Справа АДРЕСА_32-1121\ 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.
Категорія: 29 Доповідач:Бермес І.В.
УХВАЛА
Іменем України
21 травня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Юхименко А.Г.,
Суддів: Приколота Т.І., Бермес І.В.,
При секретарі: Щербата І.М. ,
З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, .
Та адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2007 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, Стрийської міської ради про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі-продажу квартири, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням постановлено визнати частково недійсними:
- свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане
Стрийською районною і м. Стрия державною адміністрацією 19 листопада 1993 року
ОСОБА_4, в частині приватизації ОСОБА_4 коридору площею
4, 16 кв. м та сходової клітки, загальна площа яких складає 14.30 кв. м;
- договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 29 січня 1999 року, в частині продажу ОСОБА_4 разом з квартирою ОСОБА_1 зазначених : коридору площею 4, 16 кв. м та сходової
клітки, загальна площа яких складає 14.30 кв. м, та визнати, що ОСОБА_1 є власником
однокімнатної квартири загальною площею 48, 86 кв. м, де площа кімнати становить - 31, 37
кв. м, кухні - 13, 20 кв. м, ванної - 4, 29 кв. м, і обладнана балконом площею 3, 1 кв. м.
Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_1, та ОСОБА_4
Апелянти покликаються на те, що питання передачі у власність ОСОБА_4 зазначеного приміщення вирішувалось з участю представника відділу архітектури Стрийського міськвиконкому, яким було опитано наймачів квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на предмет їх згоди на таку приватизацію, та запропоновано було сім'ї ОСОБА_9, які продали свою квартиру позивачу через 12 років в 2005 році, зробити окремий вхід на горище через вікно в горищі. ОСОБА_9, які на час приватизації квартири вже були людьми похилого віку, не мали бажання робити цей вхід, так як не користувались горищем взагалі.
Вирішуючи питання про недійсність договору купівлі - продажу квартири, який був укладений між ними, який був нотаріально посвідчений 29.01.1999 року державним нотаріусом ОСОБА_7 , суд не залучив до участі в справі нотаріуса.
Визнавши частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, яке було видане ОСОБА_4 19 листопада 1993 року на підставі розпорядження Стрийської районної і м. Стрий державної адміністрації від 18 листопада № 754, суд не вирішив питання про визнання такого розпорядження частково недійсним, не витребував цього розпорядження.
Не жодної оцінки тому, що ОСОБА_1, придбала за договором купівлі-продажу 29.01.1999 року квартиру загальною площею 69.21 кв.м. і вона покликається, що в порушення вимог ст. 386 ЦК України, суд позбавив її права власності на приміщення площею 14, 30 кв. м.
З 1947 року приміщення, яке рахувалося коридором площею 4, 16 кв.м. входило в загальну площу квартири. Це зафіксовано в інвентаризаційній справі, яка була оглянута в судовому засіданні. З поповерхового плану, який є в техпаспорті, це приміщення не має входу зі сходової клітки. Є єдинний вхід зі сходової клітки в квартиру через це приміщення в квартиру, а дві інші квартири мають самостійні входи в їх квартири.
Просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та виступ адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_5 подав позов до ОСОБА_1. ОСОБА_6, ОСОБА_4 та Стрийської міської ради про визнання частко недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі-продажу квартир. В обґрунтування покликався на те, що в ході розгляду справи йому стало відомо, що колишній власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 невідомо яким чином приватизувала, а згодом продала ОСОБА_1 зазначену квартиру разом з коридором, який є приміщенням загального користування і відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України повинен належати всім співвласникам багатоквартирного будинку.
Згідно даних МБТІ площа квартири до приватизації ОСОБА_4 становила 53.02 кв. м. Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала квартиру площею 69.21 кв. м. Згідно технічного паспорту на квартиру ОСОБА_1 загальна площа цієї квартири становить 59, 07 кв. м.
Вважав, що ОСОБА_4 під час приватизації квартири безпідставно включили в площу квартири, що безоплатно приватизовується, коридор, з якого існує вхід на горище над його квартирою, а з цього горища - вхід на горище над квартирою відповідачки ОСОБА_1
Так як іншого входу на горище немає, навіть у випадку розподілу горища між власниками квартир у будинку, відповідачка ОСОБА_1, користуючись тим, що вона згідно свідоцтва є одноосібним власником коридору та сходової клітки, надалі чинитиме йому перешкоди в користуванні входом у квартиру із загального коридору та входом на горище.
Статтею 215 ч.1 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 цього Кодексу, згідно якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Він вважав, що і договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, і свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане на ім'я ОСОБА_4 . суперечать вимогам ст. 382 ЦК України, тому просив суд на підставі ст. ст. 203 ч.1, 215, 382 ЦК України задоволити позов.
Судом встановлено, що сторони проживають в триквартирному будинку по АДРЕСА_1. Позивач є власником квартири АДРЕСА_2, розташованої на першому поверсі будинку; ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - власники квартири АДРЕСА_3, також розташованої на першому поверсі будинку; ОСОБА_1 - власник квартири АДРЕСА_1, яка розташована на другому поверсі будинку над квартирою АДРЕСА_3.
Як вбачається з технічної документації в будинок існує загальний вхід у спільний коридор - сходову клітку. З цієї сходової клітки є входи в усі квартири. На другому поверсі з цього коридору є вхід на горище, розміщене над квартирою позивача.
Згідно довідки №383, виданої 02.10.2006р. КП «Надія» загальна площа, за яку ОСОБА_1 сплачує квартплату становить 53, 02 кв. м. Місцем загального користування в будинку є сходові клітки загальною площею 14, 30 кв. м. та 10.14 кв. м.
Суд вказав, що така розбіжність у розмірах площі квартири АДРЕСА_1 ставить під сумнів законність набуття відповідачкою ОСОБА_4 , як попереднім власником права власності на квартиру тієї площею, що зазначена у свідоцтві про право власності, а відтак -на коридор, який до цього часу знаходився у спільному користуванні всіх мешканців багатоквартирного будинку.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що представник органу приватизації без належного технічного обґрунтування безпідставно включив в площу квартири, яка приватизувалася ОСОБА_4 , сходову клітку та коридор, загальною площею 14, 30 кв. м. з яких площа лише коридору - 4, 16 кв. м, адже коридор та сходова клітка, не можуть бути власністю лише одного з мешканців цього багатоквартирного будинку і не можуть бути приватизовані окремо жодним з них. Також вважав, що порушено вимогу ст. 382 ЦК України про те, що власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, будівлі, споруди, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.
Також суд вказав, що і свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане на імя ОСОБА_4 , і договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, суперечать вимогам ст. ст. 203 4.1, 215, 382 ЦК України, а тому їх слід визнати частково недійсними в частині в частині приватизації ОСОБА_4 коридору площею 4, 16 кв. м та сходової клітки, загальна площа яких складає 14.30 кв. м.
Однак суд не врахував, що ОСОБА_1, суду пояснила, що купила свою квартиру АДРЕСА_1 у попереднього власника ОСОБА_4 Квартира складалася з сходової клітки, коридору-кухні, в якій розміщені умивальник, газова плита, двох кімнат, одна з яких суміжна з ванною.
ОСОБА_4 суду пояснила, що її квартира на час приватизації складалася з однієї кімнати, кухні, суміжної з ванною та туалетом. На сходовій клітці в коридорі перед входом у її квартиру попереднім власником була встановлена мала газова плита, вона встановила газову колонку. Сусіди - власники квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 - не заперечували проти приватизації нею коридору. Тому представник архітектури, який готував необхідну документацію щодо приватизації її квартири, включив цей коридор в площу, що приватизується.
При таких обставинах висновок суду про те, що порушено вимогу ст. 382 ЦК України є непереконливим.
Суду слід було обговорити це питання з врахуванням того, що на час приватизації квартири ОСОБА_4 жодних заперечень з сторони сусідів не було щодо користування нею коридору площею 4, 16 кв. м та сходовою кліткою, загальна площа яких складала 14.30 кв. м.
Визнавши частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, яке було видане ОСОБА_4 19 листопада 1993 року на підставі розпорядження Стрийської районної і м. Стрий державної адміністрації від 18 листопада № 754, суд не вирішив питання про визнання такого розпорядження частково недійсним, не витребував цього розпорядження, та не дослідив його в судовому засіданні.
Вирішуючи питання про недійсність договору купівлі - продажу квартири, який був укладений між апелянтами, який був нотаріально посвідчений 29.01.1999 року державним нотаріусом ОСОБА_7 , суд не залучив до участі в справі нотаріуса, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Крім того відповідно до договору міни від 21.04.2007 року ОСОБА_5 провів міну квартири АДРЕСА_3 на квартиру АДРЕСА_4.
Як вказує апелянт нові власники квартири квартири АДРЕСА_2 в спірному будинку не мають претензій щодо встановленого раніше порядку користування горищем.
Вказані особи мають бути притягнуті до участі в розгляді справи.
Зазначені обставини відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, а тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Керуючись ч.1 п.5 ст. 307, ч.1 п.4 ст. 311, ч.1 п.2 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів.-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.