НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

             РІШЕННЯ                                                                   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 Справа № 2-229/11

10.10.2011  Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Стасюк   Р.  М.

при секретарі –Федорчук Л.О.   .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішині цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2    про  розподіл майна та витребування майна з чужого незаконного володіння , -

      ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просила провести розподіл спільного з відповідачем майна, виділивши їй фотоапарат «Олімпус», вартістю 2 600 грн., праску, Філіпс», вартістю 800 грн., всього на суму 3 400 грн. відповідачу виділити: чайник «Браун», вартістю 250 грн., сковорідку «Тефаль», вартістю 180 грн., дошку для прасування, вартістю 200 грн., кухонну тумбочку, вартістю 100 грн., килим - 400 грн., новорічну ялинку, вартістю 750 грн., ялинкові прикраси, вартістю 600 грн., радіотелефон, вартістю 650 грн., набір посуду в мікрохвильову піч, вартістю 200 грн., хлібницю, вартістю 100 грн., а всього майна на загальну суму 3 430 грн.

Витребувати у відповідача її особисте майно, зокрема килим, набір кухонних каструль, два набори чайних сервізів, столовий набір, два ватних одіяла, дві подушки на пір'ї, набір столового посуду, 3-й кухонних стільці, тумбочку, журнальний стіл, що подаровані їй її близькими родичами та відповідачем зокрема. У разі відсутності даного майна, просить стягнути з відповідача його вартість.

Крім того, позивачка просить витребувати у відповідача речі їх сина: диван, вартістю 1600 грн., іграшкову машинку, вартістю 200 грн., літак, вартістю 350 грн., вертоліт, вартістю 500 грн., м'які іграшки на загальну суму - 500 грн., а також інші іграшки: конструктор, треки для автомобілів на суму - 500 грн.

Судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позову позивачка вказала, що витребовуване майно ними було нажито під час шлюбу, а речі подаровані їй у день їхнього з відповідачем весілля вона вважає особистими.

В судовому засіданні та в ході розгляду справи ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги, оскільки відповідач повернув їй майно яке належало її матері, а саме трюмо, одна тумбочка, журнальний стіл, два кухонні стільці, в решті наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник позивачки позов підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказавши, що після припинення сімейних стосунків питання про розподіл спільно нажитого майна вони частково вирішили добровільно, а щодо іншої частини, то відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 27.01.2009 року він сплатив позивачці грошову компенсацію його вартості. Іншого майна яке б підлягало поділу у нього немає. Крім того, вартість майна яке позивачка просить витребувати ніякими доказами не підтверджується.

Щодо витребування іграшок їх сина, вважає позов в цій частині безпідставним оскільки деяких іграшок немає, так як вони поламались. А щодо тих які залишились, то син грається ними коли приходить до нього додому і якби цього хотів, міг би їх забрати їх з собою.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, вказавши що майно, що нажили ОСОБА_1 у шлюбі частково поділено між ними добровільно ще у 2008 році, а іншу частину поділено рішенням місцевого суду 27.01.2009 року, яке набрало законної сили і виконано. Заявлені позивачкою вимоги є безпідставними, оскільки нею частково включено у перелік майно, власниками якого, сторони взагалі не були, або ж те, яке вже між ними поділено, про наявність даного майна у квартирі та його вартість позивачка нічим не підтверджує.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 кожна окремо показали, що речі зазначені в позовній заяві, як особисті речі позивача були подаровані для неї їх родичами та ними на весіллі. Одіяло та подушки дарувались на другий день після весілля. Дані речі відповідачем не повернуто.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожний окремо показали, що все майно було розподілено. Деякі речі зазначені в позові вони особисто допомагали позивачці забирати. Ззокрема вони виносили до таксі сумки в яких були упаковані подушки та одіяла.

Заслухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При поділі майна подружжя суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно п. п 23, 24 якої, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до вимог ч. З ст. 368 ЦК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.І ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.З ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому судом у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було роз'яснено сторонам їх права та обов'язки, сторони попереджувались про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів, яким позивач не скористався.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст. 10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Рішенням Нетішинського міського суду від 27.01.2009 року розірвано шлюб між сторонами та вирішено спір про поділ спільно нажитого майна подружжя, в результаті чого ОСОБА_2 майно телевізор «Соні-29» вартістю 2000 гривень; мікрохвильову піч - вартістю 1000 гривень, домашній кінотеатр - вартістю 1500 гривень; комп'ютер - вартістю 4000 гривень; пилосос - вартістю 700 гривень; диван - вартістю 1500 гривень; пральна машина - 1200 гривень; посуд - 250 гривень; столовий набір - 500 гривень; музичний центр - вартістю 700 гривень,- на загальну суму 13 350 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6675 гривень компенсації за частку в спільному майні.

Належних доказів наявності у відповідача витребовуваного майна позивач не надала, також вона не надала доказів вартості такого майна і таких не здобуто судом.

Суд не вбачає  законних підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1  оскільки вони не ґрунтуються на дійсних обставинах та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Питання про розподіл судових витрат вирішено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,212,214,215  ЦПК України, ст.ст 60,70,71. СК України, ст.368 ЦК України, суд-

                                                                         В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нетішинський міський суд.

Суддя :                                                                                              Стасюк   Р.  М.