Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-10077/11                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Щербина-Почтовик І.В.

Категорія 47                                                   Доповідач  -  Городнича В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року   Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Городничої В.С.

суддів               -  Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.

при секретарі   -  -  Солодовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, -

ВСТАНОВИЛА:

        У червні 2011 року позивачка ОСОБА_4 звернулася  до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 26 вересня 2009 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1  у них народився син ОСОБА_5. 25 квітня 2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська шлюб розірвано. Як вказала позивачка, дитина знаходиться у неї на утриманні, колишній чоловік матеріальної допомоги не  надавав, тому рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 20 квітня 2011 з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того,  позивачка вказувала на те, що вона в даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, у зв’язку з чим не працює, тому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця.

          Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, суд вирішив: стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, тобто до 16 березня 2013 року включно, починаючи стягнення з 20 червня 2011 року.

   В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи /а.с. 53-54/.

         Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

          Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, виходив з наступного.

           Відповідно  ч.2  ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

           Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 26 вересня 2010 актовий запис №1005, зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.8), рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2011 року зазначений шлюб розірвано (а.с.6).

           Батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується  свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 23 березня 2010, актовий запис №449(а.с.5)

           Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 20 квітня 2011 року на користь ОСОБА_4 присуджено до стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.10).

           В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій відносно ОСОБА_4 не знайдено (а.с.19), інформація про доходи ф/о в ЦБД ДРФО відносно ОСОБА_4 відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відсутня (а.с.20).

          Відповідно до довідки, наданої начальником КЖЕП-43 26 травня 2011 року, ОСОБА_4  мешкає у квартирі АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_5, 2010 року народження (а.с.4), та своїми батьками. Згідно довідки, наданої на імґя  позивачки, Лівобережним районним центром зайнятості 25 травня 2011 року, ОСОБА_4  на обліку не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує (а.с.7).

          З урахуванням наведеного, керуючись ст. 84 СК України суд дійшов висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_4  у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, тобто до 16 березня 2013 року включно.

          Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, правильно встановив вищезазначені обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, і згідно вимог ст. 84 СК України, ухвалив законне рішення. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

         Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

         Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

         Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_3–відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з цього часу.

СУДДІ: