АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2279/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1. Пономаренко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівВасиленко Л.І., Демченко В.А.
розглянувши у порядку письмово провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до управління Пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у виплаті надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням зазначеної надбавки, -
в с т а н о в и л а :
02 листопада 2009 року позивачі звернулись до суду з вищевказаними позовними вимогами.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони належить до соціальної категорії громадян діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком, а оскільки таку доплату відповідач проводив не в повному розмірі, тому змушені були звернутися до суду за захистом своїх прав. Просили суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. та проводити нарахування такої допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2009 року позов задоволено частково та визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року незаконною, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії позивачам з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні виплати за період з 02 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та здійснювати виплати в подальшому у розмірі передбаченим законом.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_13 – в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нове рішення, відмовити іншим позивачам в задоволенні позовних вимог, так як вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача по наступних підставах:
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі відповідача на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, суд правомірно виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обґрунтовано задоволив дане клопотання. Позивачі звернулась до суду 02.11.2009 року та просили провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки. Тому їх позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, в межах річного строку звернення до суду з 02.11.2008 року по 31.12.2008 року.
Разом з тим, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх лише порушених прав. Однак позивачі звернулись до суду з позовом і дана вимога судом задоволена в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати щомісячну соціальну допомогу позивачам і в подальшому, не обґрунтувавши в чому будуть в подальшому порушені права позивачів та який закон буде діяти в майбутньому. Так як в суду були відсутні дані про порушення права позивачів в майбутньому, то така вимога не підлягає до задоволення та підлягає до виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а судовий захист порушених прав позивачів може бути здійснений лише в межах заявлених позовних вимог за 2008 рік.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 201, 207 КАС України, судова колегія,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Черкаському району Черкаської області на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2009 року задоволити частково, а постанову Черкаського районного суду від 14 грудня 2009 року змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови Черкаського районного суду від 14 грудня 2009 року вказівку про необхідність здійснювати в подальшому виплату позивачам щомісячну соціальну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині постанову Черкаського районного суду від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :