Справа № 22ц-2392/2011 Головуючий у 1
інстанції Пронін С.Г.
категорія 26 доповідач Жданова В.
С.
Р І Ш Е Н Н Я
М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - Жданової В.С.
суддів : Могутової Н.Г., Прокопчук Л.М.
при секретарі Шкребтієнко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного
суду м. Донецька від 27 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
, третя особа Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Кіровському районі м. Донецька про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивачка звернулась з даним позовом до суду, в
якому зазначала, що довгий час працювала на підприємстві відповідача у
шкідливих умовах, що призвело до професійного захворювання на хронічну шийну
радікулопатію. 31.03.2010 року складено акт розслідування професійного
захворювання за формою П-4, 9.06.2010 року висновком МСЕК вперше встановлено
втрату працездатності 25%. Хронічне професійне захворювання призвело до
негативних наслідків та змін у її житті, потребує додаткових зусиль. Просила
стягнути у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, не оспорював наявність у позивачки
професійного захворювання, але вважає, що всі виплати у відшкодування шкоди,
спричиненої працівнику внаслідок ушкодження здоров»я здійснюються Відділення
виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України
«Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності». Крім того, посилається на відсутність вини підприємства у
спричиненні моральних страждань та порушення строків звернення до суду.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 27 січня 2011
року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до Державного
підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення моральної
шкоди.
Позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і
процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про
задоволення позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги
посилається на те, що право на стягнення моральної шкоди передбачено ст. 237-1
КЗпП України і нею надано достатньо доказів , що негативні наслідки
професійного захворювання призвели до моральних страждань.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши
матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний
суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду
першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка
працювала на ДП «Шахта ім.Скочинського» з 2000 р. по 21.06.2010 року
машиністом конвеєра, звільнена з підприємства за власним бажанням. Згідно акту
розслідування від 31.03.2010 року за формою П-4 встановлено професійне
захворювання – хронічна шийна радікулопатія в стадії неповної ремісії з
помірним болючим компонентом. Висновком МСЕК від 09.06.2010 року встановлено
25% втрати професійної працездатності. Такий висновок суду відповідає фактичним
обставинам справи, підтверджений відповідними документами, не оспорюється
відповідачем.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що спірні
правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов»язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності», дія якого в частині
стягнення моральної шкоди припинена з 1.01.2006 р., тому підстави для
стягнення моральної шкоди відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки він
суперечить діючим нормам матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка втратила здоров"я у
зв"язку із роботою у шкідливих умовах, що підтверджено актом розслідування
хронічного професійного захворювання від 31.03.2010 р. та висновком МСЕК від
9.06.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КзПП України забезпечення безпечних і нешкідливих
умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається власником або уповноваженим ним
органом працівникові моральної шкоди. відшкодування такої шкоди провадиться
тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для
організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за
таких умов: наявність факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у
разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних
життєвих зв"язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових
зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв"язку між
попередніми умовами.
Відповідно до ст. 9 Закону України " Про охорону праці" відшкодування шкоди,
заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я здійснюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України відповідно до Закону України " Про загальнообов"язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Однак, із Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" виключена ч 3 ст. 34 відповідно до
положень Закону України від 23.02.2007 року №717-У " про внесення змін до
Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності".
Оскільки на час звернення позивача до суду / 10.11.2010 року/ Законом України
""Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" не передбачено обов"язку Фонду соціального страхування
відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачці, законні
права якої порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами
ст. 237-1 КЗпП України.
За таких підстав суд апеляційної скарги приходить до висновку, що
моральну шкоду на користь позивачки необхідно стягнути з відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер
негативних наслідків, порушення життєвих зв"язків позивачки через хронічне
професійне захворювання, ступінь та глибину її моральних страждань і
приходить до висновку про стягнення у відшкодування моральної шкоди 5000 грн,
що відповідає засадам розумності та справедливості.
Строк позовної давності в даному випадку не застосовується, оскільки
згідно п.3.ч1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про
відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров"я.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про
скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення
позовних вимог за викладених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 27 січня 2011 року
скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька
вугільна енергетична компанія» про стягнення моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична
компанія» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди
5000 грн. /п»ять тисяч грн./
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення, може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції
протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді