Справа №2-а-2148/11

        Номер стат. звіту –10.3.1.

        Код суду 0707

     П О С Т А Н О В А

                                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                                                            

30 вересня 2011 року                                                                                                            м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області на неправомірні  дії управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево Закарпатської області , щодо не донарахування та невиплата йому державної  соціальної допомоги,-   

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України м.Мукачево Закарпатської області на неправомірні дій управління Пенсійного фонду України  в м.Мукачево Закарпатської області, щодо не донарахування та не виплати йому державної соціальної допомоги.   

 Позов мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України від 18 листопада 2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.  Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

У відповідності до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007р. положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р.” щодо зупинення дії на 2007 р. статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними. Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.

Згідно п/п.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18 липня 2004 року №2195-ІУ викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п/п.2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року №107-VI визнано неконституційним. Відповідно до ч.2 ст. 3У “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата йому з 28.02.2011 року по 31 серпня 2011 року соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною  і  такою,  що  суперечить  Конституції  та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.              

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року вимоги позивача за період з 28.02.2011 р. по 17.03.2011 залишені без розгляду,  щодо  вимог за період з 18.03.2011 по 31.08.2011 року відкрите скорочене провадження.

Представник відповідача, управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області 29.09.2011 року подав до суду заперечення, у якому просив суд відмовити в задоволенні позову.   

Суд перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено що відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” №2195-4 від 18.11.2004 року, позивач ОСОБА_1 є дитиною війни і має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

  Встановлено, що відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Постанови №530 від 25.05.2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, п. 8 якої встановлено, що з 01 жовтня 2008 року підвищення до пенсії проводиться в розмірі 49 грн. 80 коп..            Таким чином, відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу особі як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнаються протиправними.

  Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача у запереченні на те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, а також відсутність бюджетних коштів для забезпечення доплат до пенсії дітям війни не є переконливим і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не може бути підставою для невиконання зобов’язань, покладених на Пенсійний фонд законодавством України, крім того за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір , немає.

Зі змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

  Згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.

 Відповідно до статті 162 частини 3 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

 Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог визнавши бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області протиправною та зобов’язати відповідача провести відповідні виплати.

Пунктом 7 Закону України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р.,  № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Даний закон набрав чинності 19 червня 2011 року і на даний час він неконституційним не визнавався.

На виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п.6 якої,  дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України набрала законної сили 23.07.2011 року.

Отже, на даний час такий порядок та розмір, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, Кабінетом Міністрів України не встановлено.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що за період з 18.03.2011 року по  22.07.2011 року, соціальну допомогу, визначену ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року №2195-ІV, слід рахувати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 18.03.2011 року по 22 липня 2011 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати.

На підставі викладеного, керуючись статтею 64 Конституції України, статтями  3, 6 Закону  України  “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -           

  ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області на неправомірні  дії управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево Закарпатської області , щодо не донарахування та невиплата йому державної  соціальної допомоги - задоволити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області , щодо не донарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з  18.03.2011 року по 22.07 2011 року включно з врахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня  отримання копії постанови.

Головуючий                                                                          О.В.Фазикош