Справа 22ц-
1986-2011
Суддя 1 інстанції: Наумик О.О. Категорія 53
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 28
грудня 2010 року у цивільної справі за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» про стягнення
заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки
розрахунку,
В С Т А Н О В И В :
15 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного
підприємства «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» про стягнення заборгованості по
заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, у зв’язку з
тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість по
заробітної платі у сумі 175 гривень 66 копійок при звільненні, порушив вимоги
ст.116 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з підприємства
заборгованість по заробітної платі у сумі 175 гривень 66 копійок, середній
заробіток за час затримки розрахунку по день фактичної виплати за період з 02
вересня 2010 року по 12 листопада 2010 року - 5 524 гривні 50 копійок. У
судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з
відповідача по день фактичної виплати середній заробіток за час затримки
розрахунку за період з 02 вересня 2010 року по 08 грудня 2010 року (день
фактичної виплати заборгованості по заробітної платі) - у сумі 7513 гривень 32
копійки.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівка від 28 грудня 2010 року
позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства
«Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» про стягнення заборгованості по заробітної платі,
середнього заробітку за час затримки розрахунку – задоволені частково. Стягнуто
з Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» на користь ОСОБА_1
середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 175 гривень 66 копійок, а
також вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій
просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким повністю
задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за
затримку розрахунку по день фактичного розрахунку, посилаючись на наступне:
- судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального
права,
- суд знизив розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, не
прийняв до уваги, що спора між сторонами про розмір виплати сум не було.
В апеляційний інстанції позивач підтримав доводи своєї апеляції.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи
повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач знаходився у трудових
відносинах з відповідачем 29 квітня 1997 року по 02 вересня 2010 року, де на
час звільнення працював підземним електрослюсарем (а.с.7).
02 вересня 2010 року позивач був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України
у зв’язку з переходом на пенсію (а.с.6).
Згідно наданих довідок ДП «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» від 11 листопада 2010 року
заборгованість по заробітній платі за вересень 2010 року частково сплачена;
- 22 вересня 2010 року виплачено у сумі 8560 гривень 60 копійок,
- 04 листопада 2010 року виплачено у сумі 235 гривень 43 копійки.
Заборгованість підприємства перед позивачем станом на 11 листопада 2010 року по
заробітної платі складала 175 гривень 66 копійок (а.с.2-3).
Відмовляючи у позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача ДП «Шахта
ім. Ю.О.Гагаріна» на користь позивача заборгованості по заробітної платі у
сумі 175 гривень 66 копійок, суд першої інстанції правильно виходив з того, що
на час розгляду справи заборгованість підприємством сплачена у повному обсязі
08 грудня 2010 року, що дійсно підтверджується копією банківської роздруківки з
карткового рахунку позивача (а.с.25).
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь
позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідності до
вимог статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із того, що сума
заборгованості була сплачена відповідачем добровільно протягом 3 місяців з дня
звільнення позивача, при цьому переважна сума у розмірі 8560,60 грн. – 22
вересня 2010 року, тобто протягом першого місяця після звільнення, на час
звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості складала 175,66
гривень, яка також була виплачена відповідачем добровільно 08 грудня 2010 року.
Суд першої інстанції виходив із суттєвою нерозмірністю цією суми із сумою
середнього заробітку на час затримки розрахунку 7513,32 гривні, та вважав, що
позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення 175 гривень 66 копійок.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних
підстав.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,
що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день
звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми
мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим
працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові
при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити
працівника перед виплатою зазначених сум.
У відповідності до статті 117 КЗпП України передбачена відповідальність за
затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або
уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,
зазначені в статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його
середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції
неправильно був застосований матеріальний закон і суд необґрунтовано прийшов
до висновку про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача
середнього заробітку за затримку розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження
Порядку обчислення середньої заробітної плати за №100 від 8 лютого 1995 року
середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2
календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна
виплата.
Позивач був звільнений з роботи з 02 вересня 2010 року.
Для обчислення середньої заробітної плати позивача необхідно виходити з розміру
заробітної плати за липень - серпень 2010 року.
У липні 2010 року заробітна плата позивача складала 1325 гривень 90 копійок
(відпрацьовано 12 днів), у серпні 2010 року – позивач був у відпустці.
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата
визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом
двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів
(годин).
Середньоденна заробітна плата позивача складає 110,49 гривень (1325,90: 12=
110, 49), відповідно до довідки відповідача (а.с.4).
Позивач просив стягнути середній заробіток за затримку розрахунку за період з
03 вересня 2010 року по 08 грудня 2010 року.
Згідно із пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці від 29 грудня 1999 року не
проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він
не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про
розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117
КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з
наступного дня після проведення зазначених виплат, незалежно від тривалості
затримки розрахунку.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за
зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів
сторін та інших осіб.
Таким чином, період за який повинна бути стягнута середня заробітна плата за
затримку розрахунку складає з 03 вересня 2010 року по 08 грудня 2010 року.
На підставі листа Міністерства праці та соціальної політики України Про
розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік 25.08.2009 N
9681/0/14-07/13, при п’ятиденному робочому тижні кількість робочих днів
складала:
- за вересень 2010 року – 19 робочих дня (із розрахунку з 03 вересня
2010 року після звільнення),
- за жовтень 2010 року – 21 робочий день,
- за листопад 2010 року – 22 робочих дня,
- за грудень 2010 року – 6 робочих днів, а загалом за цім періодом
складає 68 робочих днів.
Таким чином, середня заробітна плата позивача за час затримки розрахунку, яка
підлягає стягненню з відповідача, становить 68 (робочих днів) х 110,49
(середньоденна заробітна плата)= 7513 гривень 32 копійки.
Із приведеного розрахунку вбачається, що судом першої інстанції при визначені
розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку був неправильно
застосований матеріальний закон, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті
309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні і з відповідача на користь позивача
підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7
513 гривень 32 копійки.
Керуючись статтями 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 28 грудня 2010 року в
частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при
звільненні змінити.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О.
Гагаріна» в частини стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при
звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 7513
(сім тисяч п’ятсот тринадцять гривень) 32 копійки.
В іншої частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді