2-а-3452/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

 05.08.2011  суддя Ленінського районного суду м. Донецька Л.І. Хмельницька, розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м.Донецька про  визнання неправомірною бездіяльності УПФУ у Ленінському  районі м.Донецька щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з  22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року  по теперішній час, про зобов’язання провести нарахування та виплати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з  22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по теперішній час,  зобов*язання  проводити щомісячне  нарахування  та виплату  доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»довічно,  -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м.Донецька про визнання неправомірною бездіяльності УПФУ у Ленінському  районі м.Донецька щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з  22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по теперішній час, про зобов’язання провести нарахування та виплати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по теперішній час,  зобов*язання  проводити щомісячне  нарахування  та виплату  доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»довічно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він віднесений до категорії дітей війни.  Ніяких доплат до пенсії, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач  не нараховував і не сплачував, отже, як вважає позивач, вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив його права та інтереси. Просив суд визнати неправомірною бездіяльності УПФУ у Ленінському  районі м.Донецька щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по теперішній час,  зобов’язати провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з  22 травня 2008  року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по теперішній час,  та зобов*язати відповідача  проводити щомісячне  нарахування  та виплату  доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»довічно.

До судового засідання позивач не з*явився, надіслав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача  у судове засіданні не з’явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність.  Надав суду заперечення за позовом та просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно ч. 3 до ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Таким чином, суж вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії  дітей  війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р., № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 22.05.2008 відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01.01.2008, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року (Урядовий кур'єр, 2007, 12, 31.12.2007 N 247), був затверджений прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби –це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виникає з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року.

 Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2011 року позивач звернувся до суду з позовом про захист на його думку порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС, адміністративний позов може бути подано в межах  строку звернення  до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення  за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися   про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Строк звернення  до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення  спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного  суду із заявою за вирішенням цього  спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

         Позивач про порушення свого права, якщо  він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому щомісячно пенсії.

         Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після  закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суд вважає, що позивач належним чином не обґрунтував поважність причини пропуску строку звернення до суду за захистом свого права, оскільки він мав можливість дізнатися раніше про своє порушене право. Крім того, будь-яких перешкод для цього у нього не було, рішення Конституційного суду опубліковувались, зазначена інформація не була закритою, є загальнодоступною. Крім того, в період, за який вимагає відновлення свого порушеного права позивач, були періоди дії різних за своїм часом строку звернення до суду, строку давності, положень норм як КАС України, так і норм ЦПК України. Правова неосвіченість позивача у не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки, відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов`язків громадян, обов`язково оприлюднюються.

В даному випадку, з урахуванням приписів частини 2 статті 5 КАС України, відповідно до якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту в межах шестимісячного строку, що передувало строку звернення до суду, а саме, з 21 січня  2011 року, тобто за шість місяців до дати надходження  позову до суду.

Тобто, позов   позивача  підлягає залишенню без розгляду в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у   Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 06 січня 2011 року, та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у   Ленінському районі м. Донецька здійснити    йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період  з   22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 21 січня 2011 року.

Вимога позивача у частині зобов’язання відповідача і на майбутнє виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не відповідає змісту законодавства і суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати щомісячну доплату до пенсії в розмірі, встановленому вказаною статтею, є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI від 14 червня 2011 року, встановлено, що у 2011 році стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Цей Закон набрав чинності 23 липня 2011 року.     

У зв`язку з чим, позивач має право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 21 січня  2011 року по 23 липня 2011 року.

Керуючись  Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  у Ленінському районі м. Донецька –задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у   Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з  21 січня  2011  року по 23 липня 2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період  з 21 січня   2011 року по 23 липня, 2011 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                Л. І. Хмельницька