Справа № 22ц-

6329/2011                                                                      

   Головуючий у 1 інстанції Христофоров Б.О.

Категорія

32                                                                              

                        Доповідач Новосьолова Г.Г.                

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011

року                                            

м.Донецьк

                   Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду від 23 травня 2011 року по

цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства

«Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного

підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи

свої вимоги тим, що він  знаходився у трудових відносинах з  Державним

підприємством «Дзержинськвугілля» з 25 травня 1998 року. Працюючи до 27 червня

2007 року підземним забійником був звільнений  за ст. 40 КЗпП України

внаслідок виявленої невідповідності працівника виконуваній роботі зі стану

здоров'я, відповідно до висновку МСЕК.

    02 серпня  2008 року висновком МСЕК встановлена ступень втрати

професійної працездатності 70%, у зв’язку з захворюванням хронічний

обструктивний бронхіт пилової етіології, вібраційне захворювання 2 ступені - та

встановлена 3 група інвалідності.  

    У зв’язку з професійним захворюванням позивач звільнився  з роботи,

змінився його привичний життєвий уклад, йому необхідні додаткові зусилля для

організації свого життя. Ушкодженням здоров’я йому заподіяні фізичні й моральні

страждання, крім цього у нього виявлено онкологічне захворювання, знаходячись

тривалий час на лікуванні він не зміг звернутися до суду, тому просить стягнути

моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Дзержинського міського суду від 23 травня 2011 року у задоволені

позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства

«Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

 В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції,

ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись  на те що,

суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення

моральної шкоди, оскільки позивачем пропущений строк для звернення до суду.

Позивач стверджує, що не міг у визначений у рішенні суду строк звернутися до

суду, оскільки протягом певного часу хворів, про що ним були надані суду всі

необхідні документи, але в матеріалах справи вони відсутні.

Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної

скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове

задовольнивши позовні вимоги позивача.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду

залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи

апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які

сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2

постанови „ Про судове рішення  у цивільній справі  № 14 від  18 грудня 2009

року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин

відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні

правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює

подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд

виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з’

ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та

заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і

які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або

обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні

висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів

обставинам, які мають значення для вирішення справи.

 Судом першої інстанції у задоволені позовних вимог позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування

моральної шкоди відмовлено у зв’язку з тим, що відповідно до ст..233 ч. 1 КЗпП

України працівник може звернутися до суду в тримісячний  строк з дня, коли він

дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але  позивачем

пропущений строк для звернення до суду, поважних причин пропуску строку судом

не встановлено.

Але з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки відповідно до п.3 ч.

1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров’я позовна давність не поширюється, тому позовні вимоги

позивача підлягають частковому задоволенню.

 З матеріалів справи вбачається, що позивач працюючи тривалий час на

підприємствах вугільної галузі у шкідливих умовах під час виконання трудових

обов’язків отримав професійне захворювання, про що свідчать записи у трудової

книжки, акт №71 від 18 червня 2007 року по розслідуванню хронічного

професійного захворювання, виписки із історій захворювання.

Згідно висновку МСЕК від 26 червня 2007 року ОСОБА_1 вперше встановлено 60 %

втрати професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням

хронічним обструктивним бронхітом та встановлена третя група інвалідності.

Відповідно до висновку МСЕК від 02 вересня 2008 ОСОБА_1 встановлена ступень

втрати працездатності  70% року з 20 серпня 2008 року повторно, у зв’язку із

професійним захворюванням хронічним бронхітом та встановлена друга група

інвалідності безстроково.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник позивача, та представник

відповідача підтвердили, що позивачу первинно встановлено втрату професійної

працездатності 60% відповідно до висновку МСЕК 26 червня 2007 року.

Внаслідок захворювання ОСОБА_1 зазнає біль, порушення сну, дискомфортний та

ущербний стан у зв’язку з погіршенням своїх фізичних можливостей та зниженням

рухливої активності. Ці фактори потягли за собою необхідність для позивача

зміни звичок, засобу життя, інтересів та планів на майбутнє, вплили на його

коло спілкування, затребували додаткових зусиль для організації свого життя.

Ці обставини свідчать про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди та порушення його

прав на її відшкодування з боку відповідача.

Моральна шкода передбачає втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи

фізичних страждань або інших негативних явищ, які завдані конкретній особі.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або

уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої

шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних

страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових

зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких

умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі

виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих

зв'язків і або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для

організації свого життя за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду

України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди» №4 від 31 березня 1995 року зі  змінами, внесеними постановою Пленуму

Верховного Суду України від 25 травня 2001 року); відповідно до ст. 237-1 КЗпП

України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,

зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело

до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від

нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування

моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним

орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

 Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах,

організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення

безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений

ним орган

   Судом встановлено, що позивач працював у відокремленому підрозділі «Шахти

Ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля», створене для підземного

видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими.

Відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок

чого він отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату

професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні

страждання.  

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних

стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, порушенні нормальних життєвих

зв'язків внаслідок можливості продовжувати активне життя, обмеженням умов

праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по

справі: копією трудової книжки, виписками з історій хвороби, довідками МСЕК.

   Враховуючи, що ушкодженням здоров’я, позивачу завдано моральну шкоду,

оскільки професійне захворювання призвело до порушення нормальних життєвих

зв‘язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого

життя, з урахуванням характеру та тривалості моральних і фізичних страждань,

глибини змушених змін у засобі життя, розміру мінімальної заробітної плати та

мінімального прожиткового мінімуму, принципу розумності та справедливості,

апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог,

а саме стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 16

000 гривень.

Відповідно до ст.5 Прикінцевих та перехідних положень до ЦПК України 2004 року

набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового

збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах,

встановлених законодавством для державного мита.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на

інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі, встановленому пп.

4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, а

саме, 30 гривень та судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду

першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду

обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або

процесуального права.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково, рішення

Дзержинського міського суду від 23 травня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1 16 000 грн.(шістнадцять тисяч грн.)  на  відшкодування моральної

шкоди  , судовий збір на користь держави у сумі 8.50 грн. та 30 грн. витрати на

інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: