Провадження номер 3/741/29/25

Єдиний унікальний номер 741/2150/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року суддя Носівського районного суду Чернігівської області Ляшко Р.С., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2024 року о 19 год. 07 хв. в м. Носівка, вул. Заводська, 2 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом «ІЖ Юпітер 5», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного газоаналізатора Alcotest Drager 6810, результат 2,43 проміле, тест № 1786.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненному правопорушенні за ч. 1 ст. 130 КупАП не визнав. Вказав, що на час затримання його працівниками поліції він транспортним засобом не керував.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов’язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:

- даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №146814 від 09.10.2024;

- результатом тестування на алкоголь приладом Drager Alcotest 6810, тест № 1786, результат 2,43 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.10.2024;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціївід 09.10.2024;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3230571 від 09.10.2024 на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який міститься на диску.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 щодо не визнання вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з відеозапису вбачається, що останній погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням приладу Драгер. Будь-яких заперечень з боку водія щодо результату не надходило. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що на мотоциклі «ІЖ Юпітер 5» він проїхав 250-350 м.

Разом з тим, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1  при оформленні відносно нього матеріалів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, факту керування транспортним засобом не заперечував.

Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З повідомлення ТСЦ № 7443 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях №31/33/7443-3044-2024 від 07.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює, окрім накладення штрафу, також безальтернативне адміністративне стягнення на водіїв у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, яку в силу засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень у майбутньому, суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Чернігівській області/ Чернігівська область/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ 37972475), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA528999980313070149000025001, код класифікації доходів 21081300.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, р/р UА908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред’явлення постанови до виконання три місяці.

                       Суддя Р.С. Ляшко