Справа  №  2-687/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року  

Жовтневий районний суд Миколаївської  області в складі:

головуючого судді –Козаченка Р.В.,

при секретарі          –Бітюковій С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просив визнати право власності на Ѕ частину житлового будинкуАДРЕСА_1.

В позові зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його та відповідача батько –ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді зазначеного житлового будинку. Після його смерті спадщину прийняла його жінка ОСОБА_4, яка проживала разом з ним на час смерті, але за оформленням спадщини вона не зверталася. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона також померла. Після її смерті він в 2005 році звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини і отримав свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) площею 2,86 умовних кадастрових гектарів в сільськогосподарському підприємстві «Південний». В даний час він звернувся до нотаріуса за оформленням права власності на житловий будинок, але отримав відмову, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкову нерухомість.

Посилаючись на те, що факт володіння ОСОБА_3будинком підтверджується рішенням виконкому районної ради депутатів трудящих № 242 від 30 червня 1962 року, яким йому було виділено земельну ділянку під індивідуальну забудову, а також виписками з погосподарської книги, тому вважав, що будинок є спадковим майном, який повинен бути оформлений на праві приватної власності за спадкоємцями, тобто за ним та відповідачем.  

Представниця позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.  

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову через пропуск строку звернення  до суду з даним позовом, а також через його безпідставність та необґрунтованість.  

Оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, тому суд провів розгляд справи за відсутності відповідача та позивача.

Заслухавши пояснення присутніх на засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити через наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3.

За свого життя він за рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих
№ 242 від 30 червня 1962 року отримав земельну ділянку, площею 1472 кв.м., в с. Котляреве Жовтневого району Миколаївської області.

До 1962 року він здійснив будівництво будинку на виділеній земельній ділянці, який згідно технічного паспорту має житлову площу 48,2 кв.м., а загальну –77,7 кв. м. Але своє право власності він за життя так і не зареєстрував.

Після його смерті спадкоємцями були сторони в даній справі як рідні діти та жінка померлого –ОСОБА_4. Остання на час смерті ОСОБА_3 проживала разом з ним, тому відповідно до ст. 549 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Проте ні вона, ні сини за оформленням спадщини не зверталися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 також померла і після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на житловий будинок та земельну частку пай, яка знаходилася в сільськогосподарському підприємстві «Південний»Котляревської сільської ради Жовтневого району.

В 2005 році позивач звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини і отримав свідоцтво про право власності на зазначений земельний пай.

В даний час, при зверненні до нотаріальної контори за оформленням права власності на будинок він отримав роз’яснення нотаріуса про те, що для вчинення нотаріальної дії по оформленню права власності на нерухоме майно необхідно надати правовстановлююі документи, чого зроблено не було.

Під час судового розгляду справи не було встановлено, що будинок був побудований з відповідного дозволу уповноваженого органу, на підставі затвердженого проекту та введений в експлуатацію.

Враховуючи, що таких документів на будинок не оформлено до цього часу, тому він фактично є самовільною забудовою.

Відповідно до  ст. 376  ч.1, ч. 5 ЦК  України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була  їм відведена  для цієї мети, або без належного  дозволу  чи належно затвердженого  проекту, або з істотним  порушенням будівельних норм і правил  право власності на самочинно побудовані споруди може визнати лише суд. На вимогу власника (користувача)  земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Таким чином завершене спірне будівництво будинку та побудовані господарчі споруди не належали спадкодавцю на праві приватної власності, тому його спадкодавці, а в даному випадку позивач, не може набути права приватної власності на це майно в порядку спадкування.

          Відповідно до п. п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування»якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкодавців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.

          Посилання представниці позивача на те, що в судових рішеннях Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 червня 2009 року та 8 листопада 2010 року зазначено, що будинок входить до спадкової маси і дані рішення мають преюдиціальне значення, оскільки набрали законної сили, не можуть прийняті судом до уваги як обґрунтовані, так як розгляд  зазначених справ проводився в порядку адміністративного судочинства і при їх розгляді питання права власності на нерухоме майно не вирішувалося.

          Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За встановлених обставин, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити  повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                           Р.В. Козаченко