Справа 22ц-

5255-2011                                                                    

Головуючий у 1 інстанції Кульбаков І.В.

Категорія  

52                                                                      

Доповідач  Новосьолова Г.Г.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е  М      У К Р А Ї Н И

22 червня  2011

року                                                                                  

                                 м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді  Шевченко В.Ю. ,

суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі  Яменко  А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника

Державного підприємства «Макіїввугілля» на рішення Гірницького районного суду

м. Макіївка від 28 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Макіїввугілля», третя особа

ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього

заробітку  за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

                                              В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2010 року до суду звернулась позивачка з позовом до Державного

підприємства «Макіїввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього

заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги

наступним.

З 1983 року позивачка працювала на підприємстві відповідача на посаді

бухгалтера. 26 серпня 2010 року під час робочого дня в усній формі майстер зі

збору металобрухту ОСОБА_3 було висловлено прохання до позивачки скласти

рахунок-фактуру як підставу здійснення передплати для підприємства – покупця

продукції. Складання таких рахунків не входило в її обов’язки, у результаті

чого позивачка внесла  до визначення платіжних реквізитів  у рахунок –фактурі

реквізити правильного поточного банківського рахунку підприємства, але на

рахунок було накладено арешт виконавчою службою, та як наслідок всі кошти, що

надійшли до рахунку булі переведені на користь стягнення боргу виконавчою

службою.

01 вересня 2010 року наказом № 116к позивачка була звільнена з роботи на

підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв’язку з втратою довіри. Вважає своє

звільнення незаконним, оскільки посада провідного бухгалтера відокремленого

підрозділу Управління матеріально- технічного постачання Державного

підприємства «Макіїввугілля» не передбачає безпосереднього обслуговування

матеріальних цінностей, та взагалі складання рахунків фактури не стосувалось її

посадових обов’язків. Крім цього, грошові кошті які потрапили на рахунок, були

фактично витрачені на підприємство –погашена його заборгованість, і ніяким

чином не потрапили у її власність, тому позивачка вважає, що про наявність

ознак для втрати довіри є безпідставними. Після ознайомлення з наказом про

звільнення  вона надала пояснювальну записку заперечуючи проти підстав

звільнення, але копію наказу про звільнення не видано їй, розрахунок у день

звільнення не проведений.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд, визнати незаконним

звільнення з посади бухгалтера Відокремленого підрозділу «Управління

матеріально – технічного постачання» Державного підприємства «Макіїввугілля» на

підставі п. 2 ст.41 КЗпП України,   поновити на її посаді, стягнути з

відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня

2010 року у сумі 21 511 гривень 27 копійок.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївка від 28 квітня 2011 року позовні

вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства «Макіїввугілля»,

третя особа  ОСОБА_2, задоволені частково: ОСОБА_4

поновлена на роботі на посаді провідного бухгалтера відокремленого підрозділу

Управління матеріально - технічного постачання Державного підприємства

«Макіїввугілля».

Стягнуто середній заробіток з Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі

відокремленого підрозділу Управління матеріально - технічного постачання на

користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21

511,27 гривень. Вирішено питання про судові витрати.

Допущено негайно виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на

роботі.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_2 директор

Відокремленого підрозділу «Управління матеріально – технічного постачання»

принесла апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити

нове рішення, яким відмовити позивачки у задоволені позовних вимогах у повному

обсязі, з наступних підстав.

-  судом першої інстанції не встановлені усі обставини справи, а саме те, що

серед основних задач бухгалтерії передбачено здійснення контролю за

збереженістю та правильним використанням грошових коштів та товарно –

матеріальних цінностей, також посадовою інструкцією позивачки передбачено, що

вона є провідним бухгалтером саме з обліку  товарно – матеріальних цінностей,

- суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно відсутності

вини позивачки та недоведеності повноважень особи, яка її встановила,

- висновок суду першої інстанції про те, що  позивачка не була запрошена до

первинної профспілкової організації при вирішенні питання про надання згоди на

звільнення не відповідає дійсності, оскільки остання у судовому засідання

підтвердила що була запрошена та була присутня у профспілкової організації.

 В апеляційний інстанції представник позивача просив апеляційну скаргу

відхилити, рішення суду залишити без змін.

 Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її

задовольнити, а рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог

позивачки.

Представник позивачки просила рішення суду залишите без змін, апеляційну скаргу

відхилити.

Позивачка та третя особа у судове засідання не з’явились, про час та місце

розгляду справи повідомлялись належним чином.

       Відповідно до частини 2  ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших

осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце

розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

   Заслухавши суддю – доповідача, представника позивача, представника

відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, та доводи апеляційної

скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до статті 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за

зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів

сторін та інших осіб.

       Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути

законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих

обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,

підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

                   Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що

міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення  у цивільній справі  № 14 від  

18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин

відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні

правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює

подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд

виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

                    Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно

і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу

своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у

судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та

допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення

містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі

достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне, ОСОБА_4 з 1983 року працювала

на Державному підприємстві «Макіїввугілля» на посаді бухгалтера, з початку у

якості бухгалтера Управління матеріально- технічного постачання, як окремої

юридичної особи, яке потім внаслідок реорганізації було перетворено до

відокремленого підрозділу «Управління матеріально-технічного постачання»

Державного підприємства «Макіїввугілля» (а.с.11-12).

31 серпня 2010 року за підписом директора Відокремленого підрозділу «УМТП»

Державного підприємства «Макіїввугілля» було ухвалено подання, яке направлено

на адресу первісної профспілкової організації про надання згоди про звільнення

заступника головного бухгалтера  ОСОБА_5 та провідного бухгалтера ОСОБА_4. згідно  п.2 ст.41 КЗпП України, у зв’язку з діями робітників, які

потягнули за собою втрату довіри (додаток докладна та пояснювальна записка) (а.

с.15).

01 вересня 2010 року відповідно до витягу протоколу засідання первинної

профспілкової організації ВП «Управління матеріально- технічного постачання»,

була надана згода на звільнення провідного бухгалтера ОСОБА_4 з 01 вересня

2010року відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України, у зв’язку з втратою довіри (а.с.

16).

01 вересня 2010 року наказом за № 116 к, звільнена провідний бухгалтер ОСОБА_4 з 01 вересня 2010 року згідно п.2 ст.41 КЗпП України, у зв’язку з діями

робітника, які потягнули за собою втрату довіри.

Суд першої інстанції вважає, що даний наказ про звільнення ОСОБА_4

суперечить вимогам ст..41,43 КЗпП України, оскільки з витягу протоколу

первинної профспілкової організації встановлено, що на даному засіданні

позивачка не була присутня, також зі змісту подання не можливо встановити які

саме винні дії позивачки потягли втрату до неї довіри.

Але, з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки представник

позивачки у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що позивачка

знала про день проведення засідання, більш того, була присутня на засідання,

але під час вирішування питання про надання дозволу для звільнення іі попросили

вийти.

Крім цього, відповідно до витягу первинної профспілкової організації,

вбачається, що на засідання обговорювалося питання про надання дозволу на

звільнення позивачки у зв’язку з її діями, які потягли втрату довіри, а саме,

26 серпня 2010 року провідний бухгалтер не змінила реквізити рахунку, а в.о.

головного бухгалтера не перевіривши рахунок підписала його, внаслідок чого,

гроші були зараховані на арештований рахунок, та про це стало відомо лише 30

серпня 2010 року, коли при перевірки грошових коштів на новому рахунку, стало

відомо що вони не поступили, та після цього в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5. та провідний бухгалтер ОСОБА_4 своєчасно не сповістили директора

підприємства.

Отже, апеляційний суд, вважає, що порушень передбачених ст.ст. 41 ,43 КЗпП

України не вбачається, оскільки  позивачка знала про день проведення засідання

первинної профспілкової організації з приводу надання дозволу на звільнення,

приймала участь у засідання.  

Судом першої інстанції також встановлено, що договір з позивачкою про повну  

матеріальну відповідальність укладено не було, функції з безпосереднього

обслуговування товарно- матеріальних цінностей ОСОБА_4 не виконувала, та в

іі посадової інструкції не визначено обов’язку контролю змін реквізитів

рахунків, крім цього не встановлено ким саме дії ОСОБА_4 були кваліфіковані

як винні дії та відповідно чим не підтверджено, у зв’язку з чим  відбулося

порушення чинного трудового законодавства та остання підлягає  поновленню на

роботі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки звільнення за п.2

ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто з підстав втрати довір’я, може бути визнаним

обґрунтованим, якщо працівник, якій безпосередньо обслуговував грошові, товарні

або культурні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням,

розподілом тощо), вчинив умисно або з необережністю такі дії, які дають

власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я,

зокрема, порушення правил проведення операції з матеріальних цінностей.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику розгляду трудових

спорів»  №9 від 06 листопада 1992 року з подальшими змінами передбачено, що

звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо

працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий

їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно

або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу

підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення

операцій з матеріальними цінностями).  

Відповідно до положень ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року з подальшими змінами,

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 8 статті 9 цього Закону відповідальність за несвоєчасне

складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та

недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали

ці документи.

Згідно п .2.1, 4,1 Посадової інструкції провідного бухгалтера ОСОБА_4 за

№35 від 05 січня 2009 року Відокремленого підрозділу «УМТП» Державного

підприємства «Макіїввугілля» передбачено, правильне та своєчасне документальне

оформлення усіх операцій, пов’язаних з рухом матеріальних цінностей, виявлення

і відображення фактичних витрат на їх придбання та реалізацію (а.с.58).

Відповідно  до цих повноважень провідний бухгалтер є працівником, якій

безпосередньо обслуговує товарні та грошові цінності, а тому на нього

поширюється дія п. 2 ст.41 КЗпП України.

26 серпня 2010 року провідний бухгалтер ВП «УМТП» ДП «Макіїввугілля» виписала

рахунок №304 на передплату ТОВ «Укрмет» та не змінила реквізити рахунку, у зв’

язку з чим  перераховані грошові кошти були зараховані на арештований рахунок

ДП «Макіїввугілля».

Відповідно до пояснювальної записки від ОСОБА_4, вона вказала що до її

зобов’язань відноситься виписка рахунків на ВАТ «Укрмет».

Тому, 25 серпня 2010 року вона за просьбою майстра ОСОБА_3 виписала рахунок

на передплату металобрухту у сумі 100 000 гривень, вона напечатала документ,

при цьому вона намагалась змінити  на комп’ютері одну цифру у рахунку. До

даного документу долучила письмо про зміну реквізитів рахунку та потім

підписала у заступника головного бухгалтера  ОСОБА_5  та видала на оплату. При

цьому, гроші поступили на арештований рахунок (а.с.21).

Зі змісту протоколу засіданні профспілкової організації вбачається, що 25

серпня 2010 року Державним підприємством «Макіїввугілля» була передана

інформація бухгалтеру 1 категорії ОСОБА_6 про зміну поточного рахунку,

після чого 26 серпня 2010 року письмо про зміну було підписано виконуючою обов’

язки головного бухгалтера  ОСОБА_5, для вручення представникам фірм.

Провідний бухгалтер ОСОБА_4 не змінила реквізити рахунку, а виконуюча обов’

язки головного бухгалтера  ОСОБА_5 підписала рахунки не перевірив їх на

відповідність новому рахунку, у зв’язку з чим перераховані грошові кошти були

зараховані на арештований рахунок ДП «Макіїввугілля» (а.с.17).

 Відповідно до наказу №116к від 01 вересня 2010 року про звільнення вбачається,

що провідний бухгалтер ОСОБА_4 не змінила реквізити рахунку, а виконуюча

обов’язки головного бухгалтера ОСОБА_5 підписала рахунок не перевіривши  

їх відповідність новому рахунку, у зв’язку з чим перераховані грошові кошти

були зараховані на арештований рахунок ДП «Макіїввугілля». Керуючись

«Положенням про бухгалтерію» задачею якого є контроль за зберіганням та

привільним використанням грошових коштів та товарно - матеріальних цінностей,

покладених на бухгалтерію функцій забезпечення правильної та раціональної

організації бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам оперативного

руководства господарством.

Позивачка ознайомилась з наказом про звільнення та підписала його.

Зазначена дії провідного бухгалтера ОСОБА_4 дали директору Відокремленого

підрозділу «УМТП» Державного підприємства «Макіїввугілля» підстави для втрати

довіри до позивачки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про законність звільнення

позивачки ОСОБА_4 з посади провідного бухгалтера Відокремленого підрозділу

«УМТП» Державного підприємства «Макіїввугілля» згідно з наказом №116к від 01

вересня 2010 року на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку з втратою

довіри, оскільки позивачкою неправильно був вказаний рахунок підприємства для

перерахування грошових коштів, а недостовірність відображення у документі даних

несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У зв’язку з вимогами про поновлення позивачки на посаді провідного бухгалтера

та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є

безпідставними та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи,

колегія суддів апеляційного суду, відповідно до вимог п.3 ч.1 309 ЦПК України

вважає за необхідне скасувати ухвалене у справі судове рішення з ухваленням

нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України,

 В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» задовольнити.

               Рішення Гірницького районного суду м. Макіївка від 28 квітня

2011 року скасувати.

        У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до

Державного підприємства «Макіїввугілля», третя особа  ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку  за час

вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовити.

Рішення  набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                               Судді