справа № 2-а-1905/09 p.

ПОСТАНОВА

 іменем України

19 жовтня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарі Синяк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м. Ірпені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Ірпінського міського суду Київської області у вересні 2009 р. надійшов позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про зобов’язання вчинити певні дії. Свій позов позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", статтею 6 якого передбачено, що їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що у 2006 - 2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а з 2008 року - не в повному обсязі.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача, просила суд визнати такі дії відповідача протиправними; відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області нарахувати на її користь та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2009 роки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 4 435, 50 грн. та в подальшому проводити її нарахування та виплату згідно вище вказаного Закону. Просила стягнути з відповідача інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 647, 60 грн.

В судове засідання позивач не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача також до суду не з’явився, надав до суду заяву з проханням справу слухати за його відсутності. До суду надійшло письмове заперечення відповідача на позов, в якому відповідач позов не визнає, зазначає, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 01.01.2008 р. отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України зобов’язання щодо виплати підвищення "дітям війни" виникло з 09.07.2007 року.

Проте, законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для визначення розміру підвищення "дітям війни" неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком.

Вказує, що ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено фінансове забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що діяло в межах законодавства. Відтак, відсутні підстави щодо зобов’язання виплатити додаткову пенсію як "дитині війни" за 2006 -2007 роки.

Крім того, 28.12.2007 p. було прийнято Закон України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначену норму визнано неконституційною.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 встановлено підвищення дітям війни: з 22 травня 2008 р. в сумі 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 р. - 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 2008 р. - 49 грн. 80 коп.

Управління ПФУ в м. Ірпені Київської області також не погоджується з твердженнями позивача про зобов’язання виплати інфляційних від щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХН від 03.07.1991 року з наступними змінами та доповненнями та постанови КМУ «Про порядок проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 року не передбачена індексація окремих складових грошових доходів громадян.

Крім того, управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, терміном 1 рік з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі вищенаведеного просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області як суб’єкт владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, суд керується наступним.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".

Відповідно до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить її паспорт (а.с. 11), перебуває на обліку та отримує пенсію у відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області.

Передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у 2006-2007 роках позивачу не проводились, а з 01.01.2008 року проводились не в повному обсязі.

Дані обставини визнаються сторонами, а тому доказуванню не підлягають.

Позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй допомоги як дитині війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак відповідач листом відмовив позивачу у перерахунку (а.с. 8).

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік " дію цієї норми було зупинено, однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 було визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп/2008 зазначену норму закону визнано неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 дітям війни встановлено підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. - в сумі 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн. та з 01.10.2008 року - 49, 80 грн., які виплачувались позивачу.

Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги дітям війни застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з якої випливає, що під час визначення розміру допомоги за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу не в повному обсязі виплачували державну допомогу як дитині війни з 01 вересня 2008 року по вересень 2009 року, а тому визнає такі дії протиправними. Отже, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01 вересня 2008 року по вересень 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому суд не стягує з відповідача дану щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни на користь позивача у певній сумі, оскільки здійснення перерахунку недоплачених коштів відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має проводити Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області при їх виплаті.

Вирішуючи вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з січня 2006 р. по серпень 2008 р. включно, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов’язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача, в тому числі в період з січня 2006 р. по грудень 2007 р. включно, не отримувала щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни, а з січня 2008 - не в повному обсязі, однак звернулась з даним позовом до суду лише у вересні 2009 року.

Суд вважає, що позивач повинна була своєчасно дізнатись про наявність у неї права на отримання щорічної державної соціальної допомоги як дитини війни, оскільки як закони України, так і рішення Конституційного Суду України належним чином були надруковані у відповідних засобах масової інформації, а про порушення свого права на отримання щорічної державної соціальної допомоги повинна була дізнатись після першої її невиплати.

Отже, враховуючи, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли її можливості пред’явити позов до суду, а також беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги з січня 2006 р. по серпень 2008 р. включно у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Крім того, суд враховує, що положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було чинним до дня винесення рішення Конституційного Суду України, тобто до 22.05.2008 p., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зворотної дії в часі не має і на період до 22.05.2008 р. не поширюється.

У вимозі позивача про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області в подальшому нарахувати на її користь та виплачувати як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд відмовляє, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.

Суд також відмовляє в задоволенні вимог позивача про зобов’язання виплати інфляційних від щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року з наступними змінами та доповненнями та постанови КМУ «Про порядок проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 року не передбачена індексація окремих складових грошових доходів громадян, а тому не має підстав для нарахування та стягнення індексації за окрему складову пенсії - державну соціальну допомогу.

Суд звільняє Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст.4 Декрету KM України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07. 1991, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 p., керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в період з 01 вересня 2008 року по вересень 2009 року в розмірі меншому ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2008 року по вересень 2009 року включно відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовити.

Звільнити Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету KM України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Копію постанови направити сторонам для відома.

Постанову в повному обсязі буде складено до 24 жовтня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.