ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-59/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року Теплодарський міський суд Одеської області у

у складі: головуючого судді - Марченко С.М. при секретарі - Грушко Г.С.

позивача - ОСОБА_1 за участю представника позивача - ОСОБА_2. представника відповідача - Бабелюк М.А.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Теплодар адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання дій протиправними та про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області щодо відмови йому у перерахунку, раніше призначеної пенсії та додаткової пенсії в розмірі згідно ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи тим. що він є інвалідом II групи і відноситься до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на призначення йому як інваліду II групи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Також відповідно до вимог ч.4 ст.54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено’ зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. З цим питанням про перерахунок пенсії він звернувся до відповідача з письмовою заявою і отримав письмову відмову. В судовому засіданні позивач та його представник, після уточнення позовних вимог, просять суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області у зв’язку з перерахунком ОСОБА_1 пенсії відповідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області зробити йому перерахунок пенсії згідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком та мінімального розміру пенсії, який для інвалідів II групи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, визначених за правилами. передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2006 року.

Представник відповідача - Бабелюк М.А. в судовому засіданні вимоги позивача не визнала мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст.49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року) пенсії особам віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Ст.67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Згідно ст.62 ЗУ №796-ХІ1 від 28.02.1991 року роз’яснення порядку цього Закону проводиться у порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для органів Пенсійного фонду України. Ст.63 зазначеного ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року передбачає, що фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи те, що ЗУ №796-ХН від 28.02.1991 року передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то для стягнення з коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави та будь-яких порушень з боку органів Пенсійного фонду України не вбачається. Крім того, абзац перший ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством. Ч.З цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим ч. 1 статі застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. Також, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, з урахуванням того, шо позивач неодноразово звертався до спеціалістів УПФУ у Білївському районі Одеської області по інших питаннях та знав про порядок та розміри нарахованої пенсії, але жодного разу не звертався до управління щодо здійснення перерахунку, а звернувся лише 04.08.2009 року, тому, представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про обгрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.03.1997 року та вкладки до нього НОМЕР_2 від 12.03.2007 року ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи і відноситься до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. - 7). До того ж, відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 ОВ №041806 від 21.02.2007 року (а.с. - 8) він є інвалідом II групи. Згідно ч.1 ст.50 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року позивач має право на призначення йому як інваліду II групи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Також відповідно до вимог ч.4 ст.54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі порушень його права на отримання передбаченого законодавством підвищення пенсії він 04.08.2009 року звернувся до відповідача з заявою про проведення йому перерахунку пенсії, однак відповідачем у задоволенні його заяви було відмовлено на підставі листа від 13.08.2009 року вих.№1044/О-5 (а.с-6).

Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» №966-IV передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, допомоги по безробіттю та інше виходячи з вимог Конституції та Законів України. Таким чином, вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується і до положень ЗУ №796-XII від 28.02.1991 року, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року був встановлений у розмірі 498, 0 грн. та Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» залишений у тому ж розмірі - 498, 0 грн. Отже, у такому ж розмірі мінімальної пенсії за віком підлягає нарахуванню позивачу пенсія по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ч.4 ст.54 ЗУ №796-Х1І від 28.02.1991 року та додаткова пенсія відповідно до ст.50 цього ж Закону у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. ЗУ №796-ХІЇ від 28.02.1991 року та ніякими іншими законами не надано повноважень Кабінету Міністрів України змінювати, зменшувати вказані розміри пенсій по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для інвалідів II групи, визначені ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ №796-ХП від 28.02.1991 року. До того ж, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року №523 був визначений розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи, для інвалідів II групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.

Відповідно до вимог ст.ст.З, 8, 19, 22, 46 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави і держава відповідає перед людиною за свою діяльність; органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; громадяни мають право на соціальний захист; права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, з незалежних від них обставин, та в інших випадках, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, та відповідно до вимог ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності та застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд застосовує положення ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, з урахуванням того, що відповідач по справі наполягає на застосуванні до позовних вимог положень порушення строку звернення до суду, причин пропуску якого матеріалами справи не встановлено, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його вимог в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2006 року відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таких підстав, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області у зв’язку з перерахунком ОСОБА_1 пенсії відповідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком та мінімального розміру пенсії, який для інвалідів II групи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, визначених за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 04.08.2009 року з зарахуванням сплачених за цей час коштів, а в задоволенні інших позовних вимог в частині проведення перерахунку з 01.11.2006 року відмовити з причин пропуску річного строку для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.З, 8, 19, 22, 46 Конституції України, ст.50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, ст. ст. 99, 100, 122. 158, 159, 161, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання дій протиправними та про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області у зв’язку з перерахунком ОСОБА_1 пенсії відповідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком та мінімального розміру пенсії, який для інвалідів II групи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, визначених за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 04.08.2009 року з зарахуванням сплачених за цей час коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. l86_КAC України.

Суддя