Справа № 22-40/2011 Головуючий у 1 інстанції
ОСОБА_1
Категорія
48
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Песоцької Л.І., Кочегарової Л.М.
при секретарі : Грішко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері
за апеляційною скаргою відповідачки на рішення Новоазовського районного
суду Донецької області від 18 листопада 2010 року
в с т а н о в и л а :
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 18 листопада
2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі,
що складає 150 гривень щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2010 року та понесені
судові витрати в розмірі 16 грн. на інформаційно технічне забезпечення розгляду
справи та сплату судового збору, а також на користь держави судовий збір 20
грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 40 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, в
задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не
відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3, яка
просила задовольнити апеляційну скаргу, представника позивачки ОСОБА_4, яка просила скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах
апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи справу, та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції повно, всебічно і об»єктивно перевірив доводи та
заперечення сторін і дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки
позивачка є непрацездатною, отримує регулярну пенсію, має ще трьох дітей, її
щомісячний дохід менше встановленого розміру прожиткового мінімуму, що за
віком та станом здоров»я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги,
яку працездатна відповідачка, яка має мінливий дохід, їй не надає, хоча
зобов»язана це робити, з останньої слід стягнути на утримання матері
щомісячно 150 грн.
З таким висновком суду не можна не погодитися, оскільки він відповідає
встановленим обставинам справи та положенням закону.
Згідно з положеннями ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов»
язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної
допомоги.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»
язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть у часть
у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення
рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може
ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що відповідачка
ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2, яка досягла 83 років, є одинокою, потребує
сторонньої допомоги, медичного лікування, отримує мінімальну пенсію від
держави.
Відповідачка зазначені обставини не спростовує і не заперечує, що на
утримання матері вона допомоги не надає, на праві власності має земельну
ділянку, площею 0,9 га., яку вона отримала в подарунок від матері, інших
утриманців не має.
Посилання відповідачки на те, що за станом здоров»я вона не може
працювати, а тому її матеріальне становище за відсутністю доходів не дозволяє
сплачувати аліменти на утримання матері, висновків суду не спростовують.
Непрацездатною відповідачка не визнавалась.
Посилання відповідачки на отримання позивачкою пенсії та можливості
отримання допомоги від інших дітей не звільняє останню від зобов’язання
утримувати матір і судом ці обставини були враховані при визначені розміру
аліментів.
Нових обставин апеляційному суду відповідачкою не наведено. Більш
того, відповідачкою не заперечувалось факту її перебування у партнерських
відношеннях по розповсюдженню продукції з компанією NSP, яка займається
підприємницькою діяльністю.
Належних доказів про те, що відповідачка за сімейним та матеріальним
станом не в змозі сплачувати аліменти на утримання матері у зв»язку з
неможливостю працевлаштування за станом здоров»я та у розмірі, визначеному
судом першої інстанції не надано і апеляційному суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до
висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного
судового рішення.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постановлене
рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, п.21роз»
ясень, викладених у постанові №3 від 15.05.2006 року Пленуму Верховного Суду
України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при
розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», засадам
розумності та справедливості, а тому підстав для його скасування або зміни
не має.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 18 листопада
2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена
протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді