Справа 22ц-
6635-2011
Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія
27
Доповідач Новосьолова Г.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Жданової В.С.,
суддів: Новосьолової Г.Г., Баркова В.М.,
при секретарі Яменко А.Г.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 01 березня 2011
року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого
акціонерного товариства «Альфа Банк», про визнання кредитного договору таким,
що не укладений, зобов’язання виключення інформації з бази даних ЄІС реєстр
позичальників, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
01 грудня 2008 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до
Закритого акціонерного товариства «Альфа –Банк» про визнання кредитного
договору від 02 серпня 2006 року укладеного з відповідачем від імені ОСОБА_1 таким, що неукладений, зобов’язати відповідача виключити недостовірну
інформацію про позивача з бази даних ЄІС реєстр позичальників, зобов’язати
відшкодувати позивачки завдану їй неправомірними діями відповідача моральну
шкоду у розмірі 55 000 гривень, мотивуючи свої вимоги наступним.
У березні 2008 року позивачки випадково стало відоме про те, що від її імені
був укладений кредитний договір №400140261 від 02 серпня 2006 року, відповідно
до якого, відповідач надав їй нібито кредит у сумі 2147,06 гривень, терміном на
6 місяців для придбання мобільного телефону Nokia 7230.
Про те, що кредитний договір був укладений не нею, а невстановленою особою, а
тому заборгованості перед відповідачем у неї не має. Крім цього, відповідачем
безпідставно було занесене інформацію у Єдину інформаційну систему «Реєстр
позичальників», щодо своєчасного неповернення кредиту. Діями відповідача
позивачки завдана моральна шкода у розмірі 55 000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 01 березня 2011 року у
задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного
товариства «Альфа Банк», про визнання кредитного договору таким, що не
укладений, зобов’язання виключення інформації з бази даних ЄІС реєстр
постачальників, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій
просить рішення суду скасувати та постановити нове, про задоволення позовних
вимог у повному обсязі з наступних підстав:
- судом першої інстанції при ухвалені рішення було порушено норми
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,
- судом першої інстанції не витребувані дані про проведення почеркознавчої
експертизи, яка проведена у рамках кримінальної справи,
- суд відмовляючи у позовних вимогах позивачки дає підстави для продовження зі
сторони відповідача вимагати повернення боргу за кредитом, який був укладений
невідомою особою з відповідачем.
Позивачка та представник позивачки у судовому засіданні підтримали доводи
апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати.
У судове засідання не з’явився представник відповідача, про час і місце
розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у
матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,
які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю доповідача, позивачку та представника позивача, апеляційний
суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2
постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009
року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та
заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і
які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або
обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні
висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів
обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з
того, що фактично позивачка просить суд у порядку цивільного судочинства
провести кримінальне розслідування та встановити факт скоєння злочину та
встановити її непричетність до скоєного злочину, що процесуально неможливо в
рамках цивільного судочинства. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову
щодо неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції вказав, що позивачка
не надала жодного доказу та взагалі не зазначила, чому вона вважає дії
працівників з банку неправомірними, які закони вони порушили. Оскільки
позичальник надав всі необхідні документи для отримання кредиту, то у
працівників банку не було правових підстав його не оформлювати та не видавати
позичальнику гроші. Встановлювати причетність позивачки до можливого скоєного
злочину працівники банку не мають права, оскільки це прерогатива виключно
слідчих органів, куди позивачці слід звернутися з відповідною заявою, а у разі
відмови у порушенні кримінальної справ вона має право оскаржити зазначену
постанову у встановленому законом порядку. Тому суд вважає, що у діях
працівників банку не вбачається порушень вимог чинного законодавства. З
зазначених причин моральна шкода, заявлена позивачкою, також безпідставна,
оскільки витікає з правомірних дій працівників банку.
Проте, такий висновок не випливає із суті заявлених позовних вимог.
З позовної заяви вбачається, що кредитний договір позивачкою з відповідачем не
укладався. Від її імені невстановлена особа уклала цій договір, внаслідок чого
за нею значиться заборгованість перед Закритим акціонерним товариством «Альфа
Банк» у розмірі 12 137,90 гривень на підставі кредитного договору №400140261
від 02 серпня 2006 року.
Як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції позивачка стверджувала,
що порушена кримінальна справа за ознаками шахрайства при укладенні кредитного
договору від її імені, крім цього, у рамках кримінальної справи проведена
почеркознавча експертиза, відповідно до якої підписи при оформленні кредиту у
відповідача, зроблені не позивачкою.
Дійсно, відповідно до наданих Київським РВ, апеляційному суду, належним чином
засвідчених матеріалів почеркознавчої експертизи вбачається, що рукописні
записи у кредитному договорі №4001-40261 від 02 серпня 2006 року, підписи
виконані не ОСОБА_1,а іншою особою.
Отже, кредитний договір був укладений між невстановленою особою та
відповідачем, у зв’язку з чим позивачка звернулась з позовом про визнання
кредитного договору таким, що не укладений.
Але, статтею 16 ЦК України передбачено, кожна особа має право звернутися до
суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2)
визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4)
відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання
обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)
відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення,
дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику
розгляду цивільних справ про визнання правочинів недісними» №9 від 06 листопада
2009 року зазначено, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не
відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених
законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, щодо визнання
кредитного договору, таким що не укладений, суд першої інстанції, на зазначені
положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних
правовідносин; не врахував, що кредитний договір укладався, а тому відсутні
правові підстави для визнання його таким що не укладений.
Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону,
апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухвалені
рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що
відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК. України,є підставою для скасування рішення
суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Отже, апеляційний суд вважає, що оскільки кредитний договір між невстановленою
особою та відповідачем був укладений, то у задоволенні позову ОСОБА_1
щодо визнання кредитного договору таким, що не укладений необхідно відмовити,
тому що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає
можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ «Альфа – Банк» про зобов’
язання відповідача виключити недостовірну інформацію про позивача з бази даних
ЄІС «Реєстр позичальників» та зобов’язання відшкодувати завдану позивачки
неправомірними діями відповідача моральну шкоду у розмірі 55 000 гривень,
апеляційний суд, виходить із наступного.
Пунктом 7.2 Постанови Національного банку України «Про створення єдиної
інформаційної системи обліку позичальників (боржників)» N 245 від 27 червня
2001 року передбачено, у разі внесення банком до бази даних ЄІС "Реєстр
позичальників" неправильної інформації про клієнта або його заборгованість
клієнт банку має право вимагати, а банк зобов'язаний на вимогу клієнта внести
зміни до зазначеної інформації.
Оскільки, у задоволені позову, щодо визнання кредитного договору таким, що не
був укладений відмовлено, то відсутні правові підстави для задоволення позову
щодо зобов’язання відповідача виключити недостовірну інформацію про позивача з
бази даних ЄІС «Реєстр позичальників» та про відшкодування моральної шкоди,
оскільки вказані вимоги є похідними від позовних вимог щодо визнання кредитного
договору недійсним, але таких позовних вимог позивачем не заявлялось.
Довід апеляційної скарги, про те що, суд першої інстанції відмовляючи у
позовних вимогах позивачки дає підстави для продовження зі сторони відповідача
вимагати повернення боргу за кредитом, який був укладений невідомою особою з
відповідачем, не заслуговує на увагу, оскільки, позивачка звернулась до суду за
захистом цивільних прав та інтересів, якій не відповідає можливим способам
захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 01 березня 2011 року
скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного
товариства «Альфа Банк», про визнання кредитного договору таким, що не
укладений, зобов’язання виключення інформації з бази даних ЄІС реєстр
позичальників, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді