КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2011 № 58/193
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2011р.
у справі № 58/193 (суддя - Блажівська О.Є.)
за позовом Державної екологічної інспекції в місті Києві
до Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»
про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного законодавства
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2011р. у справі №58/193 відмовлено в позові Державної екологічної інспекції в місті Києві до Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного законодавства.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2011р. у справі №58/720 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, з посиланням на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.
Скаржник зазначає, що твердження суду про відсутність підстав для стягнення збитків у судовому порядку в зв’язку із скасуванням позивачем претензії від 05.11.2010р. за №156 є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю. Так, не пред’явлення претензії або її скасування не позбавляє права на звернення до суду з позовом та не є підставою для відмови у прийнятті позову або ж у задоволенні позовних вимог.
Також, апелянт стверджує, що безпідставним є висновок суду про те, що оскільки відповідач виконав припис – провів рекультивацію засмічених земель, отже це позбавляє відповідача обов’язку відшкодувати шкоду, завдану навколишньому середовищу, оскільки шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Так, позивач вказує на те, що діюче законодавство чітко визначає необхідність відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства та не звільняє жодного суб’єкта господарювання від такого обов’язку, навіть у разі своєчасного виконання припису про усунення порушень.
Крім цього, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд, також, не з’ясував ті обставини, на які посилається позивач у позові, та не надав їм належної оцінки та не застосував ті норми законодавства, які безпосередньо регулюють відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, чим порушив норми матеріального права.
Ухвалою від 02.09.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.09.2011р.
Розгляд справи відкладався.
В судове засідання 10.10.2011р. представники сторін з’явилися.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Згідно повноважень, визначених ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», згідно наказу Державної екологічної інспекції в м. Києві від 02.-09.2010 №944 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Оболонським В.С. та Юргіним Д.В. в період з 02.09.2010р. по 09.09.2010р. року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Маргариновий завод» за адресою: просп. Науки, 3 в Голосіївському районі міста Києва про що було складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства.
За результатами даної перевірки було встановлено, що підприємство у своїй діяльності використовує земельну ділянку площею 3,7 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд маргаринового заводу на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.10.1947 №2815.
Під час огляду території було виявлено засмічення земельної ділянки будівельними та побутовими відходами площею 45 кв. м. середня висота, яких складала 1 метр, а також виявлено змішування відходів для яких в Україні існує відповідна технологія.
В зв’язку з виявленим порушенням екологічного законодавства, а саме: засмічення земель будівельними та побутовими відходами, 06.09.2010 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві «Оболонським В.С.» було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно майстра господарської групи ВАТ «Київський маргариновий завод» ОСОБА_3, та відповідно до ст. 52, ст. 242-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено постанову №0003985 про притягнення до адміністративної відповідальності, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 (вісімсот п’ятдесят) грн., яку йому було вручено під розписку.
Також, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Оболонським В.С., згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. №171. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за №285/2725, було проведено розрахунок збитків, завданих державі внаслідок засмічення земель, відповідно до якого сума збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Київський маргариновий завод», становить 547 042 (п’ятсот сорок сім тисяч сорок дві) грн. 50 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в м. Києві направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» претензію від 05.11.2010р. №156 з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства збитки.
20.12.2010 р. начальником ДЕІ в м. Києві вказану претензію скасовано.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд мотивує своє рішення тим, що скасування позивачем претензії від 05.11.2010 р. за № 156 є підставою для відмови у стягненні суми збитків у судовому порядку.
Дане твердження суду є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Не пред’явлення претензії або ж її скасування не позбавляє права на звернення до суду з позовом та не є підставою для відмови у прийнятті позову або у задоволенні позовних вимог.
Безпідставним також, є висновок суду про те що, оскільки відповідач виконав вимоги припису - провів рекультивацію засмічених земель, то це звільняє відповідача від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, з огляду на наступне.
Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно п. б ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зокрема, зобов’язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Статтею 43 Закону України «Про відходи» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 55 Закону України «Про відходи» суб’єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей.
Відповідно ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно з законом.
Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Згідно п. 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за №285/2725, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому грунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Таким чином, діюче законодавство чітко визначає необхідність відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства та не звільняє жоден суб’єкт господарювання від такого обов’язку, навіть у разі своєчасного виконання припису про усунення порушень.
Також, відповідно до п. 1.6 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Вищевикладене свідчить про те, що при винесенні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме суд не застосував ті норми законодавства, які безпосередньо регулюють дані правовідносини.
Прийняття оскаржуваного рішення суд обґрунтовує також постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2009 р. за №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.».
З вказаним колегія не погоджується та зазначає, що п. 1 даної постанови передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, вказано про застосування до суб’єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень та не застосовувати санкції за порушення, які усунуті виконанням приписів.
Таким чином, вданому випадку йде мова про санкції, які застосовуються до суб’єктів господарювання саме за невиконання приписів, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Дана постанова не регулює процедуру нарахування та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Колегія звертає увагу на те, що позивач не застосовував до відповідача жодних фінансових і адміністративних санкцій, та не просив суд їх застосовувати.
В позові було поставлено питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Однак, суд приймаючи рішення про відмову у відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, помилково обґрунтовує його нормами законодавства, що регулюють застосування фінансових і адміністративних санкцій.
Отже, суд не дослідив питання відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Крім того, колегія зазначає, що п. 3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, визначено, що факти забруднення (засмічення земель) встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення.
Як вбачається з матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в місті Києві «Оболонським В.С.» згідно вказаної методики було проведено розрахунок збитків (відповідно до формули а.с. - 6), завданих державі внаслідок засмічення земель, з яким повністю погоджується колегія суддів.
За таких обставин, колегія вважає, доводи апелянта обґрунтованими та документально доведеними та погоджується з тим, що сума збитків завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства відповідачем, становить 547 042, 50 грн., яка підлягає стягненню.
Доводи відповідача стосовно того, що відходи після реконструкції маргаринового цеху знаходяться не на відкритому грунті, а на вкритій покриттям на грунті території, що взагалі унеможливлює засмічення, оскільки виходячи із п. 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства землі є засміченими якщо відходи знаходяться на відкритому грунті, а також, що згідно обліку вивозу контейнерів із сміттям – сміття вивозилося, тобто не було засмічення земельної ділянки, а також, те, що припис було виконано, колегія не бере до уваги, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, відмовляючи в позові, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ст. 43 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 року у справі №58/193 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 України ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2011р. у справі №58/193 скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, просп. Науки, 3 код 0333581) до спеціального фонду Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 24062100 – 164112,(сто шістдесят чотири тисячі сто дванадцять) 75 коп. – 30% збитків.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, просп. Науки, 3 код 0333581) до спеціального фонду місцевого бюджету 382929 (триста вісімдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 75 коп. – 70% збитків.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, просп. Науки, 3 код 0333581) в дохід Державного бюджету 5 470, 43 грн. (п’ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 43 коп. - держмита за подання позову, 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2735, 22 грн. (дві тисячі сімсот тридцять п’ять) грн. 22 коп. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
3. Матеріали справи №58/193 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді