Справа № 22-573\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Демочко Т.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Дерюгіній В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний «ПриватБанк» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
23 листопада 2010 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpbGK00000016 від 27.12.2006 року в розмірі 31560,13грн. звернути стягнення на будинок та земельну ділянку площею 62,7кв.м., розташований по АДРЕСА_1 Володарського району Донецької області, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №№zpbGK00000016 від 27.12.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселити відповідача з вказаного будинку зі зняттям з реєстрації.
На обґрунтування вимог посилався на те, що відповідач порушує умови кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі кредит не погашає, у зв’язку з чим станом на 22.07.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 31560,13грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 22060,55грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7189,46грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 450грн., пені в сумі 1860,12грн.
В ході розгляду справи вимоги про звернення стягнення заборгованості на земельну ділянку ухвалою Володарського районного суду від 03 лютого 2011 року за заявою представника позивача залишено без розгляду.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення предмет іпотеки – вказаний будинок та виселення із зняттям з реєстрації відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2006 року у розмірі 31560,13грн. звернути стягнення на АДРЕСА_1 Володарського району Донецької області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 27.12.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселити ОСОБА_3 з вказаного будинку зі всіма мешканцями, які проживають в ньому. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, заперечення відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного кредитного договору №zpbGK00000016 ОСОБА_3 27.12.2006 року отримав кредит у розмірі 27500грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,02% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення кредиту 27.12.2016 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором згідно договору іпотеки №№zpbGK00000016 від 27.12.2006 року відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – належний йому на праві власності житловий АДРЕСА_1 Донецької області.
Враховуючи те, що у зв’язку з фінансово-економічною кризою та тяжким матеріальним становищем, неможливістю влаштуватися на роботу, так як позивач забрав документи на будинок і відповідач не міг там зареєструватися, він перестав сплачувати кредит, суму заборгованості не оспорює та не заперечує погашати кредитну заборгованість, а також те, що іпотекодавцем не дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки і банк не надав належних доказів, що на адресу відповідача направлялась передбачена законом письмова вимога, а будинок є спільним майном відповідача з дружиною і частки кожного не визначені, що в будинку проживає відповідач з дружино та трьома неповнолітніми дітьми без реєстрації, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення відповідача і зняття з реєстрації у спірному будинку.
З рішенням суду про відмову в задоволені позову про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки колегія суддів не може погодитись, оскільки висновки суду в даній частині не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30 - денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодавця залишиться без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 цього ж Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору від 27 грудня 2006 року, укладеного між ПриватБанк та ОСОБА_3, останній отримав у Банку кредит в сумі 25000грн. для придбання житлового будинку та 2500грн. для сплати страхових платежів. Позичальник зобов’язався щомісячно у термін з 21 по 27 число погашати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісію, винагороду, погашаючи щомісячними платежами в сумі по 473,52грн. для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам та щомісячної комісії (п.п.1.1,2.2). Згідно п.3.3, 3.8 при порушенні позивальником умов договору щодо зобов’язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків та винагороди, порушення термінів проведення оплати за кредитним договором, Банк має право вимагати дострокового погашення кредитних коштів.
Згідно укладеного між сторонами 27 грудня 2006 року, договору іпотеки відповідач у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором передав позивачу в іпотеку належний йому на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 25 грудня 2006 року, будинок №33 по вул.Дзержинського в с.Новокраснівка Володарського району загальною площею 62,70кв.м., житловою площею 38,90кв.м., загальною вартістю 25000грн. Відповідно до умов даного договору, у разі порушення термінів виконання будь-якого із зобов’язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки (п.18.8).
Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором та надав зазначені в кредитному договорі кошти. Свої зобов’язання по поверненню кредиту відповідач належним чином не виконує. Як вбачається з розрахунку заборгованості, починаючи з квітня 2009 року відповідач платежі в повному обсязі не вносить, а з листопада 2009 року погашення кредиту взагалі не проводить, що в судовому засіданні не заперечував відповідач.
Станом на 22 липня 2010 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 31560,13грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 22060,55грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 7189,46грн., заборгованості з комісії в розмірі 450,00грн., пені в сумі 1860,12грн. Правильність нарахування заборгованості за кредитним договором та її розмір відповідач не оспорює.
19 серпня 2009 року ПАТ «ПриватБанк» в особі Розівського відділення направив відповідачу попередження про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 1768,50грн. з проханням в подальшому дотримуватись умов договору, а в березні 2010 року попередження про необхідність погасити заборгованість, що утворилась станом на 17.03.2010 року, протягом 30 робочих банківських днів з дня отримання повідомлення, а в разі не виконання цих вимог буде звернуто стягнення на предмет в судовому порядку.
Відповідач та третя особа – його дружина ОСОБА_4 в судовому засіданні визнали, що вказане повідомлення та попередження було отримано, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України дані обставини доказуванню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи протягом 2010 року та на час ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач ніяких платежів на погашення заборгованості за кредитним договором не проводив, що він та третя особа визнали в апеляційному суді.
З огляду на наведене, виходячи з того, що умови кредитного договору відповідач тривалий час не виконує, заборгованість, що утворилась станом на 22.07.2010 року, не погасив, незважаючи на попередження, що в разі непогашення заборгованості буде звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов кредитного договору та договору іпотеки, колегія суддів з урахуванням наведених норм права вважає позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведені обставини та вимоги закону не звернув належної уваги, тому помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цього позову.
Доводи відповідача та третьої особи про порушення прав їх неповнолітніх дітей є необгрунтованими, оскільки спірний жилий будинок – предмет іпотеки був придбаний за кошти, отримані відповідачем за кредитним договором від 27 грудня 2006 року, неповнолітні діти на час укладення договору іпотеки в будинку не проживали та права на нього не мали, тому узгодження укладання договору іпотеки з органом опіки та піклування не було необхідним. Також безпідставними є висновки суду про належність спірного будинку на праві спільної власності відповідачу та його дружині, оскільки дружина відповідача ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу та кредитним договором стороною не виступала, вимог про визнання права спільної власності на даний будинок не заявляла, тому розглядаючи справу в межах позовних вимог, у суду першої інстанції не було підстав для наведення висновків щодо виникнення спільної власності у подружжя на спірний будинок.
Посилання відповідача на відсутність грошових коштів для погашення кредиту не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, так як відповідно до вимог ст.526, ч.1 ст.625 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Окрім цього, відповідач в судовому засіданні пояснив, що він працював і працює в ТОВ «Нова Нива».
Доводи відповідача про те, що у зв’язку із знаходженням на зберіганні у позивача документів на спірний будинок, у нього не було можливості зареєструватись в будинку та працевлаштуватись, колегія суддів вважає безпідставними, так як з паспорту відповідача вбачається, що він постійно зареєстрований за іншою адресою з 1996 року. При укладанні договору іпотеки сторони домовились, що документи на предмет іпотеки будуть зберігатися у позикодавця, а позичальник взяв на себе зобов’язання не проводити реєстрації осіб у спірному будинку без дозволу Банку. В судовому засіданні відповідач не заперечував, що він не звертався відповідно до умов договору іпотеки до позивача за отриманням згоди на вселення і реєстрацію в будинку його з дружиною та дітьми.
Підстав для скасування рішення суду в решті частини та задоволення позову про виселення відповідача зі спірного будинку із зняттям реєстрації, колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у встановленому законом порядку.
Згідно ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення проводиться добровільно або в судовому порядку з підстав, встановлених законом.
Відповідно ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, які проживають в ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення всі громадяни, які проживають в ньому, зобов’язанні на письмову вимогу кредитора або нового власника цього приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цього повідомлення. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший узгоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що у встановленому законом порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не направляв відповідачу письмову вимогу про звільнення будинку.
Окрім посилання на вимоги ч.2 ст.39, ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, позивач в позовній заяві та в судовому засіданні ніяких обставин щодо необхідності виселення відповідача із жилого будинку не навів та ніяких доказів суду не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, в спірному будинку, окрім відповідача, проживають його дружина, троє неповнолітніх дітей та матір дружини без реєстрації, а позов пред’явлено лише про виселення ОСОБА_3 із зняттям з реєстрації.
Тому, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення даного позову, у зв’язку з чим колегія суддів вважає рішення суду в цій частині обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними.
З огляду на наведене, переглядаючи справу в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки скасувати і даний позов задовольнити, а в частині відмовив в задоволенні позову про виселення із зняттям реєстрації рішення суду залишити без зміни. У зв’язку з чим апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, присуджуються з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
У зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення в частині відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки і задоволенням даного позову, понесені позивачем витрати на оплату судового збору при подачі позову до суду у розмірі 315грн. 60коп. та при подачі апеляційної скарги у розмірі 157грн. 81коп., а всього 473грн. 41коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оплачені при подачі позову до суду у розмірі 120грн. і при подачі апеляційної скарги у розмірі 120грн., а всього 240грн., підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і цей позов задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpbGK00000016 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ПриватБанк та ОСОБА_3, в розмірі 31560 (тридцять одна тисяча п’ятсот шістдесят) гривень 13 копійок, яка утворилась станом на 22 липня 2010 року та складається із заборгованості за кредитом в сумі 22060 гривень 55 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7189 гривень 46 копійок, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 450 гривень, пені в сумі 1860 гривень 12 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №№zpbGK00000016 від 27 грудня 2006 року - житловий АДРЕСА_1 Володарського району Донецької області, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати на оплату судового збору в сумі 473 гривні 41 копійку, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 240 гривень.
Рішення суду в частині відмови в задоволені позову про виселення із зняттям реєстрації залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22-573\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Демочко Т.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
06 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Дерюгіній В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний «ПриватБанк» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 03 лютого 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і цей позов задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpbGK00000016 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ПриватБанк та ОСОБА_3, в розмірі 31560 (тридцять одна тисяча п’ятсот шістдесят) гривень 13 копійок, яка утворилась станом на 22 липня 2010 року та складається із заборгованості за кредитом в сумі 22060 гривень 55 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7189 гривень 46 копійок, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 450 гривень, пені в сумі 1860 гривень 12 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №№zpbGK00000016 від 27 грудня 2006 року - житловий АДРЕСА_1 Володарського району Донецької області, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати на оплату судового збору в сумі 473 гривні 41 копійку, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 240 гривень.
Рішення суду в частині відмови в задоволені позову про виселення із зняттям реєстрації залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :