Справа  №  2-502/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року  

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді –Семенової Л.М.,  

при секретарі –Бітюковій С.В.,

за участю позивача –ОСОБА_1,

позивачки –ОСОБА_2,

представника позивача –ОСОБА_3,

відповідача –ОСОБА_4,

представника відповідача –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

                                                                      В С Т А Н О В И В:

          25 березня 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на їх користь майнову шкоду в сумі 11 718,85 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн. кожному з позивачів, завдану смертю їх сина ОСОБА_6.          

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що 03 листопада 2010 року приблизно о 18-24 год. на 313 км + 700 м автодороги Н-11 «Дніпропетровськ - Миколаїв»відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд на пішохода ОСОБА_6 автомобілем «ГАРЗ 2У 14 на шасі FAW CA»р/н НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_4 В результаті вказаної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження та через декілька днів помер у лікарні. Постановою заступника начальника СВ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області від 17.03.2011 року кримінальну справу, порушену за фактом дорожньо-транспортної пригоди, було закрито у зв’язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Враховуючи важке матеріальне становище позивачів, які є пенсіонерами, а також втратою сина та годувальника, їм завдано матеріальні збитки на лікування сина в сумі -  5 754,85 грн., на поховання: ритуальні послуги –1 500 грн., оренду їдальні для поминального обіду – 3 200 грн., придбання хусток та рушників –144 грн., одяг покійного –140 грн., послуги моргу –120 грн., церковні послуги –230 грн., церковні предмети –60 грн., послуги фотографа –100 грн., затрати на проїзд –40 грн., продукти –360 грн., всього на суму 11 718,85 грн.

Крім того, у зв’язку зі смертю сина позивачам завдана і моральна шкода, яку вони оцінюють у 100 000 грн. кожному.

          У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та пояснили, що смертю їх сина –ОСОБА_6, яка сталася з вини відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, їм була завдана значна моральна шкода, яку вони оцінюють в 100 000 грн. кожному. Також їм була завдана матеріальна шкода у зв’язку з лікуванням сина після дорожньо-транспортної пригоди та його похованням, яка складає 11 718,85 грн.

          Представник позивачів заявлений ними позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди було визнано пішохода ОСОБА_6, який перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і в порушення вимог п.п. 4.4, 4.7, 4.14 а, б, г ПДР України, в темну добу поза зоною пішохідного переходу намагався перебігти проїзну частину, що призвело до контактування із автомобілем, під його –ОСОБА_4 керуванням, з пішоходом –ОСОБА_6, внаслідок чого настала смерть останнього. Вказане підтверджується матеріалами кримінальної справи, порушеної за ч. 1 ст. 286 КК України. Крім того, позивачами не надано жодного доказу на підтвердження факту, що померлий був їхнім годувальником, адже сам факт родинних стосунків не є підставою для відшкодування шкоди, завданою втратою годувальника. Відповідач також зазначив, що його сім’я має нестабільне матеріальне становище та невеликий дохід, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, та їх представників, дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив наступне.

Як  вбачається з матеріалів кримінальної справи  №10150462 порушеної за фактом ДТП за участю водія  ОСОБА_4  та пішохода  ОСОБА_7, факт ДТП мав місце  3 листопада 2010 року. За наслідками ДТП  пішохід отримав  тяжкі тілесні ушкодження, йог обуло доставлено до ЛШМД  м. Миколаєва  з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку, перелом  зводу черепу, де  ОСОБА_6   через 5 днів помер.            

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Дослідженням постанови заступника начальника СВ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області від 17.03.2011 року встановлено, що  кримінальну справу, порушену за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 листопада 2010 року на 313 км автодороги «Дніпропетровськ –Миколаїв», і внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_6, було закрито у зв’язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину. При цьому дорожньо- транспортна пригода сталася через грубе порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог п.п.4.4,.4.7, 4.17 а, б, г,  Правил дорожнього руху України  (а.с. 9-12).

Як вбачається з декларації про доходи відповідача, ОСОБА_4 працює приватним підприємцем і сума чистого доходу від його діяльності за період з 01січня по 31 грудня 2010 року складає 7 000 грн., а дохід його дружини –ОСОБА_8 становить 500 грн. щомісяця (а.с. 39, 41, 42, 43).

Відповідно до наданих квитанцій про витрати позивачів на лікування потерпілого ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачами було витрачено 5 754,85 грн., та витрати на поховання сина, а саме: ритуальні послуги, склали –1500 грн. (а.с. 16-17, 58).

Щодо пояснень ОСОБА_4 про відсутність у його діях складу злочину та настання дорожньо –транспортної пригоди не з його вини, а тому і безпідставністю заявленого до нього позивачами позову, то закриття провадження у кримінальній справі і не притягнення відповідача до кримінальної відповідальності не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів … Особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Оскільки таких підстав настання дорожньо –транспортної пригоди відповідачем не доведено та судом не встановлено, то вимоги позивачів до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди з лікування їх сина –ОСОБА_6 внаслідок дорожньо –транспортної пригоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимог позивачів про стягнення з ОСОБА_4 витрат на поховання, до яких вони віднесли кошти на проїзд, послуги фотографа, оренду банкетного залу та подібне, то відповідно до вимог ст. 1201 ЦК України, суд вважає необхідним ці вимоги задовольнити частково, та стягнути з відповідача лише витрати з надання ритуальних послуг по похованню ОСОБА_6  в сумі 1 500 грн. Інші витрати, такі як оренда їдальні, послуги фотографа, продукти харчування, проїзд, замовлення церковних послуг та предметів, є особистим бажанням кожної конкретної особи і безпосередньо не пов’язане з проведенням захоронення особи.

На підставі п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода має бути відшкодована незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачів про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди.

Разом з тим, при визначенні розміру морального відшкодування, суд враховує обставини настання смерті ОСОБА_6, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення саме потерплим Правил дорожнього руху, ступінь душевних і моральних страждань позивачів внаслідок втрати сина, а також майновий стан відповідача, та стан його здоров’я, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що ці вимоги позивачів підлягають задоволенню частково в розмірі 7 000 грн. на користь кожного з них.

Щодо відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, передбаченої ст.1200 ЦК України, то хоча позивачі у своєму позові і посилаються на норми вказаної статті, але вимоги перед судом з цього приводу не висували. Тому відповідно за вимогами ст. 11 ЦПК України, суд з цього приводу питання не вирішував.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь держави також підлягає стягненню 212 грн.54 коп., судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України,–

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 –5 754 (п’ять тисяч сімсот п’ятдесят чотири) грн. 85 коп., а також витрати понесені  на поховання ОСОБА_6 в розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. Всього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках стягнути 7 254 грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з втратою сина - 7 000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з втратою сина - 7 000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі у вигляді 212 грн. 54 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В  задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

               Суддя                                                       Л.М. Семенова