6
6
Справа № 22ц-
808/11
Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.
Категорія
37
Доповідач Висоцька В.С.
___________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі: головуючого
Висоцької В.С.
суддів Біляєвої
О.М., Осипчук О.В.
при
секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа приватний
нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5
про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру обов’язкової
частки у спадщині за апеляційними скаргами ОСОБА_4,
приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від
08 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 грудня
2010 року задоволено позов ОСОБА_3 Визнано заповіт, укладений від імені
ОСОБА_7 24 листопада 2008 року, посвідчений приватним
нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та
зареєстрований в реєстрі за № 1851 на користь ОСОБА_4, недійсним. В
задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення
розміру обов’язкової частки у спадщині відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 та її представник
ОСОБА_8, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с.
206), просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в
задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, задоволенні її зустрічних вимог,
посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків
суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального
права.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8, зазначили,
що суд не витребував амбулаторної картки №40244, епікризу №972, виписки із
історії хвороби ОСОБА_7 за №397, оригінал патологоанатомічного обстеження
ОСОБА_7, карти викликів швидкої допомоги за 22-25 листопада 2008 року.
Ними була надана частка документів, проте в проведенні повторної судово -
психіатричної експертизи відмовлено.
Вважають, що висновок судово - психіатричної експертизи не міг бути прийнятий
до уваги судом, оскільки експертами не досліджувалися всі документи стосовно
стану здоров’я ОСОБА_7 Експертами штучно розширено дію розладу свідомості
ОСОБА_7 не часом підписання заповіту, яке мало місце 24 листопада 2008
року, а описом в історії хвороби від 25 листопада 2008 року. Суд не звернув
уваги, що в медичних документах не зафіксовано даних про наявність психічних
розладів, страждання на церебральний атеросклероз, ішемічну хворобу серця,
хронічний алкоголізм. Відсутні будь-які документи стосовно наявності у ОСОБА_7. психічних порушень до посвідчення заповіту нотаріусом. Експерти не мали
право давати оцінку поясненням свідків, дали оцінку не всім поясненням свідків,
не врахували пояснення нотаріуса та осіб, які підписали заповіт. Висновок
експертів зроблений на підставі сфальсифікованих документів, а саме листа
головного лікаря ЦМЛ №17. Висновки експертів є неповними, немотивованими. Крім
того, суд не розглянув позов ОСОБА_9 про визнання права власності на
спадкове майно. 3-я особа нотаріус ОСОБА_5 притягнута в якості 3-ї
особи, проте участі в судових дебатах не приймала.
В апеляційній скарзі 3-я особа нотаріус ОСОБА_5,
просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні
позовних вимог ОСОБА_3, задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_4 про
зменшення розміру обов’язкової частки ОСОБА_3 у спадщині, посилаючись на
неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам
справи, порушення судом норм процесуального права.
ОСОБА_5 зазначила, що суд не витребував амбулаторної картки №40244,
епікризу №972, виписки із історії хвороби ОСОБА_7 за №397, оригінал
патологоанатомічного обстеження ОСОБА_7, карти викликів швидкої допомоги
за 22-25 листопада 2008 року, які не були предметом дослідження експертами.
Суд дав не вірну оцінку поясненням свідків, не дав оцінки її поясненням.
Висновки експертів суперечать медичним документам, відповідно до яких ОСОБА_7. ніколи не звертався до психіатрів, не лікувався на хронічний алкоголізм.
Розлад свідомості ОСОБА_7 описаний лише 25 листопада 2008 року, тоді як
заповіт нею посвідчувався 24 листопада 2008 року. Про час розгляду справи 08
грудня 2010 року вона повідомлена належним чином не була та участі у судових
дебатах не приймала, чим порушені її процесуальні права, які приведи до
ухвалення неправильного рішення.
В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_4, її представник ОСОБА_8,
3-я особа нотаріус ОСОБА_5 доводи апеляційних скарг підтримали.
Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 проти апеляційної скарги
заперечували.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з
одних лише формальних міркувань.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_7
заповів ОСОБА_4 усе своє майно, в тому числі і житловий будинок № 29 по вул.
Шапошнікова в м. Донецьку згідно заповіту від 24 листопада 2008р., посвідченого
приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5. та зареєстровано в реєстрі за №1851. 26 листопада 2008 року ОСОБА_7
помер.
Задовольняючи первісний позов про визнання заповіту недійсним, суд першої
інстанції виходив з того, що під час укладення заповіту волевиявлення ОСОБА_7. не було вільним, за висновком посмертної судово - психіатричної
експертизи в період укладення заповіту – 24 листопада 2008 року не міг
розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про
зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині, суд вважав, що підстави для
зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині відсутні.
Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та
обставинам справи.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 , звертаючись з позовом
про визнання заповіту недійсним, посилалася на те, що під час укладення
заповіту її чоловік ОСОБА_7, з яким вона знаходилася в зареєстрованому
шлюбі з 1993 року, за станом свого здоров’я не усвідомлював значення своїх дій
та не міг керувати ними (а.с.3-5).
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно встановив
правовідносини сторін за врахував, що вони урегульовані ст. ст. 225, 1241,
1257 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної
особи на випадок своєї смерті.
Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про
правочин та положення про їх недійсність.
Відповідно до частини 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має
бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання
в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд
визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не
було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила
у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в
разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси
порушені.
Таким чином, не є актом вільного волевиявлення заповіт, який особа склала, не
розуміючи значення своїх дій.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.16 Постанови Пленуму Верховного
Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду
цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК
поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у
момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла
усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий
психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на моменту укладення правочину суд
відповідно до ст.145 ЦПК зобов’язаний призначити судово – психіатричну
експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання
правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку
судово – психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212
ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі
статті 225, ч.2 ст.1257 ЦК суд відповідно до ст.145 ЦПК за клопотанням хоча б
однієї із сторін зобов’язаний призначити посмертну судово – психіатричну
експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на
момент вчинення правочину.
З обставин справи вбачається, що заповідач ОСОБА_7
знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 24 грудня 1993 року, що
підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.6).
24 листопада 2008 року ОСОБА_7 заповів ОСОБА_4 майно,
в т.ч. АДРЕСА_1
згідно заповіту, посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського
нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1851. Зі
змісту заповіту вбачається, що за станом здоров’я ОСОБА_7 не міг
прочитати заповіт вголос та розписатися у зв’язку з хворобою, за нього
розписався ОСОБА_11 у присутності нотаріуса та двох свідків ОСОБА_12
та ОСОБА_13 (а.с. 64).
Згідно актового запису про смерть відділу РАЦС Куйбишевського
районного управління юстиції м. Донецька від 27 листопада 2008 року
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у віці 68 років (а.с.9).
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 315а/494а від 23
вересня 2010р. ОСОБА_7 в період укладення заповіту 24 листопада
2008 року страждав на розлад свідомості по типу оглушення внаслідок важкого
соматичного стану, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.
166 - 186).
Висновки експертів про тяжку хворобу ОСОБА_7 на час
укладення заповіту підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_14,
ОСОБА_15, дільничний терапевт ОСОБА_16, ОСОБА_9, яка проживала з
ОСОБА_7 останні вісім років. Суд дав оцінку поясненням свідків.
Доводи апеляційних скарг відповідача та нотаріуса зводяться
до незгоди з висновками посмертної судово – психіатричної експертизи.
З висновку експертів вбачається, що предметом дослідження експертами були
матеріали цивільної справи, які містили пояснення свідків, довідка Центральної
міської лікарні №17 бн (а.с.98-99), довідка наркологічного диспансеру (а.с.
151), довідка про відсутність амбулаторної карти ОСОБА_7 (а.с.152),
медична карта стаціонарного хворого за 25-26 листопада 2008 року (а.с.153-162),
посмертний епікриз (а.с.157,182). Суд першої інстанції дійшов правильного
висновку про наявність пороків волі у заповідача під час укладення заповіту.
Висновок експертизи не викликає сумнівів в його правильності, є
обгрунтованим, оскільки експертиза була проведена на підставі ухвали суду
компетентною судово – експертною установою, зроблена на підставі наданих
сторонами медичних документів, узгоджується з іншими матеріалами справи.
Враховуючи, що проаналізовані експертами докази у їх сукупності
свідчили, що ОСОБА_7 в період укладення заповіту 24 листопада 2008
року страждав на розлад свідомості по типу оглушення внаслідок важкого
соматичного стану, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд
першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення первісного
позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що експертами не були досліджені
наступні медичні документи ОСОБА_7: Амбулаторна карта, Виписка із
історії хвороби №397, Виписний епікриз №972, Карти виклику швидкої медичної
допомоги за 23, 24 листопада 2008 року, Протокол патологоанатомічного
дослідження №301 від 27 листопада 2008 року, пояснення свідка ОСОБА_17 та
нотаріуса ОСОБА_5 на висновки суду не впливають з наступних
підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь
у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень
зобов’язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до
під час попереднього судового засідання. Особи, які беруть участь у справі,
зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати
процесуальні обов’язки.
З обставин справи вбачається, що амбулаторна картка ОСОБА_7
була видана відповідачці ОСОБА_4 на руки 28 травня 2009 року (а.с.215),
тобто за рік до призначення судом посмертної судово-психіатричної експертизи 11
травня 2010 року (а.с.147).
Не дивлячись на те, що розгляд справи відбувався за участю ОСОБА_4
та декілька разів відкладався (а.с.52-56,66-68,82-83,130-132,144-146),
відповідачка не надала суду амбулаторну картку ОСОБА_7 З цієї причини
неодноразовий запит суду першої інстанції та експертів залишався без
задоволення (а.с.152,164).
За таких обставин експертами вірно була прийнята до уваги довідка про
відсутність в лікарні амбулаторної картки ОСОБА_7 (а.с.152, 182).
Суд апеляційної інстанції вважає, що ненадання амбулаторної картки суду
першої інстанції не зумовлено поважними причинами
З амбулаторної картки ОСОБА_7, наданої суду апеляційної інстанції,
вбачається, що останній запис стосовно звернення до лікарні ОСОБА_7 мав
місце 28 липня 2006 року, тобто за два роки та чотири місяці за вчинення
заповіту.
Оскільки відповідачкою ОСОБА_4 не була надана суду першій інстанції
амбулаторна картка, суд позбавлений був можливості надати експертам виписки із
історії хвороби №397 про перебування на стаціонарному лікуванні з 07 червня
2006 року по 23 червня 2006 року (а.с.219) та епікриз №972 про перебування на
стаціонарному лікуванні з 22 квітня 1990 року по 03 травня 1990 року (а.с.
220). Проте зазначені докази були предметом дослідження судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що експертами не був
досліджений протокол патологоанатомічного дослідження №301 від 27 листопада
2008 року спростовується змістом описової частини висновків експертів (а.с.
182, 159, 162). Та обставина, що протокол патологоанатомічного дослідження №301
від 27 листопада 2008 року не зазначений в переліку досліджених медичних
документів висновків експертів не спростовує.
Доводи апеляційної скарги, що експертами не були досліджені картки швидкої
допомоги спростовуються фактом їх витребування (а.с.164).
З наданих в апеляційну інстанцію карток вбачається, що за 24 листопада
2008 року карта виклику швидкої допомоги відсутня, що не спростовує висновків
експерта. Клопотання про витребування карток швидкої допомоги за 22, 23, 25
листопада 2008 року до проведення експертизи відповідачем не
заявлялось.
Доводи апеляційної скарги про відсутність даних про наявність психічних
розладів, страждання на церебральний атеросклероз, ішемічну хворобу серця,
хронічний алкоголізм, відсутність будь-яких документів стосовно наявності у
ОСОБА_7 психічних порушень до посвідчення заповіту нотаріусом, не
можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки експерти прийшли до висновку
про неусвідомлення значення своїх дій ОСОБА_7 та не через психічний
розлад, а внаслідок розладу свідомості по типу оглушення внаслідок важкого
соматичного стану (а.с.184-186).
Експертами взято до уваги наявність довідки, відповідно до якої ОСОБА_7 не
знаходився на обліку в обласному наркологічному диспансері (а.с.151).
Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок експертів зроблений на
підставі сфальсифікованих документів, а саме листа головного лікаря ЦМЛ №17 (а.
с.98-99, 215) висновків експертів не спростовують. Зазначена відповідь носить
описовий характер медичних документів, які окремо надалися для дослідження
експерта (медична карта стаціонарного хворого, довідки, посмертний епікриз
тощо).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не розглянута позовна вимога
ОСОБА_9 (а.с.46-51) неспроможні. Суд визнав їх поясненнями свідка та
зазначив, що у встановленому законом порядку та у встановленій законом формі
ОСОБА_9 до суду не зверталася.
Доводи апеляційної скарги про те, що нотаріус ОСОБА_5 про час
розгляду справи 08 грудня 2010 року не була повідомлена належним чином та
участі у судових дебатах не приймала є порушенням її процесуальних прав,
проте не є підставою для скасування ухваленого рішення.
Оскільки висновок експертизи не викликає сумнівів в його
правильності, він не суперечить іншим матеріалам справи, істотних порушень
процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення
експертизи не встановлено, апеляційний суд відмовив в проведенні повторної
судово – психіатричної експертизи.
Відповідач не надала будь-яких доказів на спростування висновку експертизи.
Суд дав оцінку поясненням нотаріуса ОСОБА_5, свідків ОСОБА_11,
ОСОБА_17, ОСОБА_18 та не взяв їх до уваги, оскільки вони
спростовуються висновками експертів, медичними документами.
Згідно до ч.2 2 ст.1241 ЦК України розмір обов’язкової частки у спадщині може
бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та
спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку, що оскільки
заповіт визнаний недійсним, діють норми, що регулюють право на спадщину за
законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги неспроможні та не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та
процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів
апеляційної скарги не має, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення
суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, приватного
нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК