2-4/11 .

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2011              Франківський районний суд м. Львова в складі:

                                   головуючої –судді                         Гінди О.М.

                                   при секретарі                                   Пивоварчук О.В.

                                   адвоката                                            ОСОБА_1

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», з участю третіх осіб Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, реєстрації, визнання права спільної часткової власності  на будинок, знесення самовільно збудованої прибудови та паркану і зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з участю третьої особи Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про знесення самочинного будівництва, демонтаж газового котла, дверей на горище, усунення перешкод у користуванні сходовою кліткою та половиною горища, визначення порядку користування горищем та його поділ, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

          позивачі звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили і просять  визнати недійсним договір купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ОСОБА_8, визнати недійсною реєстрацію від 15.09.2004 року прав власності за ОСОБА_6 на приміщення площею 31, 5 кв.м., що позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11,5 кв.м.) в будинку за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати даний житловий будинок, загальною площею 302, 4 кв. м. об’єктом спільної часткової власності в рівних частинах  між сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зобов’язати останніх знести самовільно збудовані: прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 97, 3 кв. м., позначеною літерою та цифрою «А-2»та паркан біля будинку за рахунок відповідачів. В обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 18.10.1994 року власниками квартири, 2 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84, 2 кв.м. та приміщення комори в підвалі площею 14 кв.м.  є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 19.07.1994 року власниками квартира, 1, загальною площею 93, 40 кв.м., приміщення комори в підвалі площею 4, 8 кв.м. є  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Отже, у позивачів 52, 5 ідеальних часток у будинку, а відповідачів –47, 5. Даний будинок, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради № 465 від 08.09.2000 року, було знято з балансу Львівської міської ради, загальною площею 177, 6 кв.м. та зобов’язано власників будинку у встановленому порядку оформити право власності на житловий будинок. Відповідачам сім'ї ОСОБА_8 пропонувалось оформити рівні права на будинок, однак вони не погоджуються, в зв’язку з тим, що ними самовільно, без належних на це дозволів, збудовано прибудову до спільного будинку на яку вони згоди не давали і для цього будівництва їм земельна ділянка відведена не була, а також відповідачі самовільно звели цегляний паркан, що унеможливлює користування будинком та земельною ділянкою. Крім того, під час розгляду справи, а саме після долучення відповідачами 09.11.2009 року до справи договору, їм стало відомо, що частину допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_1, а саме підвалів загальною площею 31, 5 кв.м. (позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11, 5 кв.м.), було придбано відповідачем ОСОБА_6 внаслідок купівлі - продажу в Управління ресурсів Львівської міської ради за договором № 248 від 10.05.2000 року. Придбані відповідачами приміщення мали характер допоміжних приміщень –підвалу, що підтверджується технічним паспортом МБТІ на спірний будинок. З моменту завершення приватизації вказаних квартир у будинку, Управління ресурсів Львівської міської ради втратило повноваження на розпорядження допоміжними приміщеннями спірного будинку, а тому не мало права відчужувати на користь відповідачів підвальні приміщення, порушивши і їх права, як співвласників цих приміщень. З цих підстав, просять визнати вищезазначений договір купівлі-продажу недійсним. Відповідно визнати недійсною реєстрацію від 15.09.2004 року прав власності за ОСОБА_6 на це приміщення площею 31, 5 кв.м., що позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11,5 кв.м.) в будинку за адресою: АДРЕСА_1,

          Відповідачі ОСОБА_6 подали до суду зустрічну позовну заяву, яку уточнили і просять зобов'язати сім'ю ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні сходовою кліткою та половиною горища, демонтувати самовільно встановлені: двері, що перешкоджають їм у доступі до сходової клітки та горища, газовий котел на сходовій клітці, здійснену надбудову над їх прихожою кімнатою, позначеною в поверховому плані літерою ІІІ пл. 13, 1 кв.м. та надбудову над їх верандою закриту терасу, позначену на поверховому плані літерою ІІ площею 7. 4 кв.м., а також визначити порядок користування горищем у будинку АДРЕСА_1 на умовах, що пропоновані висновком судово-будівельної експертизи № 550 від 12.05.2008 року, а саме: сім'ї  ОСОБА_5 надати горище над приміщенням другого поверху 2-9, 2-8 та 2-1 площею 45, 94 кв.м., а сім'ї ОСОБА_6 горище над приміщенням другого поверху 2.2, 2-3. 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 площею 44, 17 кв.м. Для визначення меж користування встановити на горищі перегородку, а також стягнути з сім'ї ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.  В обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що їм на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, а сім'ї ОСОБА_5 квартира № 2. У їх спільному користуванні знаходиться сходова клітка та приміщення горища, однак сім'я ОСОБА_5 чинить їм перешкоди у їх користуванні, не дають доступу до сходової клітки, поставили двері і як наслідок не мають можливості використовувати горище. Крім того, ОСОБА_5 здійснили самочинну прибудову з порушенням будівельних норм та правил над їх прихожою. А також самовільно на місці колишнього балкону над їх верандою облаштували закриту терасу. Все це вони провели без їх згоди, будь-яких погоджень та належних дозволів, що загрожує їх життю та здоров'ю. Також, без будь-яких дозволів відповідачами на сходовій клітці був встановлений газовий котел, який просять демонтувати. Крім того, просять визначити порядок користування горищем згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 550 від 12.05.2008 року та встановити перегородку на горищі, а також визначити порядок користування земельною ділянкою. У добровільному порядку відповідачі ОСОБА_5 не бажають вирішити дане питання, а тому вимушені звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а також стягнути з них завдану їхніми неправомірними діями матеріальну та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.     

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представники позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов з уточненнями підтримали, пояснення дали аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненнях до неї, зустрічний позов з уточненнями не визнали, просять відмовити у їх задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

          У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 і як представник відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представник відповідача ОСОБА_7 зустрічний позов з уточненнями підтримали, відмовившись від позовних вимог, щодо визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1,  пояснення дали аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненнях до неї, первісний позов з уточненнями не визнали, просять відмовити у їх задоволенні за безпідставністю позовних вимог. Додатково пояснили, що з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 слід стягнути 5000 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, оскільки через їх дії вимушені ходити по судах. Крім того, просять відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року в зв’язку з пропуском позивачами термінів позовної давності. Мотивуючи тим, що підвальне приміщення передане за договором купівлі-продажу використовується відповідачами більше 10 років і позивачі не могли не знати про це, оскільки проживають разом з відповідачами в одному будинку, де і розташовані підвальні приміщення. Провадження у справі триває з 2004 року, а уточнення позовних вимог, щодо визнання недійсним вищезазначеного договору позивачами подано лише 09.11.2009 року, при цьому не обґрунтовують причин пропуску позовної давності і не ставлять питання перед судом про його поновлення.

          Представник відповідача Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради у судовому засіданні позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнав у частині, що стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу та пояснив, що  приміщення у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 31, 5 кв.м. (позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11, 5 кв.м.), було придбано відповідачем ОСОБА_6, згідно договору купівлі - продажу в Управління ресурсів Львівської міської ради за договором № 248 від 10.05.2000 року. Придбані відповідачами приміщення мали характер нежитлових приміщень, а не допоміжних, а тому позовні вимоги позивачів у цій частині є безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради у судовому засіданні пояснив, що оскільки цегляний паркан навколо будинку АДРЕСА_1 сім'єю ОСОБА_6 збудований без належних на це дозволів, то такий підлягає демонтажу. Також, демонтажу підлягають самочинно збудовані надбудови сім'єю ОСОБА_5: позначені в поверховому плані під літерою ІІІ пл. 13, 1 кв.м. та під літерою ІІ пл. 7, 4 кв.м., оскільки не має відповідних погоджень та дозволів на їх будівництво. Щодо позовних вимог позивачів у частині знесення збудованої відповідачами ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 будівлі прибудови, загальною площею 97, 3 кв.м. під літерою та цифрою А-2, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки така прибудова не вважається самочинною, так як розпорядженням Франківської районної адміністрації від 12.02.1996 року № 169 «Про розширення квартири № 1 будинку АДРЕСА_1, яке на даний час є чинним, ОСОБА_7 надано дозвіл на здійснення прибудови згідно з розробленими проектними пропозиціями.

          Представник відповідача Львівської міської ради та представники третіх осіб ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів.

          Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи. суд вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на квартиру від 18.10.1994 року власниками квартири, 2 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84, 20 кв.м. та приміщення комори в підвалі площею 14 кв.м.  є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 6 т. 1),  а згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 19.07.1994 року власниками квартири № 1 в цьому ж будинку, загальною площею 93,40 кв.м., приміщення комори в підвалі площею 4,8 кв.м. є  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 125 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 465 від 08.09.2000 року з балансу міської ради знято житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 177, 6 кв.м. та зобов’язано мешканців будинку у встановленому порядку оформити право власності на цей будинок (а.с. 16 т. 1).  Однак, як встановлено у судовому засіданні, вимоги даного рішення не виконано, право власності на даний житловий будинок сторонами не оформлено, будинок АДРЕСА_1 і надалі перебуває на балансі ЛКП «Листопадове».

Згідно договору купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року, який укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ОСОБА_6, останній передано у приватну власність нежитлове підвальне приміщення площею 31, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11,5 кв.м.) Зазначений в цьому Договорі об’єкт продано за 6338 грн. На виконання цього договору складено акт прийому-передачі № 248 від 10.05.2000 року (а.с. 91-93 т. 2).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 15.09.2004 року зареєстровано право власності ОСОБА_6 на нежитлове підвальне приміщення площею 31,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційним номером 7453126 (а.с. 181 т. 1).

Позивачі ОСОБА_4 та представники позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 10.11.2009 року подали уточнення позовних вимог у яких просять визнати недійсним договір купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ОСОБА_6 та визнати недійсною реєстрацію від 15.09.2004 року прав власності за ОСОБА_6 на приміщення площею 31, 5 кв.м., що позначені в технічному паспорті БТІ літерами ІІ (1 кв.м.), УІІІ (19 кв.м.), ІХ (11,5 кв.м.) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 94-96 т. 2).

Представниками відповідачів ОСОБА_14 та ОСОБА_6 подано заяву у якій просять відмовити у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі –продажу нежитлових приміщень № 248 від 10.05.2000 року в зв’язку з пропуском позивачами термінів позовної давності. (а.с. 120 т. 2).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачі та їх представники  у судовому засіданні пояснили, що про оспорюваний договір купівлі продажу дізнались лише в 2009 році, коли такий був долучений відповідачами до матеріалів справи, а тому вважають, що не пропустили строк звернення до суду. Однак, таке твердження судом до уваги не приймається, оскільки підвальне приміщення передане за договором купівлі-продажу використовується відповідачами більше 10 років і позивачі не могли не знати про це, оскільки проживають разом з відповідачами в одному будинку де і розташовані підвальні приміщення. Крім того, в липні 2004 року до матеріалів справи був долучений акт прийому –передачі № 248 від 10.05.2000 року між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ОСОБА_6, який складено відповідно до Договору купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року, а позивачі та їх представники неодноразово знайомились з матеріалами справи і не могли не побачити вищезазначеного акту (а.с. 60 т. 1).  

            Згідно ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

              З вищенаведеного, суд вважає, що в заявленому позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині визнання недійсними: договору купівлі-продажу № 248 від 10.05.2000 року, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ОСОБА_6 та реєстрації від 15.09.2004 року прав власності на ці приміщення слід відмовити за спливом позовної давності, оскільки про факт укладення оспорюваного позивачами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень їм було відомо ще в 2004 році.

               Щодо позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про                                                                                                                                                                                               визнання житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 302, 4 кв. м. об’єктом спільної часткової власності в рівних частинах  між сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, слід задовольнити частково.

