Справа №  11-183/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.  

                                                                                Доповідач:   Стельмах  І.  О.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 березня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                   Головуючого  Стельмаха І.О.,   

                   суддів  Макойди З.М., Романюка М.Ф.,              

                   з участю прокурора Тарнавського Т.В.,                                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляцією   засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

           Цією постановою суду відмовлено в спільному поданні в.о. начальника Личаківської виправної колонії № 30 та голови спостережної комісії Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання    

                                    ОСОБА_1,

                                    ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                    українця, громадянина України,

                                    засудженого вироком апеляційного суду Львівської області

                                    від 24 лютого 2009 року за ч.2 ст. 185 КК України                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

                                               на два роки шість місяців позбавлення волі.

           В мотивах постанови зазначено, що ОСОБА_1 раніше три рази судимий. При цьому до нього раніше застосовувалось заохочення у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, однак він на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин. 20 01.2010 року адміністративною комісією установи йому було відмовлено в застосуванні заохочувальних норм, передбачених ст.ст. 100, 101 КВК України, як такому, що не стає на шлях виправлення. Суд вважає, що адміністрація не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_1 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов’язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.

          На вказану постанову засуджений подав апеляцію.

          В своїй апеляції засуджений вважає, що дану постанову винесено з порушенням норм чинного законодавства. Покликається на те, що суд формально, без вивчення матеріалів справи розглянув подання про його умовно-дострокове звільнення. Вказує, що суд не взяв до уваги, що відбуваючи покарання, він сумлінно працює на господарському відділенні, виконує всі вимоги адміністрації колонії, не порушує вимог режиму утримання, двічі заохочувався адміністрацією колонії. Просить постанову скасувати.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав апеляцію засудженого та просив постанову суду скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

          Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

          Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, згідно його характеристик адміністративною комісією установи йому неодноразово відмовлялось в застосуванні заохочувальних норм, передбачених ст.ст. 81, 82 КК України, ст.ст. 100, 101 КВК України. При цьому, згідно висновків даних характеристик ОСОБА_1 під час відбуття покарання своєю поведінкою і ставленням до праці та навчання не довів свого виправлення, характеризувався як такий, що не став на шлях виправлення.                

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не має  переконливих доказів того, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення, підтвердив це своїми реальними діями, сумлінною поведінкою і ставленням до виконання покладених на нього обов’язків.

На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне відмовити засудженому в задоволенні його апеляції.

          Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України колегія суддів,

                                                    УХВАЛИЛА:

          Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2010 року, якою засудженому ОСОБА_1 відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, залишити без зміни.

Головуючий :

Судді :