2
2
Справа № 22ц-
2697
Головуючий у 1 інстанції Іванова А.П.
Категорія
44
Доповідач Висоцька В.С.
___________________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
22 березня 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі: головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ЛЕЖНЕВІЙ Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за
позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецький експериментальний
ремонтно – механічний завод (далі ВАТ „ДЕРМЗ) до ОСОБА_1, 3-я особа Орган опіки та піклування Калінінської районної в м.
Донецьку ради про визнання особи такою, що втратила право користування
жилим приміщенням за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
„Донецький експериментальний ремонтно – механічний завод на рішення
Калінінського районного суду м. Донецька від 19 січня 2011 року
В С Т А Н О В И В
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 19 січня 2011
року в задоволенні позову ВАТ „ДЕРМЗ до ОСОБА_1 3-я особа Орган
опіки та піклування Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання
особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
З зазначеним рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в
якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити їх
позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та
процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивач зазначає, що суд не враховував, що29 лютого 2008 відповідачка
звільнилася з заводу за власним бажанням, та виїхала у невідомому напрямку.
Суд без достатній підстав вважав встановленим, що ОСОБА_1 вселялася в
гуртожиток разом з малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважають, що
неповнолітня дитина може проживати не лише з матір’ю, а і з іншими родичами.
Оскільки відповідач не проживає в гуртожитку, вважають, що обґрунтовано
відмовляли у видачі довідки з місця проживання. На підтвердження непроживання
ними був складений акт, проте суд безпідставно не взяв його до уваги.
Відповідачка не надала доказів відсутності з поважних причин. Доводи про те, що
їй перешкоджають проживати у гуртожитку не підтверджені належними доказами.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала
апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заперечували
проти задоволення апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,
рішення суду залишенню без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Відповідно до правил ст. ст. 71,72 ЖК України наймач або члени його
сім’ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим
приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних
причин понад шість місяців.
Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12
квітня 1985 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування
судами Житлового кодексу України, у справах про визнання наймача або члена
його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК),
необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки.
В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують
догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може
продовжити пропущений строк.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1
знаходилася в трудових відносинах з позивачем з 28 грудня 2007 року по 29
лютого 2008 року. Позивачем вселялася до гуртожитку по АДРЕСА_1 зареєстрована до теперішнього часу. Відповідачка розлучена, на
утриманні має малолітню дитину – сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із
того, що позивач на підтвердження доказів надав акт від 13 жовтня 2009 року без
зазначення причин непроживання відповідачки. Відповідачка не втратила право
користування спірним приміщенням, оскільки вона не проживає у гуртожитку з
поважних причин понад установлені законом строки, а саме їй створюються
перешкоди в проживанні гуртожитком.
Цей факт встановлено судом із додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначалося, у справі про визнання наймача або члена його сім’ї
таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.71 ЖК,
підлягали з’ясуванню причини відсутності відповідачки в приміщенні понад
установлені законом 6-місячні строки.
З обставин справи вбачається, що на підтвердження факту непроживання
відповідачки, позивач ВАТ „ДЕРМЗ надав акт від 13 жовтня 2009 року без
зазначення причин непроживання відповідачки (а.с.12).
Доводи апеляційної скарги, що судом порушені норми матеріального та
процесуального права, неспроможні. Суд дав оцінку зазначеному доказу і визнав
його таким, що не він не може бути підставою для задоволення позову, оскільки
акт не містить причин непроживання відповідачки з дитиною у кімнаті АДРЕСА_1. Жодних інших доказів позивачем
не надано.
Позивач в суді апеляційної інстанції не надав нових доказів,
неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.
Відповідно до норм процесуального закону суд апеляційної інстанції позбавлений
можливості витребувати нові докази.
Суд також дав оцінку доказам, які надала відповідач на підтвердження
її відсутності з поважних причин (перешкоди в користуванні кімнатою).
Доводи апеляційної скарги по те, що неповнолітня дитина ніколи не
проживала з відповідачкою і не зареєстрована, не ґрунтується на законі.
Відповідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи,
яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або
одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального
закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні трудового договору
в особистій карточці ОСОБА_1 зазначала наявність малолітнього сина та
свій сімейний стан – розлучена (а.с. 10). Дитина ОСОБА_5
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто не досяг десяти років, що підтверджено
свідоцтвом про народження.(а.с.36). Батько дитини - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.104)
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду
залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та
процесуального закону.
Керуючись ст. 307-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Донецький експериментальний ремонтно – механічний завод відхилити.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 19
січня 2011 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою суду апеляційної
інстанції.
Головуючий В.С.
Висоцька
Судді
О.М. Біляєва
О.В.Осипчук