                    Відповідно до вимог ст. 358 ч. 1 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

                    У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 та як представник відповідачів, заперечила визнання спірного будинку об’єктом спільної часткової власності в рівних частинах, так як ними проведена добудова та викуплені підвальні приміщення.

                     Оскільки сторони не дійшли згоди про визнання спірного будинку об’єктом спільної часткової власності в рівних частинах, суд вважає за можливе визначити ідеальні частки у спірному будинку між їх співвласниками, виходячи з розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні права спільної часткової власності на будинок.

                    Як вбачається з висновку про визначення ідеальних часток у будинку між співвласниками № 5069 від 25.06.2010 року, складеного ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», співвласники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15 займають приміщення загальною площею 93, 4 кв.м., що складає 52 % від всього будинку або 13/25 ідеальних частки. Співвласники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 займають приміщення загальною площею 83, 2 кв.м., що складають 48% від всього будинку або 12/25 ідеальних часток. Даний розрахунок складений без врахування підвалів, оскільки в загальну площу квартир підвали не входять. (а.с. 197 т. 2).   

З вищенаведеного суд вважає, що саме в таких розмірах слід визначити ідеальні частки в АДРЕСА_1 в м. Львові між співвласниками квартири № 2 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме в розмірі 12/25 та квартири № 1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в розмірі 13/25, без врахування підвалів.

Щодо позовних вимог позивачів ОСОБА_5 про зобов’язання ОСОБА_8 знести самовільно збудовані: прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 97, 3 кв. м., позначеною літерою та цифрою «А-2»та цегляну огорожу, то такі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 169 від 12.02.1996 року «Про розширення квартири № 1 будинку АДРЕСА_1»у відповідності з яким затверджено висновок міжвідомчої комісії про технічну можливість проведення розширення вищезазначеної квартири шляхом здійснення добудови згідно із розробленими проектними пропозиціями, дозволено ОСОБА_6 за власні кошти провести таке розширення (34-35; 79-81 т. 1).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю був виданий ОСОБА_6 дозвіл на виконання будівельних робіт № 118/2000 від 29.06.2000 року з розширення квартири № 1 на АДРЕСА_1, шляхом прибудови до існуючого житлового будинку. (а.с. 36-37 т. 1).

Судом встановлено, що на задоволення протесту прокурора Франківського району м. Львова від 22.04.2009 року № 177, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05.05.2009 року № 306 скасовано вищезазначене розпорядження. Однак, 25.09.2009 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради за № 632 винесено розпорядження «Про скасування розпорядження районної адміністрації від 05.05.2009 року № 306 «Про скасування розпорядження Франківської районної адміністрації від 12.02.1996 № 169 «Про розширення квартири № 1 будинку АДРЕСА_1  (а.с. 104; 223-224 т. 2)

Однак, згідно із Положенням про міжвідомчу комісію при районній адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 06.04.1995 року № 141 міжвідомча комісія утворюється для роботи в районній адміністрації виконкому міської ради і до компетенції такої входить за письмовим погодженням з головним управлінням архітектури і містобудування міськвиконкому також і питання реконструкцію прибудов, надбудов житлових будинків, господарських споруд та гаражів на ділянках, що знаходяться у приватній власності або у користуванні фізичних осіб.

Як вбачається із довідки Управління земельних ресурсів у м. Львові від 20.10.2008 року № 40/01-14/8995, земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до земель м. Львова, та відповідачам ОСОБА_6 не надавалась у власність або користування (а.с. 226 т.2).

Крім того, із заяви від 18.09.1995 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, підписи яких завірені начальником ЖЕК-204 Дудок Б.В., поданої голові міжвідомчої комісії Франківської районної адміністрації м. Львова, вбачається, що такі не заперечують проти проведеної добудови мешканцями квартири № 1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 83 т. 1).

Однак, судом встановлено, що такої згоди не давав інший співвласник квартири № 2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, його підпис на вищезазначеній заяві відсутній (а.с. 6, 114 т.1).

