Справа № 22ц-1998/2011

Головуючий у І інстанції Гавриленко О. М.      

Категорія 51     Доповідач Барков В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 травня 2011 року     м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді  Маширо О. П.,

суддів:      Баркова В. М.,

Резникової Л. В.,

при секретарі    Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку

апеляційну скаргу прокурора Калінінського району м. Донецька на рішення

Калінінського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2010 року в справі за

заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території

України з участю зацікавленої особи відділу громадянства, імміграції та

реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ УМВС України в Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення

факту постійного проживання на території України з 2004 року.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2010 року

заяву ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт його постійного проживання на

території України з 07 квітня 2004 року по час ухвалення рішення.

В апеляційній скарзі прокурор Калінінського району м. Донецька просить рішення

суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на неповне з’ясування судом

обставин, що мають значення для справи та на їх недоведеність, невідповідність

висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм

матеріального і процесуального права.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про час і місце

розгляду справи були повідомлені належним чином, тому суд відповідно до ч. 2

ст. 305 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування

судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису згідно із

ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши письмові матеріали справи та обговоривши

доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву, суд встановив факт постійного проживання ОСОБА_2 на

території України з 07 квітня 2004 року.

Між тим, ухвалюючи рішення суд не врахував, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 256

ЦПК та роз’яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду

України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають

юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, справи про встановлення

фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи

майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним

законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Розглядаючи заяву про встановлення юридичного факту, суд не взяв до у ваги

положення Закону «Про громадянство України» та Указу Президента «Питання

організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Про

громадянство України» з урахуванням Указу Президента від 27 червня 2006 року №

588/2006 «Про внесення змін до Указу Президента України від 27 березня 2001

року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство

України», які передбачають випадки та порядок розгляду заяв щодо набуття

громадянства України.

Згідно зі ст. 45 Указу № 215/2001 для прийняття громадянства України особа

подає до Комісії при Президентові з питань громадянства та управлінь МВС такі

документи:

«г) один із таких документів:

документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на

території України протягом останніх п'яти років, - для особи, яка в'їхала в

Україну іноземцем;

д) один із таких документів:

- копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну;

- копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про

прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які

прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом «Про

імміграцію», копію посвідки на постійне проживання».

Ухвалюючи рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої

інстанції не звернув уваги на зазначені положення та не врахував, що

законодавством передбачено чіткий перелік документів, які можуть підтвердити

факт безперервного проживання на законних підставах на території України

протягом останніх п’яти років.

Встановивши факт безперервного на законних підставах проживання ОСОБА_2 в

Україні з 07 квітня 2004 року, суд не взяв до уваги, що Законом «Про правовий

статус іноземців та осіб без громадянства» визначено законні підстави в’їзду та

перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, а ОСОБА_2, всупереч цим вимогам, мав посвідку на тимчасове проживання лише з 08

грудня 2009 року (а.с. 13).

За таких обставин, коли суд не уточнив, який орган буде вирішувати питання про

громадянство заявника та чи буде породжувати юридичні наслідки встановлення

такого факту, рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм

матеріального права, необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в

задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Калінінського району м. Донецька задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2010 року

скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на

території України відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може

бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної

сили.

Головуючий

Судді

1