справа № 2-2084/2009 p.
РІШЕННЯ
іменем України
30 вересня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд», 3-тя особа управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання відомостей на застраховану особу незаконний та зобов»язання вчинити дії, -
встановив:
Позивач в липні 2009 р. звернувся до суду із даним позовом, який мотивував тим, що він працював у відповідача на посаді провідного інженера і звільнений з посади 04.12.2008 р. за угодою сторін. Посилався, що з січня 2007 р. перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Ірпінь і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Вказував, що в січні 2009 р. він звернувся до управління Пенсійного фонду в м.Ірпінь про перерахунок пенсії згідно ст.42 цього Закону як такий, що продовжував працювати після призначення пенсії, однак йому було відмовлено, бо відповідач подав до ПФ неправильні відомості про його страховий стаж та заробітну плату. Зокрема відповідач надав відомості, що за період вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 p., коли його двічі звільняли, йому було виплачено: в серпні 2008 р. - 23345, 73 грн. та в грудні 2008 р. - 12091, 17 грн.
Вважає, що відповідач подав неправильні відомості до ПФ, бо як в першому так і в другому випадку отримані ним за рішенням суду кошти за вимушений прогул є заробітком не лише за серпень чи грудень 2008 p., тобто за місяць коли він їх отримав, а заробітком за весь час вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. У зв»язку з чим відповідач повинен був у відомостях про застраховану особу за цей період відобразити отримані ним кошти помісячно і відповідно щомісячно сплатити страхові внески із його заробітку. Незаконні дії відповідача позбавляють його права отримати пенсію в більшому розмірі.
Просив визнати незаконними надані відповідачем до ПФ відомості щодо нього про отриману заробітну плату, страховий стаж та нараховані суми страхових внесків з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р., зобов»язити відповідача нарахувати та сплатити суми страхового збору на його заробіток помісячно, та зобов»язати надати до ПФ відповідні відомості про отримання заробітку щомісяця.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, підтвердили наведені в позові обставини, просили задоволити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що дії підприємства щодо оплати позивачу за час вимушеного прогулу за обома судовими рішеннями відповідали вимогам закону. Щодо надання відомостей до Пенсійного фонду України про позивача як застраховану особу, то вважали, що вони правильно вказали у відомостях про отримання позивачем доходу в серпні 2008 р. - 23345, 73 грн. та в грудні 2008 р. - 12091, 17 грн. Саме ці суми були виплачені позивачу на підставі судових рішень за виконавчими листами у вказані місяці за період вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. Підстав для розбивки даних сум по місяцях немає, бо позивач в цей період не виконував своїх трудових обов»язків, не табелювався і не отримував заробітної плати за виконану роботу. Крім того, закон таке не передбачає, що підтверджує лист Пенсійного фонду України від 05.03.2009 p., куди вони звернулися за роз»ясненням. Відповідно із цих сум були сплачені пенсійні внески в максимальному розмірі, передбаченому законом, зокрема в серпні 2008 р. максимальний розмір заробітку з якого сплачувалися внески дорівнював 9735 грн., в грудні 2008 р. дорівнював 10035 грн. З цих сум і були сплачені внески. У Пкнсійного фонду України претензій чи заперечень до відповідача немає. Просили в позові відмовити.
3-тя особа в судове засідання не з»явилася, представник подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши по справі письмові докази в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини: позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду провідного інженера і звільнений з посади 04.12.2008 р. за угодою сторін (а.с. 19).
В період роботи позивача двічі було звільнено з посади: 05.11.2007 р. - за скороченням чисельності і штату, 10.07.2008 р. - за прогул. Обидва рази за рішенням судів він був поновлений на роботі. Так за рішенням апеляційного суду Київської області від 07.07.2008 р. позивач поновлений на роботі і на його користь стягнуто оплату за вимушений прогул в сумі 23345, 73 грн., яка виплачена позивачу в серпні 2008 р. За рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.12.2008 р. позивач поновлений на роботі і на його користь стягнуто 12091, 17 грн. за вимушений прогул, які виплачені позивачу в грудні 2008 р. (а.с.20-28).
Також судом встановлено, що відповідач в січні 2009 р. подав до управління ПФУ в Солом»янському районі м.Києва відомості про застаховану особу, а саме про позивача, де відобразив, що за пеіод 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. позивач отримав наступний дохід: в серпні 2008 р. йому виплачено 23345, 73 грн., у грудні 2008 р. йому виплачено 14356, 31 грн. Відповідно із цих сум відповідачем сплачено страхові пенсійні внески в максимальному розмірі, передбаченому законом (а.с.30-32).
Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Вирішуючи даний спір суд керується наступними вимогами закону.
Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці (підприємства, установи, організації), які використовую працю найманих працівників і відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка визначає права і обов»язки страхувальників, страхувальник зобов»язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу") за встановленою формою звітності (п.11).
Форма звітності по заробітній платі визначена Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 p., та зареєстрованої в МЮ України 27.01.2004 р. за № 114/8713, яка є єдиним документом, що визначає складові фонду оплати праці, що доводять наявні у справі листи ПФ України від 05.03.2009 р. і від 14.04.2009 р. (а.с.41, 51).
Відповідно до п.1.3 цієї Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці, до якого включаються нарахування найманим працівникам в грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час.
Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції до нарахувань за невідпрацьований час належать в тому числі нарахування оплати перерви (вимушеного прогулу) в роботі, у випадках передбачених законодавством, оплата простою не з вини працівника.
Відповідно до п.1.6.1 цієї Інструції нарахування відображаються за календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Таким чином відповідно до вищевказаної Інструкції кошти за вимушений прогул, стягнуті виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно виконавчого листа, є оплатою за невідпрацьований час і відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому було здійснене таке нарахування чи виплата. Такий висновок в тому числі підтверджується наданим позивачем листом ПФ України від 14.04.2009 р. (а.с.51-52).
З наведених підстав суд вважає, що відповідач, подаючи відомості про позивача як застраховану особу до ПФ та вказуючи у відомостях здійснені нарахування і виплати позивачу за винавчими листами в серпні 2008 р. та грудні 2008 p., тобто в тих місяцях, коли виплати фактично здійснені, діяв правомірно та у відповідності із діючим законодавством, а тому вимоги позивача щодо незаконності таких відомостей задоволенню не підлягають.
Доводи позивача, що отримані ним за обома судовими рішеннями в серпні 2008 р. та грудні 2008 р. виплати за час вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. є заробітною платою, а тому дані виплати слід розбити по місяцях та вказати це у відомостях про застраховану особу не грунтуються на законі та фактичних обставинах справи.
За змістом ст.235 КЗпП України оплата за час вимушеного прогулу, яку стягує суд при поновленні рацівника на роботі, є одноразовою компенсаційною виплатою за невідпрацьований час, а не заробітною платою, як вважає позивач.
Крім того, такі доводи суперечать ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ст.94 КЗпП України, згідно яких заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану роботу.
Судом незаперечно встановлено, що з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 p.. тобто в період вимушеного прогулу, позивач не працював, не виконував ніякої роботи, табель робочого часу на нього не заповнювався і відповідно заробітку за виконану роботу він не отримував.
Решта вимог позивача про зобов»язання відповідача розбити помісячно отримані позивачем виплати за час вимушеного прогулу та сплатити із цих сум страхові внески до ПФ задоволенню не підлягають, як похідні від основної вимоги у задоволенні якої суд відмовляє.
На підставі ст.ст. 1, 14, 17 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст.94, 235 КЗпП України, Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 p., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд», 3-тя особа управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання відомостей на застраховану особу незаконний та зобов»язання вчинити дії.
Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 05.10.2009 р.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.