Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9446/11 Головуючий у 1 й інстанції - Похваліта С.М.
Категорія 26 Доповідач - Куценко Т.Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого –Куценко Т.Р.
суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі – Коляді О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.05.2011 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Сведбанк»в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 20.05.2011 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк»стягнуто борг за кредитним договором в сумі 170071 грн., вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 49-50/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 54-57/.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2006 року між ПАТ «Сведбанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0310/1206/64-398, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 24440 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5 % на рік на суму залишку заборгованості по кредитному договору, з кінцевим терміном повернення 05.12.2013 року.
Відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання, а тому, відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 14.07.2010 року, його заборгованість по кредитному договору складає 19861, 53 долара США, що в еквіваленті складає 156949, 78 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту складає 11319, 35 грн.
У судовому засіданні відповідач позов визнав частково, посилався на те, що на даний час у нього відсутня можливість погашення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 526, 536 ЦК України позовні вимоги ПАТ «Сведбанк»підлягають задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про те, що позовні вимоги ПАТ «Сведбанк»підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що сторони не мали права укладати договір в іноземній валюті, та що єдиним законним платіжним засобом України є гривня, то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідач знав, що кредитний договір укладається в іноземній валюті, був з цим згоден, що підтверджується його підписом під договором /а.с. 8-9/.
Щодо посилань апелянта на те, що банк не мав права вимагати дострокового повернення кредиту та на нарахування пені, то вини також безпідставні, так як відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позичку з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що відповідач з липня 2010 року кредит не сплачую, а тому банк має усі підстави для дострокового витребування коштів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :