Справа № 452/4517/24

Провадження № 1-кп/452/129/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року                         м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12024141290000635 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Самбір, Львівської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українку, громадянку України, із повною середньою освітою, студентку 1-го курсу Львівського політехнічного університету, працює в ФОП “ ОСОБА_4 ” на посаді адміністратора, не одружену, раніше не судиму,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 27.10.2024 року біля 22.00 год. проявивши злочинну недбалість, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись ним по вул. Перемишльська, м. Самбір неподалік буд. № 33, в напрямку до с.Бісковичі Самбірського району Львівської області, із перевищенням допустимої швидкості руху в межах населеного пункту, величина якої складає 50 км/год., яка виразилась в тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки, на дорозі із двостороннім рухом, без причин технічного характеру, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхала на смугу зустрічного руху, в якій в цей час рухався автомобіль марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , такими своїми діями створила аварійну обстановку, котра призвела до зіткнення із ним.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення чинних Правил дорожнього руху України водієм автомобіля марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , а саме: вимоги Розділу 1 «Загальні положення» п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 (в частині значення термінів "дорожня обстановка" - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом), «безпечна швидкість» - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах); Розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» п. 2.3 підпункту д) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), п. 2.9 підпункту а) (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції); Розділу 12 «Швидкість руху» п.12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), 12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги) та 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.), і вказані порушення ОСОБА_3 вимог ПДР України є в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку; закритого перелому лівої ліктьової кістки на рівні верхньої третини; закритого перелому правої стегнової кістки на рівні нижньої третини; поверхневої забійної рани та садна навколо неї в тім`яно-потиличної ділянки; поверхневої рани на правій щоці; садна в ділянці правої вушної мушлі, на передній облямівці нижньої губи справа, на задній поверхні грудної клітки в ділянці правої лопатки, на рівні нижньо-грудного відділу хребта справа, в поперековій ділянці справа, в ділянці правого ліктьового суглобу, правого кульшового суглобу, правого колінного суглобу, правого гомілково-ступневого суглобу, п`ятого пальця правої стопи, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким        чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

10 січня 2025 року між потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Сторона, Дрогобицького району, Львівської області, українцем, громадянином України, непрацюючим, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_3 , з однієї сторони та обвинуваченою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні №12024141290000635.

Згідно з даною угодою, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.286-1 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин. Також, вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести обвинувачена за ч.1 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування

транспортними засобами строком на 03 (три) роки, оскільки обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченою частиною 1 статті 286-1 КК України, у скоєному щиро розкаялась, добровільно відшкодувала потерпілому завдану кримінальним правопорушенням шкоду.

Вказані вид, міра покарання визначені сторонами угоди з врахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого.

Також з угоди вбачається, що потерпілий та обвинувачений були ознайомлені з наслідками укладення та затвердження угоди передбаченими ст. 473 КПК України, а також з наслідками невиконання угоди, передбаченими ст.476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 підтримавши угоду про примирення, яку просила затвердити, повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та пояснила, що вона розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, а також наслідки невиконання угоди.

Потерпілий ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що обвинувачена повністю відшкодувала заподіяну йому шкоду та просить затвердити укладену між ним та обвинуваченою ОСОБА_3 угоду про примирення від 10.01.2025 року та призначити обвинуваченій погоджене сторонами угоди покарання.

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити в затвердженні угоди між обвинуваченою та потерпілим, зазначив, що обставини викладені в запереченні щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 .

Вислухавши прокурора, потерпілого, обвинувачену та її захисника, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду, вивчивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.

Суд не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілим з огляду на таке.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені КК України. Відповідно до ч.5 ст.65КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Суд, при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання, зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, згідно із ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, мотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 409 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1ст.65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей65,75 КК України мають право, використовуючи положенняст.69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч.2ст.69 КК України.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення, суд враховує і судову практику щодо угод про примирення.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа №5-27кс16), примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Тому, щодо наданої суду угоди про примирення, суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474КПК України щодо видів угод про примирення і класифікації злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06.12.2018 року у справі № 756/11661/17.

Суд вважає, що зміст угоди про примирення, укладеної між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 , жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч.3 ст.469, п.7 ст.474 КПК України. Обґрунтованих підстав, як стверджує у запереченні прокурор, обмежувати дію принципу диспозитивності у даному кримінальному провадженні суд не встановив. Узгоджене сторонами угоди покарання за видом та розміром відповідає вимогам ст.ст.65-67,69 КК Україниі не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, зокрема ст.58 КК України.

Беручи до уваги, що в діях обвинуваченої є кілька обставин, які пом`якшують її покарання, зокрема щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди, котрі істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також враховуючи дані про її особу, позитивну характеристику за місцем реєстрації та навчання, наявність постійного місця проживання, є студентом Національного університету «Львівська політехніка», працює в ФОП " ОСОБА_4 ” на посаді адміністратора, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, суд погоджується з пропозицією сторін угоди про примирення щодо застосування до обвинуваченої положень ч.1 ст.69 КК України та при призначенні покарання перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 286-1 КК України, призначивши ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, яке на думку суду буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, затвердити угоду про примирення та ухвалити обвинувальний вирок.

Таким чином, узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених КК України.

Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати у даному кримінальному провадженні, котрі полягають у залученні експерта для проведення судової експертизи, слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 124 КПК України, зокрема стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, статтями 369-371, 374, 474, 475, 615 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення від 10 січня 2025 року, укладену між потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с.Сторона, Дрогобицького району, Львівської області, українцем, громадянином України, непрацюючим, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_3 , з однієї сторони та обвинуваченою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України, у кримінальному провадженні №12024141290000635, за умовами якої сторони погодились на повне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості за ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді

штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що

становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування

транспортними засобами строком на 03 (три) роки.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити узгоджене сторонами угоди про примирення від 10.01.2025 року покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки.

Запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2024 року до обвинуваченої ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов`язання - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 17 907 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сім) 75 коп.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.10.2024 року, на автомобіль марки «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13 лютого 2018 року, є ОСОБА_8 , який вилучено та поміщено на арешт майданчик ФОП « ОСОБА_9 », що за адресою: АДРЕСА_4 .

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.10.2024 року, на автомобіль марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , та ключ від нього, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 7 жовтня 2023 року, є ОСОБА_10 , який вилучено та поміщено на арешт майданчик ФОП «Віхоть», що за адресою: АДРЕСА_4 .

Речові докази у справі :

-автомобіль марки «Skoda Octavia», р.н.з. НОМЕР_1 , та ключ від нього, власником якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14.12.2019 р. є ОСОБА_10 – повернути власнику, після набрання вироком законної сили;

-автомобіль марки «Fiat Doblo», р.н.з. НОМЕР_2 , власником якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13.02.2018 р. є ОСОБА_8 - повернути власнику, після набрання вироком законної сили;

-оптичний DVD-R диск із відеозаписами освідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_11 – залишити при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку згідно з положеннями ч. 3 ст. 394 КПК України до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя