ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  17/1905.10.11

За скаргою          товариства з обмеженою відповідальністю

          «Спеціалізоване управління № 630»

на дії          відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління

          юстиції у місті Києві

У справі

 За позовом    відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

До                  товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»                      

Про                стягнення 19984,80 грн.

                                                                                      Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача       ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача  не з’явились

від ВДВС ОСОБА_2 (за дов.)

                                                     Обставини справи:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2009 р. у справі № 17/19 позов задоволено частково, а саме: вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю                        «СУ № 630»на користь відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»28447,20 грн. майнової шкоди, 284,47 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.06.2009 р. на виконання зазначеного рішення було видано наказ господарського суду міста Києва № 17/19.

15.09.2011 р. до господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.

У скарзі боржник просить визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 02.09.2011 р. № 694 про арешт коштів боржника на загальну суму 1415263,93 грн. та скасувати зазначену постанову. В обґрунтування викладених у скарзі доводів скаржник посилається на помилковість арешту грошових коштів саме у зазначеній в постанові про арешт сумі, зазначаючи про те, що згідно з отриманими боржником постановами про поновлення виконавчих проваджень з виконання наказів господарського суду міста Києва № 17/19 від 05.06.2009 р. та  № 3/147-09 від 08.07.2010 р. сума, що підлягає примусовому стягненню, менша, ніж зазначена в постанові про арешт коштів боржника. Крім того, скаржник зазначає, що в постанові про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу № 3/147-09 від 08.07.2010 р. помилково зазначено, що останній був виданий господарським судом м. Києва, тоді як рішення, на виконання якого був виданий вказаний наказ, приймалось господарським судом Київської області.

          Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Ухвалою від 23.09.2011 р. скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 05.10.2011 р..

          Представник стягувача подав суду письмові пояснення по суті скарги та щодо виконавчого провадження, у яких зазначив, що дії відділу державної виконавчої служби відповідають законодавству та відсутні підстави для задоволення скарги.

          Представник відділу державної виконавчої служби надав суду письмові пояснення по суті скарги, а також витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до наданого суду пояснення представника відділу державної виконавчої служби, виконавчі провадження з виконання рішень суду щодо боржника були зупинені у зв’язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також об’єднані у зведене виконавче провадження. У зв’язку з припиненням дії мораторію виконавче провадження було поновлено, а також в межах наданих законом повноважень постановою від 02.09.2011 р. накладено арешт на кошти боржника в сумі 1 415263,93 грн. Щодо включення до суми арештованих котів боргу за наказом господарського суду Київської області № 3/147-09, державний виконавець зазначив, що на момент винесення спірної постанови сторонами не було повідомлено про скасування рішення господарського суду Київської області, на виконання якого було видано наказ від 08.07.2010 р., тому, отримавши 16.09.2011 р. постанову Вищого господарського суду України по справі № 3/147-09 від 21.10.2010 р., державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом № 3/147-09 від 08.07.2010 р..  

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників стягувача та органу виконання рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.

Пунктом 2 статті 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

03.07.2009 р. відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду міста Києва № 17/19 від 05.06.2009 р. про стягнення з ТОВ «СУ № 630»на користь ВАТ «Київмедпрепарат»28 849,67 грн., а також постановлено боржнику виконати рішення суду добровільно до 09.07.2009 р..

28.12.2009 р., на підставі наданої боржником заяви та згідно з ухвалою про порушення провадження у справі № 24/371-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»від 08.06.2007 р., відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження за наказом № 17/19 від 05.06.2009 р..

02.09.2011 р. на підставі того, що згідно з ухвалою № 24/371-б від 09.08.2011 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківське КСМ»про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»залишено без розгляду, відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження за наказом № 17/19 від 05.06.2009 р..

У пункті 1 статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Так, у зв’язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження документального підтвердження повного добровільного виконання рішення суду, державний виконавець має право винести постанову про арешт коштів боржника.

У статті 32 Закону визначено, що одним з заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Згідно з пунктом 4 вищезазначеної статті Закону на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

02.09.2011 р. відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову № 694 про арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»за наказом № 17/19 від 05.06.2009 р., виданим господарським судом міста Києва, та іншими виконавчими документами з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на загальну суму 1 415 263,93 грн.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

До матеріалів справи судом долучено копії матеріалів виконавчого провадження з наказу № 17/19 та зведеного виконавчого провадження, з яких вбачається, що у зведене виконавче провадження № 694 було об’єднано декілька виконавчих проваджень, в тому числі за наказом господарського суду міста Києва №17/19 від 05.06.2009 р. та наказом господарського суду Київської області № 3/147-09/8 від 25.05.2011 р.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на день винесення спірної постанови державному виконавцю не було відомо про скасування судового рішення, на виконання якого видано наказ № 3/147-09/8 від 25.05.2011 р. про стягнення з боржника 799 303,74 грн. Тому, отримавши 16.09.2011 р. заяву боржника з доданою до неї копією постанови Вищого господарського суду України по справі № 3/147-09 від 21.10.2010 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом № 3/147-09 від 08.07.2010 р..

Як зазначено в пункті 5, 6 статті 52 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

З урахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку про відповідність постанови про арешт коштів боржника № 694 від 02.09.2011 р. вимогам законодавства, оскільки остання була винесена з метою примусового виконання рішень суду шляхом вчинення передбаченого статтею 32 Закону заходу, звернення стягнення на кошти боржника.

З урахуванням зазначеного, суд за наявними в матеріалах справи документами визнає доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними та відмовляє в задоволення скарги повністю.

Таким чином, посилання скаржника на неправомірність дій відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 02.09.2011 р. № 694 про арешт коштів боржника спростовується вищевикладеними обставинами та підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121І ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

            Суддя                                                                                                 О.Г. Удалова

          Ухвалу підписано 19.10.2011 р.