Справа № 2-826/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"13" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва

           В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

                           При секретарі Чернюк А.А.

           Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали»про визнання недійсним Договору про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території,

ВСТАНОВИВ

           ТОВ «Будсервісматеріали»звернулося до суду з позовом про стягнення збитків.

           ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом (а.с.222) про визнання недійсним Договору про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди.

           В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснивши, що відповідачам на праві власності належать стояночні місця № 12, 13, 14, 15 підземної автостоянки по АДРЕСА_1. Позивач прийняв вказану підземну автостоянку для подальшого обслуговування за актом прийому-передачі від 13.10.2003 року.  Підставою для її прийняття стали укладені з власниками автостояночних місць договори  про участь у комунальних і експлуатаційних витратах по обслуговуванню підземної автостоянки. 01.07.2006 року між відповідачем ОСОБА_1, МГО «Міжнародна Георгіївська Академія безпеки і права»та ТОВ «Будсервісматеріали» було укладено Договір  про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, який діяв до 31.12.2007 року. Наприкінці 2007 року відповідачі новий договір укладати відмовилися та оплачувати за послуги автостоянки. Тому з 01.01.2008 року позивач за свої кошти компенсував витрати на утримання чотирьох автостояночних місць, які належать відповідачам, в результаті чого позивачу було завдано збитки. З цих підстав представник позивача просив задовольнити позов та стягнути, відповідно до ст. 22 ч. 2 п. 2 ЦК України, з відповідачів солідарно збитки в розмірі 23760 грн. та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

           Представник відповідачів заперечував проти первісного позову, зазначивши, що позивач безпідставно та неправомірно вимагає від відповідачів сплати заборгованості за послуги неналежної якості, які фактично були нав’язані. Вважає, що збитки, заявлені у позові ТОВ «Будсервісматеріали», не є упущеною вигодою, оскільки між сторонами не існує договірних зобов’язань. В обґрунтування зустрічного позову представник відповідачів пояснив, що ТОВ «Будсервісматеріали»шляхом психологічного тиску та погроз змусило ОСОБА_1 підписати 01.07.2006 року неправомірний  Договір про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території. За таких обставин, просив, відповідно до ст. 231 ЦК України, визнати недійсним спірний договір, відшкодувати збитки, завдані укладанням вказаного договору та стягнути з ТОВ «Будсервісматеріали»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Будсервісматеріали»та зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.  

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками автостояночних місць № 12, 13, 14, 15, які розташовані в підземній автостоянці по АДРЕСА_1.

          13.10.2003 року ТОВ «Будсервісматеріали»прийняло на обслуговування автостоянку по АДРЕСА_1 від ТОВ «Позняки-Автосервіс»на підставі акту прийому-передачі.

          В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків в розмірі 23760 грн., представник позивача зазначив, що на виконання умов договорів, укладених з власниками автостояночних місць, ТОВ «Будсервісматеріали»були укладені договори  з постачальниками електроенергії, води, комунальними службами. Здійснювалося прибирання території та надавалося ряд інших послуг, про що були надані відповідні докази. Станом на 01.09.2010 року обслуговування автостоянки стало збитковим, оскільки власники автостояночних місць відмовляються виконувати умови договорів та сплачувати щомісячно частку в утриманні стоянки, зокрема відповідачі також відмовилися, як від укладання договору на обслуговування автостояночних місць так і сплачувати за послуги, в зв’язку з чим позивач зазнав збитків.

          Таким чином, представник позивача вважає, що з боку відповідачів ТОВ «Будсервісматеріали»завдані збитки у вигляді упущеної вигоди. Проте, суд з такими доводами не погоджується з огляду на наступне.

          Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

          За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          Слід також зазначити, що чинне законодавство відрізняє обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору, від відшкодування позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

          Враховуючи ту обставину, що позивач та відповідачі з 01.01.2008 року не перебували в договірних відносинах, а тому відсутні підстави для застосування норми, що регулює відшкодування збитків завданих порушенням  зобов’язання, оскільки права та обов’язки між сторонами не виникали, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Будсервісматерівли»про стягнення збитків.

          01.07.2006 року між ОСОБА_1, МГО «Міжнародна Георгіївська Академія безпеки і права»та ТОВ «Будсервісматеріали»було укладено Договір № 01-07-12-15\ДМ про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території, відповідно до якого ОСОБА_1 передала на обслуговування ТОВ «Будсервісматеріали»автостояночні місця № 12. 13, 14, 15 підземної автостоянки за адресою АДРЕСА_1.

          Відповідно до п. 1.3 Договору ТОВ «Будсервісматеріали»забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, а МГО «Міжнародна Георгіївська Академія безпеки і права»за дорученням ОСОБА_1 оплачує послуги ТОВ «Будсервісматеріали»по обслуговуванню стоянки і бере участь у витратах по її утриманню.

          Позивач ОСОБА_1 за зустрічним позовом в позовній заяві зазначає, що підписання вищевказаного Договору супроводжувалось тривалим психологічним тиском з боку представників ТОВ «Будсервісматеріали», а тому в силу вимог ст. 231 ЦК України просить визнати Договір недійсним.

          Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного та психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна особа (інша сторона), яка застосувала фізичній або психічний тиск до другої сторони, зобов’язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

          Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Ставлячи вимоги про визнання в судовому порядку Договору від 01.07.2006 року недійсним внаслідок вчинення психологічного тиску з боку працівників ТОВ «Будсервісматерали», позивач за зустрічним позовом всупереч зазначеної вище статті не надала жодного доказу на підтвердження цієї обставини, так само як і не довела в судовому засіданні факту психічного тиску примушення її до вчинення правочину.

          Із дослідженого судом Договору вбачається, що поряд із зазначенням в ньому прав та обов’язків, визначено умови щодо строків, місця та способу їх виконання та інші істотні умови. Він не суперечить цивільному законодавству, волевиявлення сторін по договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а особи, що брали участь при укладанні договору володіли необхідним обсягом дієздатності та правоздатності, при  цьому судом не встановлено факту вчинення психологічного тиску з боку ТОВ «Будсервісматеріали», а тому підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди відсутні.

          Керуючись ст. 22, 231, 627 ЦК України, ст.. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків залишити без задоволення.

          Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали»про визнання недійсним Договору про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої  території залишити без задоволення.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя