Справа № 1-92/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

         05.07.2011р.                                                                                                    м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Панасюк О.С., оглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.356 КК України, –

 встановив:

ОСОБА_1 обвинувачує ОСОБА_2 в тому, що він самовільно, всупереч встановленому порядку 22 липня 2010 року заварив в`їзні ворота по АДРЕСА_1, що слугують проїздом до належного йому об’єкту нерухомості – магазину продовольчих товарів, внаслідок чого через неможливість проведення будівельних робіт по добудові приміщення магазину йому завдано майнових збитків в розмірі 170145 грн. у виді додаткових затрат на доставку товарів в сумі 24000 грн., додаткових затрат на вивезення тари – 7545 грн., очікуваного прибутку – 120000 грн., псування будівельних матеріалів – 18600 грн.

У відповідності до ст.251 КПК України, скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, встановленим цим Кодексом щодо обвинувального висновку.

Згідно зі ст.223 КПК України, обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частин; в описовій частині зазначаються: обставини справи; місце час, способи, мотиви і наслідки злочину, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання обвинуваченого по суті пред’явленого обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання; в резолютивній частині наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Проте, всупереч вказаним вимогам, в описовій частині скарги не зазначено мотивів злочину та доказів на підтвердження обставин справи (посилання на докази без будь-якого їх аналізу міститься в резолютивній частині скарги). При цьому у скарзі взагалі не має посилання на установлений порядок, який самовільно порушив ОСОБА_2, заваривши ворота, кому ці ворота належать, як і коли такі його дії оспорювались потерпілим. Посилаючись на те, що збитків завдано через неможливість проведення добудови до належного ОСОБА_1 приміщення, у скарзі не має посилання на отримання дозволу на проведення такої добудови, доказів неможливості проведення будівельних робіт (щодо відсутності проїзду до належної будівлі магазину, оскільки зі змісту скарги видно, що магазин використовується, а відтак мають бути інші шляхи під`їзду до нього). Не можна також вважати доказом заподіяння шкоди ОСОБА_1 шляхом псування будівельних матеріалів саму лише копію накладної на придбання цих матеріалів, а доказів на підтвердження факту та розміру решти збитків взагалі не наведено (сама по собі довідка Малого підприємства «Орлен», підписана його директором ОСОБА_1, без будь-яких розрахунків та бухгалтерських документів цих фактів та розміру не підтверджує), відповідно, не має у скарзі зазначення доказів на підтвердження причинного зв’язку між заподіяною ОСОБА_1 шкодою та діями ОСОБА_2 Не вказано скаржником і на обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.   

Крім того, законом не передбачено можливості пред’явлення у скарзі приватного обвинувачення, як і у обвинувальному висновку, вимог цивільно правового характеру.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається разом з кримінальною справою.

Згідно з ч.1 ст.118 ЦПК України, позов пред’являється шляхом подання позовної заяви, вимоги до якої встановлені ст.119 цього ж Кодексу.

Оскільки скарга не відповідає встановленим ст. 223 КПК України вимогам щодо обвинувального висновку, що унеможливлює постановлення законної та обґрунтованої постанови про порушення кримінальної справи та її розгляд у встановлені законом строки, відповідно до передбаченого кримінально-процесуальним законодавством порядку, скаргу необхідно залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись 251 КПК України, -

 постановив:

    Скаргу ОСОБА_1 про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.356 КК України залишити без розгляду.

Скаргу з усіма додатками до неї повернути ОСОБА_1

Суддя