Справа 22а-1829                                Головуючий у 1 інстанції Подколзін В.М.

Категорія 10.3.2                                           Доповідач Солодовник О.Ф.

                                                У Х В А Л А

                                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  18 березня 2011  року                                                                    м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого Солодовник О.Ф.,  суддів Янчук Т.О., Тимченко О.О.,

                 при секретарі Руденко О.В.,            

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу   управління Пенсійного Фонду України в м.Єнакієве Донецької області   на постанову Єнакіїв ськ ого міського суду Донецької області від 11 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до   управління Пенсійного Фонду України в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,  

                                                                В С Т А Н О В И В:

           П остановою Єнакіїв ськ ого міського суду Донецької області від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду в м.Єнакієве Донецької області щодо відмови у здійсненні йому перерахунку основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за період з 01 листопада 2006 року по 01 листопада 2007 року та зобов'язано відповідача здійснити йому перерахунок основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за період з 01 листопада 2006 року по 01 листопада 2007 року.

                    В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду в м. Шахтарську Донецької області    просить постанову суду скасувати з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.  

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, знаходиться на обліку у відповідача (а.с.8-10), отримує основну і додаткову пенсію (а.с.8).

  Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

                    Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

                   Відповідно зі ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

На підставі ч.1 с т. 50 вказаного Закону, в редакції яка діяла у 2006 - 2007 році,  особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах   інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 

                  Відповідно з ч.ч. 3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції яка діяла у 2006 - 2007 році,  обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

                   Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, в редакції яка діяла у 2006 - 2007 році, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

                   Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

      На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

        Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

      Апеляційний суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Оскільки державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія позивачу мають визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок додаткової пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

         Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

   Апеляційний суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст.  8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

          Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними дії щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за період з 01 листопада 2006 року по 01 листопада 2007 року та зобов'язав відповідача здійснити йому перерахунок основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за період з 01 листопада 2006 року по 01 листопада 2007 року.  

               На підставі ч.1 ст. 100 КАС України(в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

    В матеріалах справи відсутні відомості про те, що одна із сторін наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду, тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

  При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                           У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в в  м.Єнакієве Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Єнакіїв ськ ого міського суду Донецької області від 11 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

                                           Головуючий :

                                      Судді: