Справа № 22ц-3467 Головуючий у 1 інстанції Куція Є.М.
Категорія 34 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Принцевської В.П.,
Алексєєва А.В.
при секретарі Проляпа О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського
міського суду Донецької області від 8 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріального та моральної шкоди,
Встановив:
В серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Посилався на те, що 9.05.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода
внаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль ВАЗ-2106. Оскільки ДТП
сталася за вини відповідача ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху,
просив стягнути солідарно з нього та власника автомобілю відповідача ОСОБА_5, з врахуванням сплачених страховою компанією сум, на відшкодування
матеріальної шкоди 6929,06 гривень, з ОСОБА_2 на відшкодування моральної
шкоди 3000 гривень, судові витрати.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 листопада
2010 року з ОСОБА_2, ОСОБА_5
солідарно на користь ОСОБА_3 на відшкодування
матеріальної шкоди стягнуто 4540 гривень, судові витрати 99,29 гривень, 120
гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, за надання
правової допомоги 250 гривень. З ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 1000
гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення
суду, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги
позивача, стягнути з нього на відшкодування матеріальної шкоди 510 гривень, на
відшкодування моральної – 1000 гривень, посилаючись на те, що висновки суду
першої інстанції не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах
матеріального і процесуального права, суд безпідставно дійшов до висновку щодо
солідарної відповідальності відповідачів, неправильно визначив розмір
відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено, що 9 травня 2010 року сталася дорожньо-
транспортна пригода внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. Суд
дійшов до висновку, що пригода сталася за вини відповідача ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху, а оскільки автомобіль на
праві власності належить відповідачу ОСОБА_5 суд дійшов
до висновку, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за
заподіяну матеріальну шкоду. Судом встановлено, що страхова компанія сплатила
позивачу страхове відшкодування в розмірі 6475 гривень, всього позивачу
заподіяно матеріальної шкоди на суму 10505 гривень, з врахуванням сплаченої
суми страхового відшкодування та франшизи в розмірі 510 гривень, суд дійшов до
висновку що з відповідачів солідарно підлягає стягненню 4540 гривень, та
понесені судові витрати. Суд стягнув на відшкодування моральної шкоди 1000
гривень з відповідача ОСОБА_2, оскільки дійшов до висновку, що за
заподіяну моральну шкоду несе відповідальність особа, за вини якої заподіяна
шкода.
В судовому засіданні відповідачі просили задовольнити скаргу, позивач
просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідачів, позивача, дослідивши матеріали
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, рішення суду в частині солідарного стягнення матеріальної шкоди
скасуванню, з ухваленням нового рішення, в решті частині залишенню без змін з
наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення в частині визначення вини відповідача
ОСОБА_2, визначення розміру відшкодування шкоди ухвалене з додержанням
норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Встановлено, що 9 травня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода,
внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. Вирішуючи спір про
відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що пригода сталася
внаслідок вини відповідача, який порушив Правила дорожнього руху при керуванні
автомобілем. Вина відповідача випливає з постанови суду про притягнення
відповідача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що
набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне
правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові
наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань
чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо
вини відповідача у заподіяння позивачу шкоди. Встановлено, що відповідно до
автотоварзнавчого дослідження розмір заподіяної шкоди позивачу становить 10505
гривень, з них страхова компанія сплачує страхове відшкодування в розмірі 6475
гривень, суд дійшов до правильного висновку, що суму заподіяної шкоди, яка не
покрита страховим відшкодуванням повинен сплати відповідач.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного визначення
розміру відшкодування неспроможні. Обраний позивачем спосіб відшкодування
відповідає вимогам ст. 1192 ЦК, якою передбачене право потерпілого на вибір
способу відшкодування, в тому числі і на відшкодування завданого збитку у
повному розмірі. Доводи скарги про те, що судом не враховано, що залишкова
вартість автомобілю є нижчою на висновки суду не впливають, оскільки не
ґрунтуються на правилах ч. 1 ст. 1192 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного визначення розміру
морально шкоди також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при визначенні
розміру заподіяної моральної шкоди суд виходив з фактичних обставин справи,
наданих доказів, висновки суду щодо визначення розміру відшкодування
відповідають вимогам розумності і справедливості, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК
України.
Проте з висновком суду про солідарне стягнення матеріальної шкоди
погодитись неможливо. Стягуючи суми на відшкодування шкоди в солідарному
порядку з відповідачів, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 керував
транспортним засобом та порушив Правила дорожнього руху, відповідач ОСОБА_7
є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому дійшов до висновку, що
відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за заподіяну шкоду перед
позивачем. Такі висновки не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1189 ЦК України особи, спільними діями або
бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед
потерпілим.
Оскільки шкода позивачу заподіяна внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2, і на виникли правовідносини поширюються правила статей 1166 та 1188 ЦК,
правила ч. 1 ст. 1190 ЦК України щодо солідарної відповідальності не можуть
бути застосовані в даному випадку.
За таких підстав доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного
стягнення сум на відшкодування шкоди у солідарному порядку є обґрунтованими,
рішення суду щодо стягнення сум відшкодування з відповідача ОСОБА_7
підлягає скасуванню, в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 308, п. 4 ст. 309 ЦПК України,
апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 листопада 2010 року
в частині солідарного стягнення сум на відшкодування матеріальної шкоди та
судових витрат з ОСОБА_5 скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення судових
витрат відмовити.
В решті частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: