСОБА_31 визнано
будинок літ.А-2 та 76/100 частини домоволодіння; за Донецьким обласним
комітетом товариства Червоного хреста - 24/100 (літ.Б-1, літ. В-1).
22 грудня 1997 року Донецький міський відділ комунального господарства
засвідчує що 76/100 частини приватного домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності за ОСОБА_31, свідоцтво видано
на підставі рішення виконкому Ворошиловської ради народних депутатів №401 від
17 грудня 1997 року у замін договору дарування від 23 червня 1995 року, (т.2 а.
с. 280-282).
25 грудня 1997 року відповідно до біржового контракту №000086-97 ОСОБА_31
продала ОСОБА_32 76/100 частини приватного домоволодіння
АДРЕСА_1 (т.2 а.с.285).
18 серпня 2000 року за №319/18 виконавчий комітет Донецької міської ради
вирішив затвердити акт державної технічної комісії від 11 серпня 2000 року
про прийом в експлуатацію переобладнаної та перепланованої частини
домоволодіння АДРЕСА_1 під магазин продовольчих
товарів та офіс, загальною площею 288,2 кв.м.(т.2 а.с.286).
19 вересня 2000 року довідкою характеристикою наданою БТІ м. Донецька
зазначено, що ОСОБА_32 на праві власності від 12 вересня
2000 року належить 76/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а Донецькому обласному комітету товариства Червоного Хреста 24/100
частини цієї будівлі.
06 лютого 2001 року ОСОБА_32 на підставі договору купівлі
продажі продає ОСОБА_33 діючий на підставі довіреності від
імені ОСОБА_34 76/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (т.2 а.с.288).
20 грудня 2004 року відповідно до складеного акту виникла пожежа в
домоволодінні АДРЕСА_1 у зв’язку із КЗ
електропроводки у результаті чого квартира №2, яка належала сім’ї ОСОБА_10
зруйнована, майно знищено. Власником цієї частини домоволодіння є Донецький
обласний комітет товариства Червоного Хреста (т.2 а.с.341).
10 грудня 2005 року ОСОБА_35 діючий на підставі довіреності
від імені ОСОБА_34 відповідно до договору купівлі – продажу
продає 76/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1
ОСОБА_6 (т.2 а.с.291-292).
18 грудня 2006 року рішенням Господарського суду Донецької області у справі №
10/401 пн за Донецькою обласною організацією товариства Червоного Хреста
України (83015 м. Донецьк, вул. Ватутіна 39, ЕДРПУ 02940150 визнано право
власності на 24/100 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що складається з магазину офісу літ.А-2, житлового будинку літ.Б-1,
житлового будинку літ.В-1 (т.1, а.с.55-57).
15 лютого 2007 року згідно договору купівлі-продажу укладеному між
ОСОБА_6 та Донецьким обласним комітетом товариства Червоного
Хреста, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_36 по реєстру 287,
позивачу ОСОБА_6 на праві власності належить 24/100 частини
домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1, а.с.17-19).
Тобто, позивачу ОСОБА_6 із вказаної дати належить все домоволодіння
АДРЕСА_1 (виписка з державної реєстрації права
власності на нерухоме майно номер 1855155 від 10.12.2005 року №документа
1027570, виписка з державної реєстрації права власності на нерухоме майно номер
3570387 від 15.02.2007 року №документа 1916183, виданий КП «БТІ м. Донецька»).
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, вимог закону, суд
першої інстанції задовольняючи позовні вимоги правильно виходив з того, що
відповідно до ч.1 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у
безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках
державного і громадського житлового фонду.
Стаття 53 ЖК України регламентує порядок надання житлових приміщень у будинках
громадського житлового фонду, відповідно до якого, житлові приміщення
громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу
відповідної організації та її профспілковим комітетом з наступним повідомленням
виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної у місті, селі,
сільської ради народних депутатів про надання жилих приміщень для населення. На
підставі рішення про надання жилого приміщення в будинках державного або
громадського житлового фонду виконавчий комітет видає громадянинові ордер, який
є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення (ст.58 ЖК України).
Але, відповідачі як у судовому засіданні першої інстанції, так і апеляційної
інстанції не надали відповідних ордерів на вселення у квартири №2, 3, 4
АДРЕСА_1
З листа голови обласної організації товариства Червоного Хреста ОСОБА_37
від 15.04.2008 року за №1-28/191 витікає, що на балансі обкому Червоного Хреста
значилися будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 без їх
поділу на житловий і виробничі фонди.
Також, доказів того, що з приводу надання житлових приміщень відповідачам або
будь-яким іншим особам були проведені спільні засідання Донецької обласної
організації Товариства Червоного Хреста і профспілкового комітету, та
приймались відповідні рішення, суду не надано.
Згідно зі ст.. 153 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року (у редакції діючий
на той час) зазначено, що при укладенні договору, управління будинком
зобов'язане укласти з громадянином, на ім'я якого виданий ордер (стаття 278
цього Кодексу), письмовий договір найму зазначеного в ордері жилого приміщення
строком до п'яти років. У договорі визначаються права і обов'язки сторін.
Відповідно до ч.1 ст..821 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року вказане, що
договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у
договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Але відповідачами доказів того, що такі письмові договори були укладені між
сторонами не надано.
До того ж, згідно із ст..277 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року про
договір найму жилого приміщення, зазначено, що користування жилим приміщенням у
будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до
договору найму жилого приміщення, який укладається між наймодавцем - житлово-
експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним
підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я
якого видано ордер.
Стаття 278 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року про надання жилих
приміщень у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних, кооперативних
і громадських організацій зазначає, що надання жилих приміщень у будинках
місцевих Рад депутатів трудящих провадиться виконавчим комітетом місцевої Ради
за участю представників громадських організацій.
В будинках державних, кооперативних і громадських організацій надання жилих
приміщень провадиться за спільним рішенням адміністрації і фабричного,
заводського, місцевого комітету професійної спілки, затвердженим виконавчим
комітетом Ради депутатів трудящих, а у випадках, передбачених Радою Міністрів
СРСР, за спільним рішенням адміністрації і фабричного, заводського, місцевого
комітету професійної спілки з наступним повідомленням виконавчого комітету Ради
депутатів трудящих про надання жилих приміщень для заселення.
На підставі рішення про надання в найом жилого приміщення виконавчий комітет
місцевої Ради депутатів трудящих видає громадянинові ордер на зайняття жилого
приміщення.
При цьому, наявність або відсутність прописки, відповідно до п.15 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування
Конституції України при здійсненні правосуддя», сама по собі не може бути
підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка
там проживало або вселилася туди.
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що при
вселенні відповідачів у спірне домоволодіння був порушений порядок надання у
безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського
житлового фондів, що виключає наявність права користування зазначеним
приміщенням з боку перерахованих відповідачів.
Крім цього, з моменту переходу частки у 24/100 домоволодіння АДРЕСА_1 з громадського житлового фонду до приватного житлового
фонду, тобто у власність позивача ОСОБА_6, відповідачі до власника з
питання укладення договору найму житлового приміщення не зверталися, і такі
договори найму не укладалися.
Відповідно до положень ст..317 ЦК України, власникові належать права володіння,
користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується,
розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать
закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний
додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до положень ст..321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто
не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише
у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як
виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених
законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім
випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Оскільки відповідачі вселилися до спірного домоволодіння в неустановленому
законом порядку, мешкають у будинку, що перебуває у власності позивача та не є
членами сім’ї позивача, ти самим обмежують його право власності в частині
користування власністю.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач позбавлений саме цієї
можливості і поновлення його порушеного права можливе лише шляхом виселення
відповідачів з належного йому спірного домоволодіння без надання іншого жилого
приміщення, у порядку, передбаченому ст.ст.168, 169 ЖК України, є правильним.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.
Указані обставини підтверджені матеріалами справи, та відповідачем ці обставини
не спростовані у судовому засіданні першої інстанції.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 березня 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею
законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
Головуючий:
Судді