Справа №  33-58/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Юрків  

                                                                      Доповідач:   Стельмах  І.  О.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року                                                                                                   м. Львів

      Апеляційний суд Львівської області у складі:

      Головуючого –судді Стельмаха І.О.,

      за участю прокурора –Гудз О.С.,

      правопорушника  ОСОБА_1 та його захисника –адвоката ОСОБА_2,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

                                            ОСОБА_1,

                                                           ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                           громадянина України,

                                                           проживаючого в с. Городжів

                                                           Жовківського району Львівської області           

на постанову судді Галицького районного суду м. Львова  від 14 грудня 2010 року,       

встановив:

          Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 339, 352 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді конфіскації в дохід держави: 185 кг. м’яса свинного свіжого, загальною вартістю 5709,10 гривень; автомобіля марки „УАЗ 2151201” д.н.з. НОМЕР_1, 1987 року випуску, кузов НОМЕР_2 загальною вартістю 4402,5 гривні.

          Вилучені  документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 залишено при матеріалах справи; паспорт НОМЕР_4 повернуто ОСОБА_1  

          ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25.10.2010 року о 23.00 год. прямуючи з Республіки Польща в Україну автомобілем марки „УАЗ 2151201” д.н.з. НОМЕР_1, обравши смугу спрощеного митного контролю „зелений коридор”, переміщував 185 кг. м’яса свинного свіжого, загальною вартістю 5709,10 гривень, через митний пост „Рава-Руська” Львівської митниці з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом використання сховищ (тайників), а саме: м’ясопродукти приховувались у чотирьох робочих та одному запасному колесах автомобіля.

                На постанову судді Шуй Б.С. подав апеляційну скаргу, в якій не оспорює рішення суду в частині конфіскації у нього м’яса, однак не погоджується з рішенням суду в частині конфіскації автомобіля. Покликається на те, що цей автомобіль не є його власністю, а є власністю ОСОБА_4 і він, ОСОБА_1, без згоди власника автомобіля, таємно від нього, використав даний автомобіль в особистих цілях. Вказує, що суд першої інстанції провів судовий розгляд його справи поспішно, його пояснення не були взяті судом до уваги, а також не було допущено до судового розгляду власника автомобіля ОСОБА_4 та його захисника. Крім цього покликається на те, що щиро кається у вчиненому, порушення митних правил вчинив через тяжкі матеріальні та сімейні обставини, раніше не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності.    

          Враховуючи наведене апелянт просить дану постанову судді скасувати та прийняти постанову,  якою  повернути конфіскований автомобіль його власнику –ОСОБА_4

                    Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав необхідним залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

                    Висновок судді  про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 339, 352 МК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

        Із змісту апеляції ОСОБА_1 та його пояснень в судовому засіданні в апеляційному суді вбачається, що останній не заперечує факт переміщення ним м’яса з приховуванням від митного контролю шляхом використання засобів та способів, що утруднюють виявлення, як і не оспорює накладення стягнення у вигляді конфіскації даного м’яса, а оспорює лише конфіскацію автомобіля марки  „УАЗ 2151201”, покликаючись на те, що цей автомобіль не є його власністю.

          Згідно вимог п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 „ Про практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” товари (предмети порушення митних правил), а також предмети зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувались для приховування зазначених товарів від митного контролю, і транспортні засоби, які використовувались для переміщення товарів через митний кордон України, підлягають конфіскації на підставі ч. 3 ст. 328 МК - незалежно від часу вчинення або виявлення правопорушення, а відповідно до ч.2 ст. 326 МК –незалежно від того, чи є ці товари і транспортні засоби власністю порушника.

          На підставі наведеного суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що конфіскований автомобіль не є його власністю, а тому цей автомобіль слід повернути його власнику –ОСОБА_4 є безпідставними.

    Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги приходить до висновку, що оскаржувана  постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, стягнення ОСОБА_1 призначене згідно вимог ст. 36 КУпАП в межах санкції статті за більш серйозне правопорушення із числа вчинених.

   Підстав для  скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційний суд не вбачає, а тому відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги.

Керуючись ст.  294 КУпАП, апеляційний суд

                                               постановив :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а постанову судді Галицького  районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1  -  без зміни.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :