Справа №22- 1283\ 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Шавель P.M.
Категорія:19 Доповідач:Бермес І.В.
УХВАЛА
Іменем України
21 травня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Юхименко А.Г., Суддів: Приколота Т.І., Бермес І.В., При секретарі: Щербата І.М. , З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, -розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг уди завданої дорожно-транспортною пригодою, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Служби автомобільних доріг у Закарпатській області в користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 37425 грн. 03 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач - Служба автомобільних доріг у Закарпатській області.
Апелянт вказує, що рішення суду є невірне, т.я. не враховано Закарпатській області на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Закарпатській області та ДП "Закарпатський облавтодор", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шко, що позивач звернувся до суду з тих підстав, що судом не прийнятті до уваги акти виконаних робіт, надані суду відповідачами, які належно оформлені та підтверджують роботи по посипці відповідними сумішами автодороги як в день ДТП, так і у попередні дні. Судом взагалі не розглянуті та не досліджені та не надана відповідна оцінка надані відповідачами подорожні листи та наряди-завдання.
Судом не досліджені та не надана оцінка також журналам чергування та інформації про стан проїзду в день ДТП та попередні дні, що також були надані суду.
Також не досліджені та не взяті до уваги довідки з гідрометеоцентра про погодні умови в день ДТП та попередні дні надані з обох сторін, які свідчать про: відсутність перепад температури, тобто неможливість утворення льодяної кірки (як свідчили свідки та встановлено протоколом огляду місця події), невелику кількості опадів, тобто суперечать показам свідків. Незважаючи на ці докази судом прийнято до уваги свідчення свідків, які є суб'єктивними та протоколу огляду місця події. Однак судом не враховано, що його складала людина, яка є суб'єктивна в своїй оцінці, не є експертом, відповідні заміри або експертиза щодо стану покриття дороги не проводились.
Крім того, слід зазначити, що наявність льодяної кірки не встановлено (і не могло бути встановлено) за план-схемою та фототаблицями, як стверджується судом.
Згідно фототаблиць видно, що дорога та узбіччя покриті білим шаром снігу (висота якого невідома та незрозуміла по фотознімкам), що підтверджує припущення відповідачів про наявність легкого накату на дорозі (оскільки згідно довідок гідрометеоцентру напередодні падав невеличкий сніг), але ж ніяк не льодяної кірки.
Судом не враховано гальмівні шляхи автомобіля позивача та їхнє розміщення, які зафіксовані в протоколі огляду місця події, на план-схемі та навіть на фототаблицях (чорного коліру на білому фоні снігу), які також підтверджують відсутність льодяної кірки на полотні дорозі, оскільки на чистому льоду чорні шляхи не залишились би. Судом ці гальмівні шляхи названі юзові (так назвав їх позивач). Однак вони не можуть бути юзовими. оскільки тоді вони також не залишились би на полотні дороги та не були би чорного коліру. якщо припустити, що була льодяна кірка, а також явно би так не проглядались, тому що на чистому льоді це все не можливо. Якщо вважати, що був сніговий накат, то юз боком був би взагалі неможливий, а тільки гальмівний шлях, що і підтверджується всіми наявними доказами.
Всі ці доводи відповідачів, які були викладені на попередніх засіданнях судом не взяті до уваги.
Судом не розглянута та не врахована довідка Міжгірського автовокзалу, в якій надана інформація, що жодних обмежень або відмін рейсів маршрутного автотранспорту напередодні або в день ДТП на автомобільній дорозі, де сталося ДТП з позивачем, не було. Всі автобуси свої рейси виконували відповідно до графіків до ДТП і після неї.
Тобто такого складного стану автодороги, як стверджують позивач і свідки не було та не могло бути.
Також судом повністю не враховані обставини ДТП, які свідчать про відповідальність самого позивача.
Судом під час ухвалення рішення не враховано також такі обставини: як відсутність будь-яких приписів з боку ДАЇ до дорожньо-транспортної пригоди про поганий стан дороги, невідповідність її стандартам і нормам законодавства, про відсутність знаків на дорозі та іншим порушенням; відсутність приписів про невиконання позивачами своїх обов'язків по розчизці дороги від опадів або про невідповідний стан автодороги у зв'язку з опадами або щодо загального стану полотна.
Не взято до уваги також, що дорога відповідає нормам законодавства щодо ухилу та куту поворота, що в принципі виключає можливість самовільного сковзання автомобіля в бік навіть на чистому льоді.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що біля 10 год. 23.11.2004р. на автодорозі Долииа-Хуст при виїзді з с. В.Бистрий Міжгірського р-ну Закарпатської обл. мало місце ДТП, в результаті якої на слизькій ділянці дороги відбувся занос мікроавтобуса марки "Фольксваген Каравелла", держ.номер НОМЕР_1. під керуванням позивача ОСОБА_1, внаслідок якого автомобіль перекинувся в річку і зазнав значних технічних ушкоджень, а потерпілий ОСОБА_1 -тілесних ушкоджень.
Як встановлено з пояснень позивача і показань свідків в судових засіданнях, оглянутого матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи № 195, безпосередньою причиною заносу і падіння автомобіля на небезпечній ділянці дороги, покритій накатаним мокрим снігом /льодяною кіркою/, в річку є невжиття передбачених законодавством заходів по запобіганню і ліквідації ожеледиці та сніжно-льодового накату: профілактичної обробки покриття для запобігання ожеледиці або ослаблення зчеплення льоду з покриттям, розсипання фрикційного матеріалу з хімічними речовинами або без них для підвищення коефіцієнту зчеплення колеса із поверхнею покриттю, розсипання хімічних речовин для плавлення снігу та льоду з наступним видаленням за межі проїжджої частини, які передбачені вимогами Правил № 190 від 26.09.1997р. затв. головою Української державної корпорації "Укравтодор".
Також в порушення вимог вищевказаних Правил і п.2.1. ДСТУ 2733-94 на ділянці дороги, яка розташована паралельно водним потокам глибиною понад 1, 5 м. не були встановлені бар'єрні огородження, що могли втримати автомобіль від падіння в річку: також не дотримані строки ліквідації зимової ожеледиці доріг загального користування /15 год./.
Суд не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_4 та пояснення представників відповідачів в частині посипки ділянки дороги перед часом скоєння ДТП і початку робіт по встановленню бар'єрного огородження, оскільки такі не відповідали матеріалам справи та спростовані показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і поясненнями позивачами і матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи.
Наявність на дорозі льодяної кірки зафіксовано в протоколі огляду місця події від 23.11.1998р., схемі до нього і фототаблицях.
Невжиття передбачених законодавством заходів по запобіганню і ліквідації ожеледиці та сніжно-льодового накату стверджується також приписом Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській обл. адресованому начальнику філії "Міжгірський райавтодор", а також довідкою Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській обл., згідно якої відрізок дороги був слизьким і не підсипаним.
Прийнято до уваги пояснення позивача, даних в суді, та наявних матеріалів справи з яких вбачаєтеся, що 23.11.2004р. при виникненні небезпечної ситуації для руху керованого ним мікроавтобуса він з дотриманням вимог ПДР вживав всіх необхідних та негайних заходів для нормалізації руху транспортного засобу, в тому числі уникнення падіння з дороги в річку.
При цьому суд враховував висновки судової автотехнічної експертизи № 2893 від 21.04.2006р.
Судом не здобуто, а представниками відповідачів не представлено належних доказів того, що саме винні дії позивача призвели до ДТП; вказані ж ними доводи стосовно вини позивача в ДТП суд визнав необгрунтованим та безпідставними.
Тому не заслуговують на уваги покликання апелянта на те, що судом взагалі не розглянуті та не досліджені та не надана відповідна оцінка доказів наданих відповідачами.
Таким чином, суд підставно вказав, що обов'язок по належному утриманню і експлуатації автомобільної дороги Долина-Хуст лежить на Службі автомобільних доріг у Закарпатській обл.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до вірного переконання про те, що внаслідок неправомірних дій Служби автомобільних доріг у Закарпатській обл., які призвели до факту ДТП на автодорозі Долина-Хуст, позивач зазнав матеріальних збитків на суму 30653 грн. 37 коп., поніс втрати по транспортуванню пошкодженого автомобіля в розмірі 775 грн., на складання висновку спеціаліста-автотоварознавця - 367 грн. 20 коп., на медичне обстеження 300 грн., а тому в цій частині позовні задоволено.
Крім цього, суд встановив, що позивач, будучи учасником ДТП зазнав й моральної шкоди та стягнув 5000 грн. на її відшкодування.
Судом також встановлено, що позивач поніс судові витрати на суму 329 грн. 46 коп.
У решті позовних вимог відмовлено, що не оскаржується.
Голослівними є покликання в апеляційній скарзі на те, що порушено процесуальні права відповідача, коли розглянуто справу у його відсутності.
Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, ч.1.п.1. ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Закарпатській області відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.