Справа № 22-833 2007 р.                               Головуючий у І інстанції Паламарчук М. С.

Категорія 25,  26                                                    Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

 іменем  України

22 травня 2007 року                         Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого     Вербицького B.C.

суддів:                                                                        Єгорової С. М.

Дуковського О.Л.

при секретарі Березовській І.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в М. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 2 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до редакції газети "Вільне слово",  ОСОБА_2 про захист честі,  гідності та ділової репутації,  відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача,  пояснення   апелянта,    вивчивши матеріали справи,  колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до редакції газети "Вільне слово",  ОСОБА_2 про захист честі,  гідності та ділової репутації,  відшкодування моральної шкоди. Просив зобов'язати редакцію газети «Вільне слово» на сторінках газети спростувати недостовірну інформацію щодо нього,  поширену в газеті за 18 січня 2006 р. в статті «Життя - театр,  особливо в період виборчих компаній»,  а саме:«Поширювати факти,  що не відповідають дійсності,  та видавати їх за правду в останній інстанції - це коник не офіційної преси,  а,  як правило,  жовтої,  мета якої не всебічно інформувати,  а шляхом чорного піару знеславлювати політичних опонентів. Що власне й робить наш псевдогерой. Змінивши тимчасово свою професію на «інформаційного кілера»,  Слава робить свою брудну справу,  забувши про елементарну людську гідність»,  та в газеті за 1 березня 2006 р. в статті «У кожного своя правда,  а істина одна»,  а саме: «Хоча ваш колега ОСОБА_1,  по великому рахунку,  і не боржник зовсім.  Він просто приховує свої доходи,  а це,  як відомо,  в нашій країні переслідується законом.  ...Дивна річ,  що такі люди мають нахабство ще й у депутати йти і розказувати нам про порядність і чесність» як таку,  що порушує його право на повагу до честі,  гідності та недоторканості ділової репутації,  а також стягнути з відповідачів 1699 грн. на його користь з метою відшкодування моральної шкоди. Посилався на те,  що інформація викладена в непристойній формі,  порушує його право як приватної особи на повагу до честі та гідності,  другу статтю підписала редактор газети ОСОБА_2. В результаті незаконних дій відповідача йому завдано моральної шкоди,  як приватній особі та журналісту. Вона проявилась у вигляді моральних страждань та  переживань  з  приводу  приниження  його  гідності  перед  членами родини,

знайомими і друзями,  в зв'язку з необхідністю виправдовуватися перед ними про безпідставно інкриміновані йому аморальні та незаконні вчинки; поширена неправдива інформація може підірвати довіру до нього у колег та керівників засобів масової інформації,  з якими він співпрацює,  принизити його авторитет перед читачами - жителями міста Олександрії.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 2 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог. Зазначається,  що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  порушує його права. Судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи,  дано неправильну оцінку діям відповідачів та безпідставно зроблено висновок про недоведеність вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів,  заслухавши доповідача,  пояснення апелянта,  який підтримав скаргу,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи,  вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд виходив з того,  що інформація,  яка міститься у вказаних позивачем статтях газети "Вільне слово" не містить конкретних фактів,  які б принижували честь та гідність позивача. Всі висловлювання,  які він просить спростувати,  носять оціночний характер,  а відповідно до  ст.  47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями,  за винятком образи чи наклепу,  є висловлювання,  які не містять фактичних даних,  зокрема критика,  оцінка дій,  а також висловлювання,  що не можуть бути витлумачені як такі,  що містять фактичні дані,  з огляду на характер використання мовних засобів,  зокрема вживання гіпербол,  алегорій,  сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Суд врахував також,  що тон статей відповідача задав сам позивач характером своїх публікацій. Як публічна особа - редактор газети,  кандидат в депутати - він повинен був розуміти,  що у відповідь можуть бути опубліковані статі такого ж характеру. Тим більше,  що ч. 1  ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова,  на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд також не погодився з тим,  що зазначеними позивачем статтями,  йому було заподіяно моральну шкоду. Вважав,  що він не обґрунтував розмір цієї шкоди,  не надав ніяких доказів наявності такої шкоди.

Однак погодитись з такими висновками районного суду в частині,  що стосується інформації про приховування ОСОБА_1 своїх доходів не можна,  оскільки вони не відповідають обставинам справи,  також судом неправильно дана оцінка дослідженим доказам та не застосовано норми матеріального права,  які підлягали застосуванню.

Відповідно до вимог  ст. 277 ЦК України фізична особа,  особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації,  має право на відповідь,  а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація,  поширена про особу,  вважається недостовірною,  якщо особа,  яка її 

поширила,  не доведе протилежного. Фізична особа,  особисті немайнові права якої порушено у друкованих засобах масової інформації,  має право на відповідь,  а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації та у такий же спосіб,  у який вона була поширена.

Відповідачами не було доведено,  що ОСОБА_1 приховує свої доходи,  як це зазначено в газеті "Вільне,  слово" за. 1 березня 2006 р. в статті «У кожного своя правда,  а істина одна»,  тому відповідно до вимог цивільного законодавства вони повинні у відповідний спосіб спростувати цю недостовірну інформацію.

Судова колегія вважає,  що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи,  тому на підставі пп.3 і 4  ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині визнання недостовірною та спростування вищезазначеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

При з"ясуванні фактів,  з якими закон пов"язує відшкодування моральної шкоди,  суд виходить з вимог  ст.  ст. 23, .1167 ЦК України,  які визначають підстави покладення обов"язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини,  які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз"яснень,  даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",  обов"язковому з"ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння заподіювача,  наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема,  судом з"ясовано,  що факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань та витрат немайнового характеру знайшов своє підтвердження,  вони заподіяні редакцією газети та автором статті в зв"язку з поширенням в газеті недостовірної інформації щодо позивача. На думку суду сума відшкодування,  визначена позивачем,  підлягає зменшенню до 500 грн.,  які підлягають стягненню з обох відповідачів в рівних частинах.

В іншій частині оскаржуване рішення суду відповідає встановленим ним обставинам та дослідженим доказам і ухвалене з дотриманням норм матеріального права. Суд обгрунтовано вважав,  що вся інша інформація,  про яку йшлося в позові,  не містить конкретних фактів,  які б принижували честь та гідність позивача,  носить оціночний характер його дій як публічної особи - редактора газети,  кандидата в депутати.

Керуючись  ст.  ст. 303,  307 п.п.2,  3,  309 п.4 ч.1,  314,  316,  319 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 2 березня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недостовірною інформації відносно приховування ОСОБА_1 своїх доходів,  поширеної в газеті "Вільне слово" за 1 березня 2006 р. в статті «У кожного своя правда,  а істина одна» та

відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позов в цій частині задовольнити частково.

Визнати недостовірною та зобов'язати редакцію газети Олександрійської

міської ради "Вільне слово" спростувати поширену в газеті за 1 березня 2006 р.

в статті «У кожного своя правда,  а істина одна» інформацію,  що ОСОБА_1

"просто приховує свої доходи". Спростування здійснити у такий же спосіб,  у який

вона була поширена.

Стягнути з редакції газети Олександрійської міської ради "Вільне слово" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 250 (двісті п'ятдесят) гривень з кожного у відшкодування моральної шкоди та по 8 грн.50 коп. у відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього дня.