Справа № 22-ц-2735/11 27.09.2011 27.09.2011 13.10.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2735/11 Головуючий у 1-й інстанції Козаченко Р.В.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Голубкіною О.О.,
за участю позивача ОСОБА_2., відповідачки – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позивач зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. До цього часу в квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_3, шлюб з якою 15 червня 2010 року розірвано.
Посилаючись на те, що відповідачка в спірній квартирі не проживає більше шести місяців, не сплачує за користування жилим приміщенням та комунальні послуги, не несе витрат по утриманню спірної квартири, не є членом його сім’ї та на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, просив визнати її такою, що втратила право користування вищевказаною квартирою.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2011 р. позов задоволено. Постановлено: визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки про дату та час розгляду справи вона належним чином не повідомлялася.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Правовідносини з приводу користування приватними жилими приміщеннями регулюються главою 6 ЖК України та відповідними нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. У разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом.
Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено збереження права користування займаним житловим приміщенням за членами сім’ї у випадку припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири). При відсутності згоди між власником будинку і бувшими членами його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2003 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1( а.с.7).
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 15 червня 2010 року було розірвано( а.с.9).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайло - Ларинської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 28 березня 2011 року №331 за вказаною адресою, крім власника ОСОБА_2, з 2006 року зареєстрована і відповідачка ОСОБА_3.( а.с.8)
Згідно акту обстеження, складеного комісією сільської ради від 06 червня 2011 р., ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає з 07 серпня 2009 року( а.с.10).
Розглянувши справу у відсутність відповідачки та задовольнивши позов, суд вважав встановленим факт добровільного залишення відповідачкою спірного приміщення? а відтак - не проживання її понад строки визначені законом у даній квартирі з поважних причин.
Між тим з даним висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Так, у суді апеляційної інстанції відповідачка, не заперечуючи факту свого не проживання у спірній квартирі з серпня 2009 року, зазначала, що вибуття на інше місце проживання не було добровільним, оскільки позивач відібрав у неї ключі від квартири, а згодом змінив замки на вхідних дверях. Крім того, в квартирі залишилися її особисті речі, які позивач не бажає їй повертати. Такі обставини визнав і позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає встановленим факт непроживання відповідачки у спірній квартирі з поважних причин, так як позивач чинить їй перешкоди у користуванні спірною квартирою.
Наведене свідчить, що висновок суду про непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі з серпня 2009 року без поважних причин не є вірним, оскільки не відповідає у повній мірі матеріалам справи і не підтверджений належними доказами.
Крім того, поза увагою суду залишилося те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає понад строки, визначені ст. 71 ЖК України, яка взагалі не регулює спірні відносини.
Оскільки відповідно до ст. ст. 10, 31, 215 ЦПК України визначення підстав і предмета позову належить виключно позивачу і за власною ініціативою суд їх змінити не може, то суду слід було роз’яснити позивачеві право щодо уточнення підстав звернення до суду.
Враховуючи, що відповідачка в спірній квартирі не проживає з поважних причин, а суд, розглядаючи справу у її відсутність, належним чином не звернув уваги на зазначені обставини і норми матеріального права, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання позивачки такою, що втратила право користування спірною квартирою, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в силу п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити..
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: