ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2011 р. Справа № 30/156
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бондар С.В.
суддів Стратієнко Л.В. , Кондратової І. Д.
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу від позивача: не з*явився,
від відповідача 1: не з*явився
від відповідача 2: Підкова О.В.
від 3-ї особи: не з*явився
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо
-комерційне товариство "АРГО"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.08.2011року
у справі № 30/156
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне товариство "АРГО " про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.03.2011 по справі №1945/10
За позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"
до Відповідача 1: Фізичної особи підприємця – ОСОБА_1
Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо
-комерційне товариство "АРГО"
Третя особа ОСОБА_2
про Стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1945/10 за позовом Публічного акціонерного товариства " Сведбанк " (далі –Банк) до ФОП ОСОБА_1 (далі –Позичальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "АРГО" (далі - Заявник ), третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги задоволені. З відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача 14 196 536 грн. заборгованості за кредитним договором № 84/12 від 25.06.2008 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків заявник звернувся з заявою до Господарського суду м. Києва, в який просив Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1945/10 скасувати в частині стягнення з нього 14 196 536 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року у справі № 30/156 Заявнику відмовлено в задоволенні його заяви про скасування Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1945/10.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року ухвала Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 у справі № 30/156 залишена без змін.
Судові рішення Господарського суду м. Києва та Київського апеляційного господарського суду мотивовані тим, що господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав викладених у заяві. Відповідно до ст. 122-5 ГПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках зазначених у даній статті. Господарський суд не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з*ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" (далі –Закон). Третейське застереження, передбачене договором поруки не оскаржувалось у судовому поряду.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Заявник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06,2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2011року
В касаційній скарзі, заявник зазначає, що після укладення договору поруки №84/12/П-2 Банк та Позичальник змінювали умови кредитного договору та підписали низку додаткових договорів, в яких змінювали процентну ставку за користування кредитними коштами у бік збільшення. Про укладання додаткових договорів, Заявнику не повідомлялось. Заявник вважає, що оскільки сторонами кредитного договору без його відома була збільшена відповідальність за договором поруки, цей договір припинив свою дію та посилається на ст.559 ЦК України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ТОВ "Арго", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
25.06.2008 року між Банком та Позивальником укладено кредитний договір №84/12, згідно до якого Позичальник отримав кредит у розмірі 2 000 000 дол. США. В забезпечення кредитного договору між Заявником та Банком укладено договір поруки №84/12/П-2, пунктом 11 якого передбачено, що спори які виникають між Банком та Заявником під час дії договору поруки вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спірного питання шляхом переговорів Банк та Заявник, керуючись ст.5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні договору поруки чи у зв*язку з ним, або виплавають з нього, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно регламенту даного третейського суду.
25.03.2011 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків було прийнято Рішення у справі №1945/10 за позовом Банку до Позичальника та Заявника про стягнення заборгованості, згідно з яким з Позичальника та Заявника було стягнуто солідарно 14 196 536 грн., що еквівалентно, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 25.03.2011 року 1 784 000 дол. США.
Зазначене вище рішення, Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.03.2011 року мотивовано неналежним виконанням з боку відповідачів свого обов*язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст.51 Закону рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законодавством підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У рекомендаціях Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 04-5/639 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди" зазначено, що у судовому розгляді господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо розгляду спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди та перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим ч. 3 ст. 51 Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону , юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених Законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно із ст. 12 Закону , третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Отже, єдиною обов’язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.
В статті 122-5 ГПК України наведені підстави для скасування рішення третейського суду. Перелік цих підстав є вичерпним та кореспондується з статтею 51 Закону.
Враховуючи те, що рішенням третейського суду були вирішенні питання, які не виходили за межі третейської угоди, оскільки предметом спору у третейському суді було стягнення заборгованості, яка виникла у Заявника на підставі діючого договору поруки, суди обґрунтовано дійшли до висновку про те, що вимоги Заявника не підлягають задоволенню.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами правильно застосовані норми діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне товариство "АРГО " залишити без задоволення.
2 Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року у справі №30/156 залишити без змін.
Головуючий С.В.Бондар
Судді Л.В.Стратієнко
І.Д.Кондратова