Як вбачається з акту обстеження від 24.06.2009 року, складеного комісією ЛКП «Листопадове», в квартирі № 1 по АДРЕСА_1, співвласниками якої є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17 та ОСОБА_9, ведуться будівельні роботи (а.с.78 т.2).

З дозволу на виконання будівельних робіт з розширення квартири № 1 на АДРЕСА_1 шляхом прибудови до існуючого жилого будинку № 118/2000 від 29.06.2000 року, який виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради відповідачу ОСОБА_6, вбачається, що такий останній раз продовжено 25.02.2009 року (а.с. 229 т. 2).

Відповідно до ст. 376 ч. 1 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним  будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ст. 376 ч. 7 п. 2 ЦК України, самовільне будівництво підлягає знесенню за рахунок особи, яка його здійснила і ця особа зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  

Крім того, згідно із актом-попередження від 14.11.2008 року складеного ЛКП «Листопадове»встановлено факт самовільного будівництва цегляної огорожі за час проведення яких на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 було збудовано глуху цегляну огорожу довжиною 15 м. і висотою 2 м. та огорожу 15 м. довжиною і висотою 1-2 м. (а.с. 232 т. 2).

Відповідно до п. п. 5.2; 5.3 Положення про порядок влаштування огорож земельних ділянок у м. Львові, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.05.2004 року № 412, дозвіл на влаштування огорожі надається рішенням виконкому одночасно з наданням дозволу на будівництво об’єкта. У разі проведення реконструкції об’єкта або необхідності проведення робіт по заміні існуючої чи встановленні нової огорожі дозвіл на проведення робіт надає районна адміністрація на підставі розпорядження районної адміністрації згідно з встановленим порядком. Згідно п. 4.3 Положення, проект огорожі погоджується з управлінням архітектури містобудування у встановленому порядку.

Як пояснила у судовому засіданні відповідач ОСОБА_6, жодних дозволів на будівництво цегляної огорожі вона та її сім'я не отримувала, проекту не виготовляли і не погоджували.  

З вищенаведеного, суд вважає, що відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 використано земельну ділянку без достатніх на це правових підстав, будівництво житлової прибудови та цегляної огорожі проведено відповідачами на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, без згоди всіх повнолітніх співвласників квартир у даному будинку, а цегляна огорожа зведена без відповідного дозволу та належно затвердженого проекту. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, що зведені відповідачами житлова прибудова та цегляна огорожа відповідають будівельно-технічним нормам. За таких обстави, суд вважає, що житлова прибудова, цегляна огорожа підлягає демонтажу за рахунок відповідачів ОСОБА_8.

Також, з вищенаведених підстав, задоволенню підлягають зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а саме про демонтаж самовільно здійсненої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надбудови над їх прихожою кімнатою, позначеною в поверховому плані літерою ІІІ площею 13, 1 кв.м. та надбудови над їх верандою закриту терасу, позначену на поверховому плані літерою ІІ площею 7, 4 кв.м. Як встановлено у судовому засіданні та ствердили сторони, ці надбудови проведені без згоди мешканців квартири № 1, без відповідних дозволів та згідно висновку № 550 від 12.05.2008 року не відповідає проектній документації (а.с. 110 т. 2).

Також, факт проведення самочинної надбудови мешканцями квартири № 2 розміром 3, 97 х 3, 51 м. та 3, 80 х 1, 80 м. на АДРЕСА_1 без відповідних дозволів підтверджується актом проведення перевірки № 25 від 09.09.2009 року, який складений інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області. (а.с. 74 т. 2)

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині зобов'язати сім'ю ОСОБА_5 не чинити їм перешкод у користуванні сходовою кліткою та половиною горища, демонтувати самовільно встановлені двері, що перешкоджають їм у доступі до сходової клітки та горища, а також газовий котел на сходовій клітці, то такі підлягають задоволенню.

Як вбачається з акту обстеження складеного комісією ЛКП «Листопадове»від 07.12.2004 року, мешканцями квартири № 2 по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 влаштовано дверний блок на сходовій клітці під індексом І/11,70, у зв’язку з чим мешканці квартири № 1 сім'я ОСОБА_8 не мають змоги користуватись горищем у власних потребах. (а.с. 127 т. 1) .

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 550 від 12.05.2008 року, який виконаний Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що вхід в квартиру № 2 здійснюється зі сходової клітки спільного користування під літ. 1 площею 11. 7 кв.м. між першим та другим поверхами. Вхід на горище здійснюється  з цієї ж сходової клітки, тому для входу на сходову клітку на горище мешканцями квартири № 1 необхідно відчинити зовнішні вхідні двері квартири № 2 (а.с. 194 т.1).

Також судом встановлено, що позивачами ОСОБА_3 на сходовій клітці встановлено газовий котел опалення, чого не заперечили сторони в судовому засіданні.

Із вищезазначеного висновку вбачається, що встановлення котла опалення квартири № 2 на сходовій клітці спільного користування будівельними нормами забороняється (а.с. 194 т. 1).  

Із листа ВАТ «Львівгаз»від 30.09.2010 року № 06/1-6703, вбачається, що працівниками Франківської районної служби газопостачання м. Львова було припинено подачу газу на самовільно перенесений на площу сходової клітки двохфункційного котла. (а.с. 46 т. 3).   

З вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, слід зобов’язати не чинити перешкод сім'ї ОСОБА_8 у користуванні горищем та сходовою кліткою і демонтувати за власний кошт  дверний блок та газовий котел на сходовій клітці.

У частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 –ОСОБА_18 про визначення порядку користування горищем у будинку АДРЕСА_1 на умовах, що пропоновані висновком судово-будівельної експертизи № 550 від 12.05.2008 року, а саме: сім'ї  ОСОБА_5 надати горище над приміщенням другого поверху 2-9, 2-8 та 2-1 площею 45, 94 кв.м., а сім'ї ОСОБА_8 горище над приміщенням другого поверху 2.2, 2-3. 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 площею 44, 17 кв.м. та для визначення меж користування встановити на горищі перегородку, то в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до висновку № 550 від 12.05.2008 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, горище будинку АДРЕСА_1 може використовуватися за цільовим призначенням, тобто для проведення ремонту даху будинку (у випадку необхідності). (а.с. 194 т. 1).

Як пояснили у судовому засіданні сторони на горищі знаходяться димовентканали, вихід каналізаційних труб.

Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу, власникам квартир у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
         Відповідно до статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»та рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 вищезгаданого закону, яке є обов'язковим для виконання на території України, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, до яких відноситься і горище.

За таких обставин, суд вважає, що горище слід залишити у спільному користуванні сторін –мешканців будинку АДРЕСА_1.

Також, суд вважає, що задоволенню не підлягають зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 –ОСОБА_18 в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., оскільки ними не обґрунтовано заподіяння таких, не представлено доказів. Покликання у судовому засіданні ОСОБА_6, на те, що 6 років ходить по судах і принижується, не є підставою для стягнення з сім'ї ОСОБА_5 моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш  и  в  :

позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визначити ідеальну частку в АДРЕСА_1 в м. Львові між співвласниками:

- квартири № 2 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в розмірі 12/25;

- квартири № 1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в розмірі 13/25.

Знести за рахунок ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 самочинно збудовану за адресою: АДРЕСА_1 будівлю прибудови, загальною площею 97, 3 кв.м. під літерою та цифрою А-2 та цегляну огорожу.

У задоволенні решту позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перешкод у користуванні сходовою кліткою та половиною горища за адресою: АДРЕСА_1 в м. Львові.

Знести за рахунок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 самочинно збудовані надбудови в будинку АДРЕСА_1: позначені в поверховому плані під літерою ІІІ пл. 13, 1 кв.м. та під літерою ІІ пл. 7, 4 кв.м.

Зобов’язати за рахунок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 демонтувати самовільно встановлені двері, що перешкоджають ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у доступі до сходової клітки і горища та демонтувати газовий котел на сходовій клітці в будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні решту позовних вимог відмовити.

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                     Суддя                                                                        Гінда О.М.