Справа № 303/7849/24

Провадження № 1-кп/303/620/24

УХВАЛА

Іменем України

21 січня 2025 року                                             м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді                         ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071040000461 від 27.03.2024 р. за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, розлученого, який має на утриманні одну малолітню дитину, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Мукачівським міськрайонним судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням  ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3  обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Мукачівським міськрайонним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який у подальшому продовжено до 23 січня 2025 року включно. Встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, п.3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не може запобігти вказаним вище ризикам.

У судовому засіданні потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час або тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки прокурором не доведено, що до обвинуваченого не може бути застосовано більш-м`який запобіжний захід.

У судове засідання представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.

Згідно ст. 331 КПК України,  під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого . Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У відповідності до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 29.03.2024 року, на строк до 23 січня 2025 року включно.

До вказаного часу судове провадження не може бути завершене.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за вчинення якого, у разі доведеності вини, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення це свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі потерпілу та свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованому йому злочині.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. ст. 23, 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілу і свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого і свідків та дослідження їх судом. Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілого і свідків, обвинувачений обізнаний як з їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на потерпілу та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

З моменту взяття ОСОБА_3 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 на домашній арешт у певний період доби чи тримання під вартою з визначенням розміру застави не підлягає задоволенню.

Відповідно до  ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , який є розлученим, який має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючий, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, проте відносно нього наявні незавершені судові кримінальні провадження за ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.

За таких обставин,  наявність обвинувачення  ОСОБА_3  за ч.2 ст.121 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає суду підстави для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, так як такий є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред`явленого йому обвинуваченням, меті застосування запобіжного заходу та зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров`я, суд робить висновок про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк по 21 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави у відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись главою 18, ст.ст.331, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк по 21 березня 2025 року включно.

Вручити копії цієї ухвали обвинуваченому та захиснику негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9» для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду         ОСОБА_1