Справа  №  2-673/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року  Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:  головуючого –судді  Козаченка Р.В., при секретарі –Бітюковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

17 травня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своєї вимоги вказував наступне.

У його власності знаходиться зазначений будинок, в якому він проживає та зареєстрований. В 1999 році він також зареєстрував в будинку відповідача, оскільки той перебував у фактичних сімейних відносинах з його донькою.

Посилаючись на те, що відповідач за власної ініціативи та волі залишив його помешкання, забрав з нього всі свої речі і більше в ньому не проживає близько 10-ти років, тому просив позбавити його права користування житловим приміщенням належного йому будинку.

В судове засідання позивач не з’явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, а позов просив задовольнити.

Відповідач до судового засідання також не з’явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

Суд вважає за можливим провести розгляд справи без участі сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для її вирішення по суті.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу.

В 1996 році позивач зареєстрував в будинку відповідача, який вступив у фактичні сімейні відносини з його дочкою, яка померла в 2003 році.

Проте в 1999 року відповідач залишив його будинок, переїхавши до іншого помешкання в інший населений пункт. З того часу в будинку не проживає, але добровільно не знявся з реєстрації. Це позбавляє позивача належним чином володіти та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Також, відповідно до вимог ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На час існування спірних правовідносин діяли норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України 2003 року, Житлового кодексу України.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася  17  липня  1997  року  відповідно   до  Закону України від 17 липня 1997 року  № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”,  закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,  відповідно  до  закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316,  317,  319,  321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та
ст. 150 ЖК України, які передбачають його право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідач не має права власності на будинок або на його частку та не є членом сім’ї позивача. Його право на користування житловим приміщенням визначається за домовленістю з ним, а враховуючи, що останній заперечує проти його проживання в будинку, тому таких прав у нього немає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя                                                                                Р.В. Козаченко