Справа  № 2-210/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Грубіян  Л.І.,

               при секретарі – Ткачовій В.В.,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїл справу за позовом ОСОБА_1  до Комунального підприємства «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» , ТОВ «Ізмаїльські Сандуни», Ізмаїльська міська рада про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

     Позивач ОСОБА_1  на підставі наказу № 10 від 03.02.1998 року була переведена з банщиці на посаду касира підрозділу «Баня» в  Комунальному підприємстві «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго». Наказом № 67 від 16.04.2008 року була звільнена  за п. 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату, підставою скорочення  було передача в оренду ТОВ «Ізмаїльські сандуни» нерухомого комунального майна  припинена господарська діяльність структурного підрозділу підприємства «Баня», в результаті чого і була скорочена посада касира

Підтримуючи позов представник позивача пояснила, що її довірителька на посаді касира «Бані»  в підприємстві «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго», бездоганно  працювала понад 10 років. Згідно наказу №26 від 15.02.2008 року відбулась реорганізація  структурного підрозділу «Баня» яке  за рішенням сесії Міської ради від 27.04.2007 року виводилось із складу КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» і передавалось  заново створеному підприємству  ТОВ «Ізмаїльські сандуни»  шляхом здачі його в оренду на 25 років без стягнення орендної плати, без права перепрофілювання.  

Наказом № 67 від  16.04.2008 року позивачку було звільнено з посади  за скороченням штату працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України. З вказаним наказом позивач не згодна, так як вважає, що», її довірителька ОСОБА_1 має право на продовження трудового договору на посаді касира, з наступних підстав, в м. Ізмаїлі існували  МДКП «Лебідь»,  тобто міська «Баня», яке  рішенням Ізмаїльської міськради за №111 від  12.12.1997 року   була реорганізовано та приєднано до КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» в якості структурного підрозділу, з продовженням трудового договору  з усіма працівниками.  

В 2007 році відбувся зворотній процес і цей  структурний підрозділ «Баня» було виділено з КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго»,  та передано ТОВ «Ізмаїльські сандуни», тому її довірителька  мала  бути  переведена в новостворене підприємство.  

Представник відповідача КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» позов не визнав, та пояснила, що при звільнені позивачки з займаної посади,  адміністрацією дотримано всі вимоги трудового законодавства. За два місяці позивач була попереджена про звільнення, запропоновані всі вакантні посади, отримана згода від профспілки на звільнення,повідомлено Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості про наступне вивільнення, в день звільнення проведено повний розрахунок. Відносно структурного підрозділу «Баня», на 15-й сесії Ізмаїльської міської ради 27 квітня 2007 року було вирішено передати будівлю літ. А по вул. Леніна, 107  «Баня»,  балансоутримувачем  якої  являлось  КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», в оренду строком на 25 років на конкурсній основі із збереженням профілю діяльності, про що прийнято рішення №562-V. На засіданні конкурсної комісії з питань оренди об’єктів комунальної власності представником КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» було заявлено клопотання про додаткове включення в умови конкурсу на право оренди будівлі літ. А по вул. Леніна, 107 (баня) –працевлаштування працівників бані. Однак дана пропозиція рішенням комісії була відхилена, що зафіксовано в протоколі № 24 від 19.09.2007 р. Оскільки передавався не цілісний майновий комплекс, а будівля, то працівники були звільнені, хто за власним бажанням, а позивач за скороченням штату.

Представник ТОВ «Ізмаїльські сандуни» Колосова Є.С. позов не визнала та пояснила, що ТОВ «Ізмаїльські сандуни», директором, якого вона являється було зареєстровано в Державному реєстрі 04.10.2007 року, юридична адреса якого вул. Леніна, 107, після чого    як переможець конкурсу уклали договір оренди з фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради.  На цій підставі була припинена господарча діяльність «Бані»  як структурного підрозділу КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго». В зв’язку з тим, що весь персонал  «Бані», був звільнений, а  баня після передачі  мала працювати та обслуговувати  (соціально не захищених людей) пенсіонерів, вони вимушені були брати тимчасових працівників через Центр зайнятості населення. Особисто до неї ОСОБА_1 ніколи не зверталась з питанням про працевлаштування.

Ні Господарчій кодекс, ні інші нормативно –правові акти України не передбачають правонаступництво при укладанні договорі оренди, а значить продовження трудового договору з їх підприємством як правонаступником неможливе,оскільки згідно чинного законодавства такими не являються.

Представник Ізмаїльської міської ради з вимогами ОСОБА_1 не згодні, так як власник підприємства КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» не змінювався, ніякої реорганізації не проводилось.  Ізмаїльська міська рада відповідно до п.3 рішення №562-V від 27.04.2007р., Закону України «Про оренду державного і комунального майна» вирішила надати в оренду будівлю літ. «А» по вул. Леніна, 107 строком на 25 років на конкурсних засадах із збереженням профілю діяльності, а не цілісний майновій комплекс.

Заслухав пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини  2, 3 ст. 36 КЗпП України: зміна підпорядкованості підприємства,  установи,  організації не припиняє дії трудового договору.

У разі  зміни  власника  підприємства,  а  також  у разі його реорганізації    (злиття,    приєднання,    поділу,    виділення,  перетворення)  дія  трудового  договору  працівника продовжується. Припинення  трудового   договору   з   ініціативи   власника   або уповноваженого   ним   органу   можливе  лише  у  разі  скорочення  чисельності або штату працівників (пункт 1 частини  першої  статті 40).   

         Суд вважає, що в даному випадку мала місце реорганізація  у формі  виділення.                       

         З позиції Господарчого кодексу, а саме в частині 4 статті, 59 ГК України, поряд з поділом, називається і така форма реорганізації, як «виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання».

 Реорганізований суб'єкт господарювання продовжує свою діяльність нарівні з новими, що виділилися з нього, виділ є окремим процесом реорганізації, при виділі нових суб'єктів господарювання  до них переходять у відповідних частках майнові права та зобов'язання реорганізованого суб'єкта.   

Суд вважає, що в даному випадку мала місце реорганізація  у формі  виділення, а саме                          з   Комунального підприємства  «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго»  було виділено  структурний підрозділ  «Баня»,  що знаходилось за адресою вул. Леніна, 107, який передано  ТОВ «Ізмаїльські сандуни».

Будівля літ. А по вул. Леніна, 107,  яка була передана ТОВ «Ізмаїльські сандуни»  в оренду, як переможцю конкурсу, працювала ( надавала банні послуги), як до передачі так і одразу після передачі, що не заперечується сторонами, та підтверджується матеріалами справи, тому дія трудового договору працівників має продовжуватись, тобто у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується,  якби не було виділу з Комунального підприємства  «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго»  структурного підрозділу «Баня», то на підприємстві не було  б скорочення штату працівників.

Відповідно до  п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано,  що розглядаючи трудові спори,  пов'язані зі звільненням за п.1  ст. 40 КЗпП України,  суди зобов'язані з'ясувати,  чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,  зокрема: ліквідація,  реорганізація або перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1  ст. 40 КЗпП України може мати місце,  якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників,  змінами у їх складі за посада ми,  спеціальністю,  кваліфікацією,  професіями.

На підставі викладеного суд вважає, звільнення позивача не відповідає вимогам закону, та поновлює на роботі.

За змістом ч.2  ст.  235 КзпП України,  суд,  вирішуючи спір,  одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із ч. 2,  п. 8 ч. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року,  нарахування виплат,  що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,  що передували звільненню,  проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів,  які мають бути оплачені за середнім заробітком.   

      З матеріалів справи вбачається,  що у лютому 2008 року дохід позивачки становив 639,52  грн.,  а у березні 2008 року - 665,77 грн. (останні повні два місяці,  що передували звільненню) і її дохід у цей період становив 1305,29 грн. (639,52+665,77),  а середня заробітна плата – 652,52 грн.  (1305,29:2)(а/с ).

Середньоденна заробітна плата позивачки складала 32 грн. 63 коп. (1305,29 :40  робочі дні лютий  і березень  2008 року).

У  2008 році після звільнення  було 178 робочих днів,   у  2009 році 251 робочий день, в 2010 році  251 робочий день (з 01 січня по  10 жовтня 2011 року,  по день ухвалення рішення у справі) було 195 робочих дня.

Отже разом,  у 2008-2011 роках було 875  робочих днів,  які включаються у розрахунок при визначені розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 16.04.2008 року по 17.10.2011 року мав складати 28551 грн. 25 коп. (875 р. д.* 32,63).

З матеріалів справи вбачається,  що у період з травня  2008 року по 29 вересня 2008 року позивачка отримувала  допомогу по безробіттю у сумі 1691 грн. 34 коп. (а/с 311).

Відповідно до ч. 4  ст.  35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та роз'яснень,  які містяться у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів",  одержана позивачем сума допомоги по безробіттю підлягає зарахуванню при присуджені оплати за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про доходи вбачається, що позивачка працювала в Загальноосвітній школі № 7 в м. Ізмаїлі, її заробітна плата за час роботи з травня 2008 року по травень 2011 рік становила 25619 грн. 31 коп(а/с312).

Таким чином,  відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1240 грн. 81 коп. (28551,25 -(1691,34+25619,31),  при цьому,  відповідач має нарахувати і утримати із зазначеної суми прибутковий податок та інші обов'язкові платежі (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки внаслідок незаконного звільнення були порушені законні права позивача,  що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  позивач,  згідно зі  ст.  237-1 КзпП України,  має право на відшкодування моральної шкоди.

На відшкодування моральної шкоди суд стягує 1000 гривень.

     Керуючись ст. ст. 3, 15, 30, 62,  212,213, 218 ЦПК України, ст. ст. 235, 237-1 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1  - задовольнити частково.

         ОСОБА_1, поновити на посаді касира підрозділу «Баня» в  Комунальному підприємстві «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго».

        Стягнути з Комунального підприємства «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» користь ОСОБА_1  середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2008 року по 10.10.2011 року у сумі 1240 грн. 81 коп,(одна тисяча двісті сорок гривень) 81 коп., зобов’язавши   Комунальне     підприємство    «ТС   Ізмаїлтеплокомуненерго»     нарахувати   і утримати із зазначеної суми прибутковий податок та інші обов'язкові платежі.

        Стягнути з  Комунального  підприємства «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень).

       Стягнути з Комунального підприємства «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. та 120 грн. на інформаційно – технічне забезпечення.

        Рішення у частині поновлення на роботі і виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 652 грн. 65 коп. підлягає негайному виконанню.  

         В решті позову відмовити.

       Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя           Л. І. Грубіян