ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року                           м. Житомир                      справа № 240/22663/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати пенсії по інвалідності, яка пов`язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 08.11.2024 нарахування та виплату пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 у нього, як у особи з інвалідністю ІІ групи, пов`язаною з наслідками аварії на ЧАЕС, виникло право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як це визначено статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, відповідач протиправно не виплачує йому пенсію у вказаному розмірі, з огляду на що, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у даній адміністративній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечує, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до частини 5 статті 250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи І категорії та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, він має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату пенсії у вищезазначеному розмірі.

У відповідь на вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку, оскільки він отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Натомість стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюється на осіб, в період отримання ними пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою.

Вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на належне пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Цей Закон також гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону № 1788-XI громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII, якою визначені види державних пенсій, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Правовими нормами статті 6 Закону № 1788-XI передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Аналогічні положення щодо права вибору пенсійних виплат передбачені також і у статті 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відносини з приводу пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).

За змістом статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону № 796-XII (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, 28.12.2014 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01.01.2015.

Разом з тим, 07.04.2021 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення № 1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, суд звертає увагу, що правовими нормами частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ врегульовано відносини саме з приводу розміру пенсій по інвалідності, призначених згідно норм статті 54 Закону № 796-ХІІ особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а не пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, а тому положення частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ не регулюють відносини щодо розміру його пенсії.

При цьому, доказів того, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, матеріали справи не містять.

Відтак, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                             Н.М. Майстренко