Справа № 11-150/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Доповідач: Стельмах І. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Стельмаха І.О.,
суддів Романюка М.Ф., Михайлишин Г.Я.
з участю прокурора Тарнавського Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою суду відмовлено в спільному поданні начальника Личаківської виправної колонії № 30 та голови спостережної комісії Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
українця, громадянина України,
засудженого вироком Франківського
районного суду м. Львова
від 19 липня 2004 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.187,
ст. 70 КК України на вісім років позбавлення волі
з конфіскацією майна.
В мотивах постанови зазначено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, згідно його характеристики від 12.08.2010 року вбачається, що 13.03.2008 р, 13.11.2008р, 16.07.2009р., адміністративною комісією установи йому було відмовлено в застосуванні заохочувальних норм, передбачених ст.ст. 81, 82 КК України, ст.ст. 100, 101 КВК України, як такому, що не став шлях виправлення, а наявність у нього за час відбування покарання декількох заохочень, які до нього застосовувались через значний проміжок часу, не свідчать про те, що він став на шлях виправлення.
На вказану постанову засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію.
В своїй апеляції засуджений вважає дану постанову незаконною. Покликається на те, що у суду були всі підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення. При цьому вказує, що суд належним чином не перевірив його особову справу та відомості про його поведінку за час відбуття покарання. Просить дану постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який заперечив проти поданої апеляції та просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, згідно його характеристик адміністративною комісією установи йому неодноразово відмовлялось в застосуванні заохочувальних норм, передбачених ст.ст. 81, 82 КК України, ст.ст. 100, 101 КВК України. При цьому, згідно висновків даних характеристик ОСОБА_1 під час відбуття покарання своєю поведінкою і ставленням до праці та навчання не довів свого виправлення, характеризувався як такий, що не став на шлях виправлення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не має переконливих доказів того, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення, підтвердив це своїми реальними діями, сумлінною поведінкою і ставленням до виконання покладених на нього обов’язків.
На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне відмовити засудженому в задоволенні його апеляції.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року, якою засудженому ОСОБА_1 відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :