Справа № 11-441/11 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.
Доповідач: Стельмах І. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Стельмаха І.О.,
суддів Михайлишин Г.Я., Калиняк О.М.,
з участю прокурора Горин У.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями: захисника –адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов’язаного, неодруженого, раніше не судимого, працюючого вчителем фізкультури Зозулівської середньої школи, жителя АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки виправних робіт за місцем праці з відрахуванням в доход держави двадцять відсотків його заробітку.
Позбавлено ОСОБА_1 права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без зміни –підписка про невиїзд.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_3 31423,04 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_4 921,33 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з засудженого на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області 703,80 грн. за проведення експертизи.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 січня 2010 року біля 6 години ранку, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи за дорученням автомобілем марки «Опель-Вектра»номерний знак НОМЕР_1, який належить його батькові ОСОБА_5, рухаючись вул. Січових Стрільців в напрямку залізничного вокзалу в м. Золочеві Львівської області, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3(б), 11.2, 12.1 і 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки не врахував дорожніх умов, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого вчинив наїзд на розташовані на стоянці біля вищевказаного залізничного вокзалу автомобілі: ВАЗ-21121 номерний знак НОМЕР_2, що належав ОСОБА_6, в якому знаходилась дочка останнього ОСОБА_4 та автомобіль ВАЗ-21093 номерний знак НОМЕР_3, що належав ОСОБА_7 В результаті цього наїзду потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а обидва автомобілі зазнали технічних пошкоджень.
Захисник в апеляції порушує питання про скасування вироку через однобічність та неповноту судового слідства. Покликається на те, що медична документація, на підставі якої проведена експертиза є сумнівна, про що свідчать чисельні несумісності у медичній документації, на які з незрозумілих підстав не було звернуто увагу в ході проведення судово-медичної експертизи. Зазначає, що судом неправильно вирішено цивільний позов, оскільки у суду були відсутні підстави для його вирішення. Крім того, зазначає, що суд при встановленні нових даних, під час судового розгляду, повинен був скерувати справу на додаткове розслідування. Також судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а докази, які приведені у вироку, досліджені поверхнево. За наявності суперечливих доказів суд не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відхилив інші. Зазначає, що слідство мало обвинувальний ухил, що суперечить принципам правосуддя і нормам Конституції
Враховуючи викладене, просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.
Прокурор в своїй апеляції порушує питання про скасування вироку в частині вирішення заявленого у справі цивільного позову. Покликається на те, що судом в порушення вимог ст.ст. 28, 50, 268 КПК України розглянуто цивільний позов ОСОБА_3, оскільки останню не було визнано цивільним позивачем, та в порушення вимог кримінально-процесуального закону визнано потерпілою у справі.
Враховуючи викладене, просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію захисника, думку прокурора про задоволення своєї апеляції та часткового задоволення апеляції захисника, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція захисника до часткового задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно ч.1 ст. 374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадках: допущення слідством істотних порушень кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, при наявності підстав для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, якщо встановлено однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені у судовому засіданні.
Колегія суддів не встановила обставин і підстав для повернення справи на додаткове розслідування, передбачених ч.1 ст.374 КПК України.
Тому апеляційна вимога захисника засудженого про необхідність скасування вироку і скерування справи для проведення додаткового розслідування, є безпідставною.
Колегія суддів вважає, що на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, підчас керування транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку, які докази прийняв та поклав в основу вироку.
Дії засудженого вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.
Твердження в апеляції захисника про те, що висновки суду побудовані на суперечливих доказах, які судом не аргументовані та необґрунтовані, є безпідставними і колегія суддів їх до уваги не бере.
Покликання захисника на невідповідність висновків експертиз, проведених по справі, фактичним обставинам справи є голослівними й на увагу не заслуговують. Суд, у сукупності з іншими доказами у справі, правильно оцінив висновки судових експертиз щодо заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості.
З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а викладені в апеляції доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до уваги не бере як безпідставні.
Разом з тим вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають близькі родичі.
Згідно ст. 50 КПК України цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд –ухвалу.
Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 190-191, 210), суд першої інстанції прийняв до розгляду позов ОСОБА_3, яку визнав потерпілою по справі, відповідно до ст.ст. 1187, 1218 ЦК України, як спадкоємця після смерті її чоловіка ОСОБА_6 При цьому суд, не визнавши ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 50 КПК України цивільним позивачем, розглянув її позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Таким чином суд допустив неповноту судового слідства, яка вплинула на правильність прийнятого рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 367, ст. 370 КПК України є підставами для скасування вироку в цій частині з поверненням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 324 КПК України постановляючи вирок, суд повинен вирішити серед іншого, і такі питання: що зробити з речовими доказами; на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки Опель Вектра р.н. НОМЕР_4 визнано речовим доказом по справі (а.с. 55, 179), а також до судових витрат віднесено вартість проведення судової автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП, що склала 450 грн. 72 коп. (а.с. 114, 179). При постановленні вироку, суд не вирішив питання щодо вказаного речового доказу та вищезазначених судових витрат (а.с. 250).
При виконанні вироку суду першої інстанції необхідно в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України, вирішити питання щодо речових доказів, а також визначення розміру та розподілення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію захисника –адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди скасувати і в цій частині справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок залишити без змін.
Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України, вирішити питання, зв’язані з виконанням вироку.
Головуючий:
Судді: