КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011                                                                                           № 20/082-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:            Чорногуза  М.Г

          Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача –ОСОБА_1, довіреність №170/10 від 23.10.2010 року,

від відповідача –не з’явились,

розглянувши апеляційні скарги

комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

та дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року

у справі №20/082-11 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до комунального підприємства

«Управління житлово-комунального господарства», м. Київ,

про стягнення 319 389,50 грн., -

встановив:

У липні 2011 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до КП «Управління житлового і комунального господарства»(далі - відповідач) про стягнення 1204694,38 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами спору договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року, згідно якого ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов’язувалося передавати у власність покупцю природний газ, а відповідач –прийняти та оплатити його. Як стверджував позивач, він здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 14282478,72 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 884857,15 грн. основного боргу, 67907,48 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38416,68 грн. 3% річних, а також відшкодувати 12047,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «Управління житлово-комунального господарства»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»67 532,30 грн. пені, 203 121,47 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3% річних, 3 089,98 грн. витрат зі сплати державного мита та 228,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, а також про те, що зобов’язання з оплати отриманого газу за актом за жовтень 2009 року мало бути виконане до 10.11.2009 року, то інфляційні втрати за період з 11.11.2009 року по 31.11.2009 року на суму боргу, що виникла 11.11.2009 року (менше місяця) стягненню не підлягають, задовольнив позов частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 в частині відмови в задоволенні інфляційних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в цій частині задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Позивач стверджує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення 9 971,60 грн. інфляційних.

Не погодившись із вказаним рішенням, КП «Управління житлово-комунального господарства»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11. Відповідач вважає незаконним стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних. Стверджує, що заборгованість ним сплачена в повному обсязі, а нарахування пені здійснено всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі №20/082-11 апеляційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»та апеляційну скаргу КП «Управління житлово-комунального господарства»на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 прийнято до провадження, об’єднано в одне провадження та призначено їх розгляд на 27.09.2011 року.

В судовому засіданні 27.09.2011 року, після заслуховування пояснень представників сторін та дослідження доказів у справі, було оголошено перерву до 18.10.2011 року.

В судовому засіданні 18.10.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача, просив їх задовольнити в повному обсязі. В судове засідання 18.10.2011 року представник відповідача не з’явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»підлягає задоволенню, апеляційна скарга КП «Управління житлово-комунального господарства»не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та КП «Управління житлового і комунального господарства»(покупець) було укладено договір №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 року до 31.12.2009 року газ в обсязі до 5246 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень –809 тис. куб.м, листопад –1938 тис. куб.м, грудень –2499 тис. куб.м.

У відповідності з абзацом 2 п. 4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Згідно абзацу 3 п. 4.4 договору не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 872,78 грн. (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

21.12.2009 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода №1 до договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з якою пункт 2.1 договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року до 30.04.2010 року газ в обсязі до 8133 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень –2755 тис. куб.м, лютий –2450 тис. куб.м, березень –2213 тис. куб.м, квітень –715 тис. куб.м».

09.04.2010 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода №2 до договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з якою пункт 2.1 договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.05.2010 року до 30.09.2010 року газ в обсязі до 1480 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: травень –150 тис. куб.м, червень –330 тис. куб.м, липень –300 тис. куб.м, серпень –320 тис. куб.м, вересень –380 тис. куб.м».

30.04.2010 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода №3 до договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з п. 2 якої з 01.05.2010 року пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: «5.1. ціна за 1000 куб.м природного газу становить 872,78 грн.».

06.08.2010 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода №4 до договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з п. 1 якої з 01.08.2010 року п. 5.1 договору викладено в наступній редакції: «5.1 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1309,20 грн.».

На виконання умов договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року та додаткових угод, ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було поставлено природного газу за жовтень-грудень 2009 року та січень-вересень 2010 року на загальну суму 14282478,72 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2009 року на суму 1317683,90 грн., від 31.12.2009 року на суму 2321175,16 грн., від 31.01.2010 року на суму 3137320,72 грн., від 28.02.2010 року на суму 2079840,78 грн., від 31.03.2010 року на суму 1844125,39 грн., від 30.04.2010 року на суму 653044,04 грн., від 31.05.2010 року на суму 300240,31 грн., від 30.06.2010 року на суму 308210,58 грн., від 31.07.2010 року на суму 190054,82 грн., від 31.08.2010 року на суму 341728,69 грн., від 30.09.2010 року на суму 682544,88 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 13397621,57 грн., у зв’язку з чим у останнього утворилася заборгованість за поставлений природний газ у сумі 884857,15 грн.

Разом з цим, відповідачем було додано копію договору №133/503 від 08.06.2011 року про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503, який було укладено між територіальним органом Казначейства у Київській області, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Славутицької міської ради, Виконавчим комітетом Славутицької міської ради, Комунальним підприємством УЖКГ м. Славутич, ДК «Газ України»та НАК «Нафтогаз України».

Предметом укладеного договору, згідно з п. 1, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

На виконання умов вищезазначеного договору КП «Управління житлового і комунального господарства»платіжним дорученням №105 від 04.07.2011 року перерахувало ДК  «Газ України»НАК «Нафтогаз України»суму боргу у розмірі 884857,15 грн. з призначенням платежу: взаєморозрахунок для погашення заборгованості за газ згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503 згідно договору №133/503 від 08.06.2011 року та ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

12.08.2011 року до господарського суду Київської області ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №31/10-9397 від 11.08.2011 року, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 67532,30 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38344,13 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 67532,30 грн. за період з 05.01.2011 року до 04.07.2011 року на суму 884857,15 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З матеріалів вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 05.07.2011 року, що підтверджується відміткою відділення поштового зв’язку на конверті.

При цьому, позивачем нараховується пеня за період з 05.01.2011 року до 04.07.2011 року, що є обґрунтованим, враховуючи умови договору та встановлені вище обставини справи.

Таким чином, враховуючи вимоги наведених правових норм та умови договору, перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу 884857,15 грн. за період прострочення з 05.01.2011 року до 04.07.2011 року з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, на переконання суду апеляційної інстанції, господарський суд Київської області обґрунтовано встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та правомірно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 67532,30 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 213513,07 грн. інфляційних втрат та 38344,13 грн. 3% річних.

Господарський суд Київської області відмовив позивачеві в задоволенні позову про стягнення з відповідача 9 971,60 грн. інфляційних з тих підстав, що зобов’язання з оплати отриманого газу за актом за жовтень 2009 року мало бути виконане до 10.11.2009 року, то інфляційні втрати за період з 11.11.2009 року по 31.11.2009 року на суму боргу, що виникла 11.11.2009 року (менше місяця) стягненню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур’єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. Зазначаємо, що порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.97 №62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Так, у разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У листі Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97 чітко зазначено, що прострочивши суму грошового зобов’язання, наприклад, в січні 2009 року відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за даний місяць.

Однак, місцевим господарським судом зроблено прямо протилежні висновки щодо методики нарахування інфляційних.

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

В таблиці розрахунку інфляційних втрат ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в листопаді 2009 року вказує суму 1106509,45 грн. Дана сума це поставлений природний газ по договору №06/09-753 ТЕ-17 від 23.09.2009 року в жовтні 2009 року і його сплата мала бути здійснена до 11.11.2009 року. Відповідно до умов договору оплата за поставлений природний газ має здійснюватися до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В стовпчику «Фактично сплачено»зазначено суму 200000,00 грн., вказана сума це результат сумування всіх оплат, здійснених КП «Управління житлово-комунального господарства»до 15.11.2009 року включно.

Далі, від суми заборгованості за вказаний місяць віднімається сума здійсненої відповідачем оплати - 200000,00 грн., отже сума заборгованості з якої буде вираховуватись індекс інфляції складає (1106509,45 грн. (вартість поставленого газу у жовтні 2009 року) - 200000,00 (сума оплати) = 906509,45 грн. Ця сума індексується на відповідний показник інфляції за даний місяць, в даному випадку у листопаді 2009 року - 101,1%, отже сума інфляційних з 906509,45 грн. складає 9971,60 грн.

В подальшому, в листопаді 2009 року відбувається поставка природного газу загальною вартістю 1317683,90 грн.. Оскільки відповідач вже має заборгованість за жовтень 2009 року у сумі 906509,45 грн., то відповідно ці суми заборгованості додаються і при розрахунку інфляційних заносяться в грудень, оскільки розрахунки мали бути вчинені до 10.12.2009 року.

Далі, від загальної суми заборгованості за вказані місяці віднімається сума здійсненої відповідачем проплати до 15.12.2009 року - 1968709,00 грн., отже сума заборгованості, з якої буде вираховуватись індекс інфляції, складає (906509,45 грн. + 1317683,90 грн.) - 1968709,00 (сума проплати) = 255484,35 грн. Вказана сума індексується на відповідний показник інфляції за даний місяць, в даному випадку у грудні 2009 року - 100,9%, отже сума інфляційних з 255484,35 грн. складає 2299,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було здійснено обґрунтований та вірний розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по травень 2011 року в сумі 213513,07 грн. Відтак, спірне судове рішення в частині стягнення розміру інфляційних втрат підлягає зміні.

Також, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №31/10-9397 від 11.08.2011 року розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 38344,13 грн. за період з 11.11.2009 року до 04.07.2011 року, є обґрунтованим, у зв’язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Що ж до заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій з підстав ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування у КП «Управління житлово-комунального господарства»реструктуризованої заборгованості, на яку поширюється дія ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»щодо не нарахування пені.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, дійщла до висновку про зміну рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 задовольнити частково.

2.          Апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 залишити без задоволення.

3.          Рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 змінити.

4.          Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року у справі №20/082-11 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 67532,30 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38344,13 грн. 3% річних, 3193,90 грн. витрат зі сплати державного мита за подання позову, 52,00 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

5.          Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

6.          Справу №20/082-11 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Агрикова О.В.

Судді                                                                                          Чорногуз  М.Г

                                                                                          Суховий В.Г.