4
Справа №22ц -
2903
Головуючий у 1 інстанції Труханова Л.М.
Категорія
37
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі ЛЕЖНЕВІЙ Я.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання
недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визначення додаткового
строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 10
лютого 2011 року
В С Т А Н О В И В
У вересні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до
суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на
спадщину за законом, визначення додаткового строку на прийняття спадщини після
померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_3. Позивачка
посилалася на те, що є єдиним спадкоємцем першої черги, спадкодавець
проживав в належному йому будинку АДРЕСА_1 Вона пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки не
знала про смерть батька, проживає у іншій державі.
У серпні 2010 року їй стало відомо про смерть батька, вона
звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на
спадщину за законом, проте їй було відмовлено у зв’язку з тим, що свідоцтво
видано 30 квітня 2010 року спадкоємцю другою черги ОСОБА_2, відповідачу по
справі.
Вважає, що відповідач навмисно не повідомив її про смерть
батька та нотаріуса про наявність її, спадкоємця першої черги. Необізнаність
про смерть батька, її постійне проживання у республіці Беларусь, хвороба є
поважними причинами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк подати
заяву про прийняття спадщини.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від
10 лютого 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визначення
додаткового строку після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_3
П. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., в інтересах
якого діє за довіреністю ОСОБА_4 (а.с.24), просить рішення скасувати,
ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що
суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач зазначила, що суд вийшов за межі її позовних
вимог, судом фактично встановлювалися інші факти: спілкування з батьком,
відсутність догляду за ним. Суд безпідставно не взяв до уваги поважність причин
пропуску прийняття спадщини. Висновок суду про те, що моральні норми
суспільства не виправдовують її поведінку вважає безпідставними, оскільки вона
розшукувала батька, не могла приїхати через відсутність коштів та доглядом за
старенької матір’ю.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу.
Представники відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5,
ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового
з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України
підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового
рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.
Харцизьку Донецької області помер ОСОБА_3 Після його смерті
відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 За життя ОСОБА_3 потребував
догляду, ОСОБА_1 не приймала участі в його догляді та похованні.
Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого та
спадкоємцем першої черги. З заявою про прийняття спадщини у встановлений
законом 6-місячний строк ОСОБА_1 до нотаріальної контори не
зверталася.
30 квітня 2010 року Першою Харцизькою державною
нотаріальної конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2., неповнорідному брату померлого.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд
першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем причини пропуску
строку на подання заяви про прийняття спадщини не можна визнати поважними.
Моральні норми суспільства не виправдовують поведінку позивачки, яка впродовж
двох років не цікавилась здоров’ям та умовами життя батька. Нотаріально
посвідчене свідоцтво про право на спадщину відповідає вимогам закону та підстав
для його скасування не вбачається.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він
суперечить нормам матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на
спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя
спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив,
та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати
та сестри спадкодавця, його бабка та дід як з боку батька, так і з боку матері
(ч.1 ст.1262 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом
одержують право на спадкування почергово.
З копії свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1
вбачається, що вона є донькою спадкодавця ОСОБА_3, тобто спадкоємцем
першої черги.
Відповідач ОСОБА_2 є неповнорідним братом померлого, тобто
спадкоємцем другої черги (а.с.8-10).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який
бажає прийняття спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із
спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців,
який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК). Часом відкриття
спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця,
який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може
визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття
спадщини.
Ураховуючи те, що в законі не міститься визначення поняття
поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність
повинна визначатися судом у кожному випадку виходячи з конкретних обставин
справи та характеру взаємовідносин сторін, даних щодо юридичної обізнаності
особи.
Поважними вважаються ті причини, які роблять вчасне
звернення до нотаріальної контори неможливим або важким.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.24 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „Про практику
розгляду судами України справ про спадкування вирішуючи питання про
визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску
строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що
поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними
труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 1962
року народження, проживає в Республіці Беларусь м. Вітебськ (а.с.5).
Відповідно до виписки з історії хвороби ОСОБА_1
перебувала на стаціонарному лікуванні з 29 червня 2009 року по 10 липня 2009
року, тобто до смерті батька, страждає хронічними захворюваннями: хронічний
пієлонефрит, артеріальна гіпертензія (а.с.11).
Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 знала
про смерть батька доказами не підтверджено. Навпаки, зі звернень позивачки до
суду, органів внутрішніх справ вбачається, що вона розшукувала батька і лише
відповіддю Харцизького міського відділу УМВС України в Донецькій області від 06
травня 2010 року їй було повідомлено про смерть ОСОБА_3
Доводи позивачки, що їй не було відомо про смерть батька
підтверджені письмовими доказами, не спростовуються наведеними судом доказами.
Представник відповідача ОСОБА_5 підтвердила в судовому засіданні, що
телефонувала позивачці, проте їй ніхто не відповів.
Суд першої інстанції в порушення норм ст.ст.212, 214 ЦПК
України не дав оцінки наданим доказам, не визначився із характером спірних
правовідносин, висновки звів до того, що позивачка не піклувалася про батька
за його життя, не проявляла до нього турботи та не надавала допомоги.
Проте з вимогами про усунення від права на спадкування
відповідач не звертався.
Судом встановлено, що звертаючись з заявою до нотаріуса
про прийняття спадщини 23 вересня 2009 року, відповідач ОСОБА_2 не повідомив
нотаріуса про наявність спадкоємця першої черги, зазначив, що спадкоємців
першої черги немає. Таким чином, у нотаріуса були відсутні підстави для
повідомлення позивачки про відкриття спадщини.
Апеляційний суд вважає, що проживання в іншій державі,
необізнаність позивачки відносно смерті спадкоємця є причинами, пов’язаними з
об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення
дій по прийняттю спадщини шляхом подачі заяви до нотаріальної контори.
За зазначених обставин слід визнати пропущення строку на
подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки зазначені
причини перешкоджали ОСОБА_1 вчасно звернутися до нотаріальної контори.
Та обставина, що позивачка не доглядала за батьком, та не
несла витрати на поховання не можуть бути підставою для відмови в задоволенні
позову, оскільки це не спростовує доводи про поважність причин пропуску
прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на
спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що
особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших
випадках, встановлених законом.
Оскільки видачею свідоцтва про право на спадщину за
законом, виданого 30 квітня 2010 року Першою Харцизькою
державною нотаріальної конторою ОСОБА_2, порушені права позивача
ОСОБА_1 на спадщину, як спадкоємця першої черги, воно повинно бути
визнане недійсним.
У зв’язку з визначенням ОСОБА_1 додаткового строку
для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька, ОСОБА_2,
який є спадкоємцем другої черги та може спадкувати лише в разі відсутності
спадкоємця першої черги, право на спадщину за законом не має.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми
матеріального права, а саме ч.3 ст.1272 ЦК України, висновки суду не
відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає
скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог позивача.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1,5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь
якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і
документально підтверджені судові витрати.
З квитанцій вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при
зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 100 грн., і витрати на
інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с.
1-2), які відповідно до норм ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з
відповідача.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.2, 309, 314, 316 ЦПК України,
апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 10
лютого 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визначення
додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для
прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_3 - три місяці.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після
померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, яке видане Першою
харцизькою державною нотаріальною конторою 30 квітня 2010 року ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 679.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати - судовий збір у сумі 100 грн., і
витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120
грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК