Судове рішення #18399954

       

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


22ц-9307/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Стребіж Н.М.


Категорія 56                                                   Доповідач  -  Куценко Т.Р.


Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого –Куценко Т.Р.

суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі –Коляда О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

                                        Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП «АСТЕК»,

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 12 квітня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП «АСТЕК»до ОСОБА_2 про стягнення  матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП «АСТЕК»про стягнення заборгованості по орендній платі та моральної шкоди, -

                                                  ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ТОВ БВЕП «АСТЕК»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 01.12.2003 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди адміністративного приміщення № 65, яке розташовано у житловому будинку А-5 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 100,9 кв. метри /а.с. 57-58/.

На час укладення договору оренди, а саме 20.11.2003 року, за замовленням власника ОСОБА_3 була встановлена вартість орендованого приміщення, яка складала 30150 грн. /а.с. 18-21 т.1/.

Після укладення договору, через те, що приміщення було в незадовільному стані, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.12.2003 року /а.с. 26 т.1/, через що позивач не мав можливості використовувати його за призначенням, а тому в приміщенні, зі згоди власника, позивачем було зроблено ремонт, що призвело до збільшення вартості приміщення, яка склала 65817 грн. /а.с. 22-25 т.1/, тобто вартість самого орендованого приміщення збільшилася на 35667 грн. /65817 грн.-30150 грн./.

У відповідності до п.5.2 договору оренди від 01.12.2003 року витрати орендаря на проведення поточного або капітального ремонту за згодою сторін зараховуються в орендну плату.

З урахуванням цього сторони домовилися, що з моменту укладення договору позивач не буде сплачувати орендну плату, але за період з 01.12.2003 року по 31.03.2006 року позивачем, за проханням орендодавця, на його потреби, було перераховано 10410 грн. 69 коп., що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 10-16 т.1/.

29.12.2004 року ОСОБА_3 подарував належне йому приміщення АДРЕСА_2 ОСОБА_4, договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, реєстровий № 7794 /а.с. 148 т.1/.

30.09.2006 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, про що Дніпровським відділом РАЦСу було зроблено актовий запис № 932, та прийняла прізвище чоловіка /а.с. 49 т.1/.

01.04.2006 року ОСОБА_2 самовільно заблокувала вхід до орендованого приміщення і з цього часу позивач не мав можливості користуватися приміщенням та працювати в ньому.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на його користь 26728, 73 грн. з розрахунку того, що орендна плата за приміщення за період з 01.12.2003 року по 31.03.2006 року склала 31085, 98 грн., орендарем було сплачено 10410, 69 грн., таким чином позивачем не доплачено за оренду 20675, 29 грн. (31085,98 –10410, 69). Затрати на ремонт приміщення склали 35667 грн., а тому відповідачка повинна повернути йому борг в сумі 14991, 71 грн. (35667 грн. –20675, 29 грн.).

Також позивач просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції з 2006 року по квітень 2010 року, яка склала 9745, 17 грн., та 3 відсотки річних –в сумі 1991,85 грн.

ОСОБА_2 позов не визнала, та звернулася з зустрічним позов до ТОВ БВЕП «АСТЕК»в якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди 23546, 89 грн., 3 відсотки річних за несвоєчасну сплату платежів та з урахуванням індексу інфляції що складає 11956 грн., а всього 35503 грн.29 коп., та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, стягнуто з ТОВ БВЕП «АСТЕК»на її користь 25534, 20 грн., в частині задоволення інших позовних вимог було відмовлено.

ТОВ БВЕП «АСТЕК»в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі /а.с. 13-18 т.2/.

З рішенням суду не погодилося ТОВ БВЕП «АСТЕК»і звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі /а.с. 22-25 т.2/.

Як на підстави апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального права, та без урахування матеріалів справи та пояснень сторін.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що 01.12.2003 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди адміністративного приміщення № 65, яке розташовано у житловому будинку А-5 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 100,9 кв. метри /а.с. 57-58/.

На час укладення договору оренди, а саме 20.11.2003 року, за замовленням власника ОСОБА_3 була встановлена вартість орендованого приміщення складала 30150 грн. /а.с. 18-21 т.1/.

Після укладення договору, через те, що приміщення було в незадовільному стані, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.12.2003 року /а.с. 26 т.1/, через що позивач не мав можливості використовувати його за призначенням, і в приміщенні, зі згоди власника, позивачем було здійснено ремонт, що призвело до збільшення вартості приміщення, яка склала 65817 грн. /а.с. 22-25 т.1/, тобто вартість самого орендованого приміщення збільшилася на 35667 грн.

У відповідності до п.5.2 договору оренди який, відповідно до якого витрати орендаря на проведення поточного або капітального ремонту за згодою сторін зараховуються в орендну плату, сторони домовилися, що витрати орендаря на ремонт орендованого приміщення будуть зараховані в рахунок орендної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За таких обставин суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь суми боргу за договором оренди підлягають задоволенню.

Відмовляючи ТОВ БВЕП «АСТЕК»в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що надані позивачем докази визначають лише ринкову оцінку майна і жодним чином не визначають види проведених ремонтних робіт, вартість їх проведення, можливість чи ні їх відокремлення від об’єкту оренди, а тому суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Але з такими висновком суду погодитися неможливо, так як вони не відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 в своїй позовній заяві до ТОВ БВЕП «АСТЕК»/а.с. 169 т.1/ посилається тільки на порушення відповідачем своїх договірних обов’язків щодо сплати орендної плати відповідно до ст.ст. 759, 762 ЦК України та п.5.1 договору оренди від 01.12.2003 року, вона не заперечує проти того, що ремонт дійсно було проведено, не оспорює і суму ремонту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ БВЕП «АСТЕК»на користь ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі підлягає скасуванню з постановою нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ БВЕП «АСТЕК»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                  

                                                  ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП "АСТЕК" - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП "Астек" в рахунок відшкодування заборгованості в сумі 26728 грн. 73 коп., в іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

ОСОБА_2 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю БВЕП "АСТЕК" - відмовити.


Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.


          

Судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація